Ухвала суду № 37767900, 09.12.2013, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6181/13-ц

Провадження № 2/456/2288/2013

У х в а л а

про відмову в забезпеченні позову

09 грудня 2013 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою,

в с т а н о в и в:

09 грудня 2013 року провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою, після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито.

Позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, якими: накласти арешт в межах заявленої суми позовних вимог на грошові кошти відповідача ОСОБА_3, які знаходяться у Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України у вигляді внеску як страховий платіж на випадок забезпечення по доставці міжнародних вантажів за №72169, а також квартиру за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування заяви покликається на те, що майно, яке знаходиться у відповідача на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення, відповідач може продати належне йому на праві власності майно, відчужити наявні у нього грошові кошти. На думку позивача, виконання рішення у разі задоволення позовних вимог може бути утруднене або унеможливлене.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ухвала про забезпечення позову, відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, а тому має відповідати всім вимогам до такого документа, визначеним у ст.19 цього Закону.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ України "Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Однак, в порушення вище зазначених вимог процесуального закону, подаючи заяву про забезпечення позову позивач не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, позивачем не заявлено власних вимог про набуття ним речових прав на об'єкт нерухомого майна, з приводу якого він просить накласти арешт.

Окрім цього, звертаючись із заявою про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на квартиру, позивач не зазначив будь-яких поважних причин на обґрунтування своєї вимоги, у зв'язку із якими існує потреба у забезпеченні позову у такий спосіб. Зокрема, позивачем не доведено наявності у відповідача наміру відчужити зазначену квартиру, а його твердження про таке є лише припущенням.

Позивач просить вжити заходи забезпечення позову, якими накласти арешт в межах заявленої суми позовних вимог на грошові кошти ОСОБА_3, які знаходяться у Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України у вигляді внеску як страховий платіж на випадок забезпечення по доставці міжнародних вантажів за №72169, а також квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

До заяви про забезпечення позову позивач не долучає доказів про наявність у відповідача рахунку в Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України та належність йому на праві власності квартири, на яку він просить накласти арешт, та не заявляє клопотань про з'ясування таких даних.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Таким чином, враховуючи, що з приводу квартири не заявлено майнових вимог та позивачем не обґрунтовано належно вид забезпечення позову, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, не доведено, що відповідач в подальшому буде ухилятись від виконання такого рішення, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151, 152 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: В. Л. Бучківська