Ухвала суду № 37767475, 17.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/792/13-ц 17.03.2014 17.03.2014 17.03.2014

Провадження №22-ц/784/654/14 Суддя по 1 інстанції - Стрєльніков Д.В.

Доповідач апеляційного суду - Кутова Т.З.

Ухвала

Іменем України

17 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючої- Кутової Т.З.,

суддів - Крамаренко Т.В., Буренкової К.О.,

із секретарем судового засідання - Бакутою Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2014 року про зупинення провадження у справі за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

про

виселення із житлового будинку та визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстрації місця проживання,

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення із житлового будинку та визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстрації місця проживання.

В обгрунтування позову вказував, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 згідно рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 4 грудня 2012 року та залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 лютого 2013 року.

Посилаючись на те, що відповідачі продовжують користуватися вказаним будинком та всі відповідачі там зареєстровані, позивач просив визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняти з реєстраційного обліку.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2014 року провадження по даній справі зупинено до розгляду цим же судом іншої цивільної справи.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність ухвали суду, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, просив її скасувати та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зупиняючи провадження у справі з підстав, передбачених п. 4 ч.1 ст. 201 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що дану цивільну справу неможливо розглянути до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитись.

Так, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 201 та п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, кримінального чи адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

В пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» надані роз'яснення, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч.1 ст. 201 ЦПК України -неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених вимог у цій справі, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупиняючи провадження у даній справі, суд виходив з того, що її неможливо розглянути до розгляду цим же судом іншої справи, а саме справи № (№ 1417/2726/12) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Кир'яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1, у порядку набувальної давності.

Між тим з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки відсутні будь, які перешкоди для прийняття рішення у даній справі до ухвалення рішення в справі до розгляду якої зупинено провадження. Між вказаними двома справами, що розглядаються, відсутній тісний матеріально-правовий зв'язок. Так, факти, які підлягають встановленню по іншій справі, щодо можливого права власності відповідачки на цей же будинок, не є преюдиційними для вирішення даної справи, оскільки безпосередньо право власності позивача ОСОБА_3 на зазначений будинок не оспорюється.

За такого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про неможливість вирішення даної справи до розгляду іншої вказаної справи, безпідставно задовольнив клопотання ОСОБА_5 та зупинив провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням ухвали з цього питання , відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зупинення провадження по даній справі.

Керуючись ст.ст. 303, 312,315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, а ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2014 року скасувати.

В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: Судді: