Ухвала суду № 37767339, 03.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

про вжиття заходів до забезпечення позову

Справа № 910/1136/14 03.03.14

За позовомСокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській областідо1. Державної виконавчої служби України 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:1. Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпайр"провизнання прилюдних торгів недійснимиСуддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача 1:не з'явивсявід відповідача 2:не з'явивсявід третьої особи 1:не з'явивсявід третьої особи 2:Цюра П.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп" про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, що належить Публічному акціонерному товариству "Львівська вугільна компанія", а саме: нежитлові приміщення (під літ. А) загальною площею 403,0 кв.м., що знаходяться на третьому поверсі будинку №10-А за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана, були проведені за наявності податкової застави такого майна, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для визнання таких прилюдних торгів недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2014 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпайр", розгляд справи призначено на 03.03.2014 р.

17.02.2014 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову за змістом якої останній просив накласти арешт на спірне майно, заборонити третій особі 2 здійснювати будь-які дії щодо відчуження спірного майна, заборонити Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві та будь-яким нотаріусам, як державним реєстраторам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі проводити державну реєстрацію прав власності на спірне майно та державну реєстрацію інших речових прав на спірне майно.

Представник третьої особи 2 в судове засідання з'явився, проти задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову заперечував.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначено в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність підстав для визнання недійсними прилюдних торгів по реалізації майна, яке належить Публічному акціонерному товариству "Львівська вугільна компанія", проведених в рамках виконавчого провадження та в результаті яких майно було відчужене на користь переможця торгів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпайр".

При цьому, із доданого до позовної заяви листа Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 02.08.2013 р. №13-0-31-759/5.-118/2 вбачається, що останнім було повідомлено позивача про те, що у зв'язку із проведенням зазначених торгів за наявності податкової застави спірного майна та рішення державного виконавця про зняття його з реалізації акт про реалізацію спірного майна не видавався.

В той же час, із доданої до заяви про забезпечення позову копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.01.2014 р. вбачається, що станом на сьогоднішній день спірне майно зареєстровано на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпайр".

Тобто, незважаючи на встановлення Державною виконавчою службою України факту проведення спірних прилюдних торгів за існування обставин, що унеможливлювали реалізацію спірного майна (існування податкової застави), та запевнення позивача про те, що акт про реалізацію спірного майна не буде видано переможцю таких торгів, останнім все ж таки було зареєстровано за собою право власності на спірне майно.

За змістом ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відтак, реєстрація за третьою особою 2 права власності на спірне майно зумовила набуття останнім можливості реалізовувати правомочності власника такого майна щодо розпорядження ним, в тому числі можливість його відчуження на користь третіх осіб, передання у користування, іпотеку тощо.

Зазначене свідчить про існування обґрунтованих припущень про можливу подальшу реалізації спірного майна чи його обтяження.

Більш того, у випадку задоволення даного позову матимуть місце правові підстави для скасування реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпайр" права власності на спірне майно та відновлення попереднього запису про реєстрацію такого права за Публічним акціонерним товариством "Львівська вугільна компанія".

Однак, відчуження чи обтяження Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпайр" спірного майна у випадку задоволення позову унеможливить захист прав і інтересів держави в особі позивача шляхом задоволення своїх вимог за рахунок майна третьої особи 1, що перебуває в податковій заставі, оскільки не буде відновлено попередній запис про реєстрацію права власності на таке майно за Публічним акціонерним товариством "Львівська вугільна компанія".

Наведене зумовить неможливість відновлення прав і інтересів держави в особі позивача у випадку задоволення даного позову, адже зумовить необхідність звернення з новими позовами, зняття обтяжень або скасування реєстрації права власності на спірне майно за новими власниками.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення в разі задоволення позовних вимог, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову в частині: заборони третій особі 2 вчиняти дії щодо відчуження спірного майна; заборони реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві вчиняти будь-які дії щодо реєстрації речових прав на спірне майно, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом: заборони третій особі 2 вчиняти дії щодо відчуження спірного майна; заборони реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві вчиняти будь-які дії щодо реєстрації речових прав на спірне майно.

В частині накладення арешту на спірне майно відсутні підстави для задоволення заяви позивача, оскільки за змістом ст. 67 Господарського процесуального кодексу України можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно обумовлена тим, що особа, якій належить відповідне майно є відповідачем у відповідній справі, а в даному випадку власник спірного майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпайр", не має статусу відповідача у даній справі, що унеможливлює застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпайр" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 52, офіс 13; ідентифікаційний код 36469698) вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна - нежитлових приміщень (під літ. А) загальною площею 403,00 кв.м., що знаходяться на третьому поверсі будинку №10-А за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана.

3. Заборонити Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д; ідентифікаційний код 34691374) вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію речових прав на нерухоме майно - нежитлових приміщень (під літ. А) загальною площею 403,00 кв.м., що знаходяться на третьому поверсі будинку №10-А за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана.

4. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

5. Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову набирає законної сили з 03.03.2014 р., підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 03.03.2015 р.

7. Стягувачем за даною ухвалою є Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. А.Шептицького, 40; ідентифікаційний код 38693600).

8. Боржниками за даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпайр" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 52, офіс 13; ідентифікаційний код 36469698);

Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д; ідентифікаційний код 34691374).

Суддя Р.В. Бойко