Постанова № 37765529, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2014 року Справа № 904/8705/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Платонова Я.О., довіреністю № 126 від 18.12.2013 р.

від відповідача: Шевченко І.В., довіреність № 126 від 18.12.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГ Імпекс» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 р. у справі № 904/8705/13 (суддя Бєлік В.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГ «Імпекс», с. Златоустівка, Криворізького району, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 126 879,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014р. позов ПАТ «Компанія «Райз» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13 161,13 грн. основного боргу, 708,80 грн. пені, 2 832,55 грн. 32 % річних, 334,05 грн. судового збору, а в решті позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Компанія «Райз» на користь Державного бюджету України в особі Управління державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 20,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Зокрема апелянт в апеляційній скарзі зазначає про незгоду з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, в якому до суми основного боргу за договором поставки міндобрив на умовах товарного кредиту № ЗП-10024-00593 від 07.05.2012 р., включено суму знижки у розмірі 12 251,18 грн.

Основними причинами незгоди скаржника з рішенням, є наступні обставини:

По-перше, позивачем не надано жодного доказу застосування знижки до відповідача;

По-друге, ані договором, ані додатком до договору не встановлено, що знижка вже входить до загальної суми за договором.

Таким чином скаржник вважає, що знижка на товар, яка становить 12 251,18 грн. не входить до складу повної вартості товару та надається тільки за умови своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару та сплати відсотків за користування товарним кредитом.

З огляду на вищезазначене, скаржник просить змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 р. у справі № 904/8705/13 в частині стягнення з позивача основного боргу, зменшивши його з 13 161,13 грн. до 909,95 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. колегією суддів у складі: головуючого судді - Паруснікова Ю.Б., суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В., визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку на подачу апеляційної скарги поважною, відновлено строк на подачу апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2014 р. о 10:15 год.

У судовому засіданні, представник відповідача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

18.03.2014 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського суду в частині стягнення суми основного боргу змінити, а в іншій частині рішення залишити без змін з огляду на наступні обставини.

Між Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» (далі - позивач, або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГ Імпекс» (далі - відповідач або покупець) укладено договір поставки мікродобрив на умовах товарного кредиту № 100-18МКД від 07.05.2012 р. (далі - договір).

Згідно п. 1.1. в терміни визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно п. 1.2. договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежу) та нарахованих відсотків, інші умови (в. т. числі щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами - визначені в договорі та додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору.

Згідно п. 2.1. договору, вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Покупець має право на отримання знижки у відсотках від гривневої ціни товару, розмір яких зазначений у відповідному додатку до цього договору. Знижка надається лише за умови, що покупець своєчасно та в сумі, відповідно до умов договору та додатків до нього, здійснив оплату вартості поставленого товару та сплатив відсотки за користування товарним кредитом. На суму знижки покупець має право замовити та отримати відповідний товар за ціною та асортиментом, що буде наявний у постачальника.

Відповідно до п. 2.3. договору товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно п. 2.4. договору, відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником на вартість фактично відвантаженого покупцю товару, починаючи з 31 дня від дати відвантаження товару, якщо інше не передбачено додатками до договору.

Згідно п.2.6 договору розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом встановлений у відповідних додатках до договору.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що Постачальник у разі прострочення оплати чергового платежу в односторонньому порядку проводить зарахування коштів, що надійшли від Покупця наступним чином: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав, в другу чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) товару, в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту чергу - в рахунок сплати штрафних санкцій.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток уповноваженими представниками сторін.

Згідно додатку № ЗП - 10024-00593 від 07.05.2012 р. до договору № 100-18МКД від 07.05.2012 р. (а. с. 20) сторонами визначено вартість (ціну) товару, суму знижки та встановлено графік оплати товару покупцем. Зокрема, додатком до договору визначено вартість товару у сумі 89 249,95 грн. з ПДВ, знижку до вартості (ціни) товару 12 251,18 грн.

Додаток до договору підписано та скріплено печатками представників сторін.

Як вбачається з доданої до справи видаткової накладної № ВН-10024-00454 від 10.05.2012 р. (а. с. 22), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму з ПДВ 89 249,95 грн.

Товар прийнятий відповідачем без зауважень та претензій, у повному обсязі, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на видатковій накладній за довіреністю серії ААГ № 141681 від 10.05.2012 р. на отримання цінностей (а. с. 23-24).

Відповідач здійснив оплату по договору у розмірі 89 481,98 грн., що не заперечується сторонами у справі.

Розглядаючи спір та вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, місцевий господарський суд виходив з наступного розрахунку: вартість поставленого товару у сумі 89 249,96 грн. + проценти за користування товарним кредитом у сумі 1 147,97 грн. + знижка 12 251,18 грн. - сума фактично сплачених відповідачем коштів у сумі 89 481,98 грн. = основна сума боргу 13 161,13 грн.

Таким чином за розрахунком місцевого господарського суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 13 161,13 грн.

Колегія суддів не погоджується з включенням до суми основного боргу судом першої інстанції суми знижки у розмірі 12 251,18 грн. з огляду на наступне.

Умовами договору визначено, що покупець має право на отримання знижки у майбутньому за умови належного виконання усіх умов договору. При цьому на суму знижки передбачається отримання товару, а не відмінусування останньої від вартості товару.

Крім того з додатку № ЗП-10024-00593 від 07.05.2012 р. до договору колегією суддів вбачається, що в колонці «Ціна за одиницю виміру» та в колонці «Сума з ПДВ гривня» не зазначено, що ця ціна є саме ціною з урахуванням знижки.

Про те, що товар відповідачу відпускався за встановленою в додатку до договору ціною без урахування знижки також свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна, в якій не вказана сума знижки (а. с. 22).

Таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем становить: 89 249,95 грн. + 1 141,97 грн. - 89 481,98 грн. = 909,94 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми заборгованості по оплаті вартості товару підлягає зміні, а до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 909,94 грн. У решті заявленої до стягнення основної суми боргу по оплаті вартості поставленого товару у позові необхідно відмовити.

За умовами п. 7.3. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 708,80 грн. - пені, нарахованої за прострочення оплати товару за період прострочення з 08.11.2012 р. по 19.12.2012 р. колегія суддів вважає її правомірно нарахованою місцевим господарським судом, а тому рішення в цій частині слід залишити без змін.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватись зокрема неустойкою, (ст. 546 ЦК України).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.4 договору покупець на вимогу постачальника сплачує йому штраф у розмірі 1% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Колегія суддів вважає правомірною відмову позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 100 528,10 грн. - штрафу, нарахованого у розмірі 1% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення за період з 20.08.2012 р. по 28.05.2013 р., оскільки за своєю правовою природою штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст.549 ЦК України), пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зважаючи на наведені правові приписи, місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку, що визначений у п. 7.4. договору штраф за своєю правовою природою підпадає під визначення неустойки у вигляді пені. У свою чергу п. 7.3. договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Зазначене свідчить про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі № 3-132гс11 Код-ІІІ.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 7.5. договору у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 % річних з простроченої суми.

Розрахунок місцевим господарським судом суми 32% річних за період з 21.08.2012 р. по 19.12.2012 р. за неправомірне користування відповідачем коштами позивача у сумі 2 832,55 грн. перевірений колегією суддів, відповідає фактичним обставинам справи, а тому рішення в цій частині слід залишити без змін.

Колегії суддів вважає, що право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30.05.2011 р. № 3-44гс11).

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «АГ Імпекс» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 р. слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 909,94 грн. - основного боргу, 708,80 грн. - пені та 2 832,55 грн. - 32% річних, а в решті позовних вимог необхідно відмовити.

При цьому колегія суддів враховує, що сторонами не оскаржується рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми пені та 32 % річних.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГ «Імпекс» задовольнити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 р. у справі № 904/8705/13 змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГ Імпекс» (53073, с. Златоустівка, Криворізького району, Дніпропетровської області, вул. Підстепна, 65А, ідентифікаційний код 36414220) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ідентифікаційний код 13980201) 909,94 грн. - основного боргу, 708,80 грн. - пені, 2 832,55 грн. - 32 % річних, 89,02 грн. - судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ідентифікаційний код 13980201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГ Імпекс» (53073, с. Златоустівка, Криворізького району, Дніпропетровської області, вул. Підстепна, 65А, ідентифікаційний код 36414220) 913,50 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 24.03.2014 р.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

І.В. Тищик