Рішення № 37765498, 11.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.2014 Справа № 905/8496/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молдавізоліт», м.Одеса

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ

про: стягнення заборгованості у сумі 57 045,60грн., 3% річних у розмірі 3 605,85грн., пені у сумі 17 547,23грн.

за участю:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молдавізоліт», м.Одеса (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 57 045,60грн., 3% річних у розмірі 3 605,85грн., пені у сумі 17 547,23грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором поставки 6840-1 від 18.08.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки 6840-1 від 18.08.2011р., специфікації до договору, видаткової накладної №473 від 06.10.2011р., довіреності на отримання матеріальних цінностей №2442 від 03.10.2011р., платіжного доручення №70084 від 15.09.2011р. на суму 25 650,00грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 21, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 90, 611, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Представник Позивача у судове засідання 11.03.2014р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 11.03.2014р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молдавізоліт» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (Покупець) було укладено договір поставки 6840-1, відповідно п.1.2 якого Постачальник зобов’язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов’язується у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію (товар) та оплатити її.

Згідно п.1.3 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.

У пункті 1.4 договору встановлено, що загальна кількість товару який поставляється за даним договором складається з кількості товару, який поставляється за усіма специфікаціями, оформленими до даного договору.

У розділі 9 договору Сторони дійшли згоди щодо умов оплати:

- оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України (п.9.1 Договору);

- умови оплати зазначені у специфікації (п.9.3 Договору);

Згідно п.10.5 договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець оплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ.

18 серпня 2011 року між Сторонами підписано специфікацію №1 де визначили асортимент, кількість, вартість товару яка склала 85 500,00грн., умови поставки та умови оплати - 30% передплати, 70% по факту поставки протягом 10 календарних днів.

Відповідачем 15 вересня 2011 року було здійснено передплату у сумі 25 650,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №70084.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 82 695,60грн., що підтверджується видатковою накладною №473 від 06.10.2011р. Вказана накладна підписана з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №2442 від 03.10.2011р.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 57 045,60грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №6840-1 від 18.08.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 82 695,60грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі, здійснено лише передплату у сумі 25 650,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов’язань по Договору – суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 57 045,60грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 57 045,60грн. до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов’язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу за період з 20.11.2011р. по 26.11.2013р. складає 3 605,85грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних дійшов висновку про часткове задоволення у розмірі – 3 455,56грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.10.5 договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець оплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, отже Позивачем невірно визначений строк нарахування пені за 769днів.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення пені за період з 20.11.2011р. (дата заявлена Позивачем) по 16.04.2012р. (остання дата шести місяців, від дня коли зобов’язання мало бути виконано) (за 149 дня) у розмірі 3 582,94грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молдавізоліт», м.Одеса до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ про стягнення заборгованості у сумі 57 045,60грн., 3% річних у розмірі 3 605,85грн., пені у сумі 17 547,23грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602, р/р 23000303566164 у філії «Центрально-міського відділення ПАТ Промінвестбанка в м.Горлівка Донецької області», МФО 334464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Молдавізоліт» (65007, м.Одеса, вул.Мала Арнаутська, буд. 100, ЄДРПОУ 33659110, р/р 26009311087501 у акціонерному банк «Південний», м.Одеса, МФО 328209) заборгованість у розмірі 57 045,60грн., пеню у розмірі 3 582,94грн., 3% річних у сумі 3 455,56грн., судовий збір у розмірі 1 409,96грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 11.03.14р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.14р.