Рішення № 37763735, 17.03.2014, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/9775/13-ц

Номер провадження 2/404/212/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого- судді Бершадської О.В.

при секретарі - Вітохіній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі у жовтні 2013 року звернулись в суд із позовом, яким з врахуванням поданих змін, просять стягнути із відповідачів, солідарно, завдані їм майнові збитки на суму 9330 грн. та на відшкодування моральної шкоди - 6000 грн., а також понесені судові витрати та витрати пов»язані з наданням юридичної допомоги ( а.с. 4-8, 67-71).

Вимоги мотивують тим, що між ними, позивачами по справі , та відповідачами був укладений договір на виготовлення та встановлення металопластикових конструкцій за адресою : АДРЕСА_1. Вказаний договір № 28/06-2 був підписаний ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 30.06.2010 року. Однак, всі переговори та розрахунки з відповідачами щодо замовлення проводила позивач ОСОБА_1, в зв»язку з тим, що позивач ОСОБА_2 часто мешкає на дачі в АДРЕСА_2. Згідно зазначеного договору відповідач ОСОБА_4 прийняв замовлення на виготовлення та встановлення металопластикових конструкцій за адресою: АДРЕСА_1, а саме: виготовлення та встановлення балкона (розміром 5,75 м. х 2,15 м.) з утепленням та монтаж покрівлі «під ключ». За проведення вказаних робіт відповідачем була встановлена вартість 19150 грн., та 9 000 грн. сума передплати, а залишена сума ними була виплачена за 5 місяців. Станом на січень 2012 року відповідачами не повністю встановлено балкон, а тільки металопластикова конструкція (рама), а роботи по покрівлі з утепленням були проведені частково та з браком. Металопластикова конструкція балкону відповідачами встановлена, за що ними отримано кошти в сумі 19150 грн., з яких 9000 грн. передплати, а по покрівлі із загальної суми 9330 грн., ними виплачено передплату в розмірі 4 500 грн. Після отримання відповідачем ОСОБА_3 коштів на суму 9 330 грн. роботи по виконанню замовлення так і не проводились. Вони, неодноразово звертались до відповідачів з проханням виконати замовлення в повному обсязі, але отримували відповіді, що працівників звільнили. Весь цей час, з початку 2011 року, вони чекали на виконання їх замовлення в повному обсязі. Вважають, що діями відповідачів їм також була завдана і моральна шкода, яка полягає в наступному: душевними стражданнями пережитими, в зв»язку із самим фактом невиконання відповідачами замовлення по покрівлі; душевними стражданнями, пов»язаними з тим, що за сплачені відповідачам кошти по покрівлі, не могли користуватись всіма благами та перевагами, які дає зроблена покрівля; хвилюваннями, у зв»язку із необхідністю перелаштувати налагоджений ритм життя; емоційним дискомфортом, пов»язаним з тим, що після сплати відповідачам коштів та невиконання покладених на них обов»язків відчувають себе залежними від вище вказаних обставин, що зовсім не вселяє оптимізму. Разом з тим, невиконання роботи відповідачами по покрівлі їх балкона приводить до того, що уже біля двох років, в осінньо-зимовий період постійно затікає покрівля та не стікає вода з неї. Всі ці обставини значною мірою відобразились і на їхньому стані здоров»я, на відносинах в сім»ї, з дітьми та онуком. В зв»язку з вище вказаними обставинами в їх сім»ї часто почали виникати сварки, скандали та непорозуміння.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначав, що позовні вимоги позивачами пред'явлені до ОСОБА_4 як до фізичної особи , та не мають ніякого обґрунтування, адже він не брав на себе договірних зобов'язань, як фізична особа та не має за них відповідати. Договір був укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 саме на виготовлення металлопластикових конструкцій, який був виконаний ФОП у повному обсязі, що підтверджується актом здачі-приймання від 16.07.2010 року, за підписом замовника із зазначенням « Претензій з якості, кількості та конфігурації прийнятих виробів Замовник не має. Вважає себе неналежним відповідачем. Разом з тим, на протязі тривалого часу позивачів все влаштовувало, адже вони не зверталися з претензіями ні до нього, як підприємця, ні до інших контролюючих органів. Крім того, враховуючи ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. За п.1 ст. 261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Виходячи з вище наведених статей та враховуючи акт здачі-приймання від 16.07.2010 року, що є кінцевою датою виконання всіх зобов'язань за договором № 28/06-2 від 30.06.2010 року, позивачами строк звернення до суду пропущено. Навіть, якщо припустити, що на даний час можуть існувати якісь недоліки стосовно проданого товару, то ст. 680 та ст.681 ЦК України передбачено строк пред'явлення вимоги, у зв'язку з недоліками проданого товару терміном у два роки. Таким чином, строк пред'явлення вимог позивачем у зв'язку з недоліками товару сплинув, ще в липні 2012року ( а.с. 90-91).

Відповідач ОСОБА_3 в суді позов також не визнав, вказав, що ніяких відношень між ним та позивачами не укладалось , їх вимоги до нього є безпідставними та необгрунтованими.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з наступних підстав.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Частинами 1 та 2 ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що 30 червня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_4 в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 від 23.12.2009 року було укладено Договір 28/06-2, згідно з умовами якого є прийняття заказу на виготовлення метало пластикових конструкцій ( вікон) за адресою: АДРЕСА_1. Загальна сума договору 19 150 грн., сума попередньої предоплати 9 000 грн. (а.с.10).

Як вбачається із графіка погашення розстрочки згідно договору №28/06-2 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2, засвідченого печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, внесено: 18.08.2010 року - 2 030 грн., 17.09.2010 року- 2 030 грн., 21.10.2010 року- 2 030 грн. (а.с.12). Крім цього, згідно наданих копій квитанцій ПП ОСОБА_4 прийнято від ОСОБА_2 кошти в розмірі 300 грн.-сплата за вікна із ПВХ , 02.11.2010 року в розмірі 1 730 грн.- за вікна із ПВХ, 24.12.2010 року в розмірі 1 500 грн.- оплати за вікна із ПВХ.

Разом з тим, сторона позивача надала копії квитанцій, на внесення ПП ОСОБА_5 -16.05.2011 року кошти в розмірі 250 грн.- попередня оплата за поставку жалюзі, 27.07.2010 року в розмірі 1 000 грн.- оплата за матеріали, та 4 500 грн.- попередня оплата за поставку матеріалів,за кришу (а.с.13,14).

При цьому позивачі вказують на те, що по договору ними сплачено 9000 грн. , та в подальші п»ять місяців погашено залишок суми. Проте станом на січень 2012 року відповідачі не повністю встановили балкон, а тільки метало пластикову конструкцію (раму) , а роботи по покрівлі з утеплення були проведені частково та з браком.

На вказане позивачі звертались до Інспекції з питань захисту прав споживачів та отримали 29 жовтня 2013 року за вих.№2577/22 відповідь про те, що оскільки наданим споживачем договором не було передбачено встановлення дверей, а тільки виготовлення, інспекція не мала можливості зобов"язати приватного підприємця усунути недоліки виконаної роботи. (а.с.16).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 14 Закону України »Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування і саме продукцію належної якості продавець згідно з ч.1 ст.6 Закону зобов»язаний передати споживачеві.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків , які виникли вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов»язкових для цього правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2)вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Істотний недолік згідно п.12 ст. 1 Закону це недолік , який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника(продавця, виконавця) , після усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий;б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Тобто , підставою для стягнення сплаченої суми є недолік товару, який робить неможливим його використання в цілому.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» терміни споживач та виконавець вживаються у такому значенні:

споживач - громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб;

виконавець - підприємство, установа, організація або громадянин - підприємець, які виконують роботи або надають послуги.

Отже, правовідносини сторін в цій справі мають регулюватись Законом України «Про захист прав споживачів».

В разі доведення саме позивачем ОСОБА_2 істотних недоліків, своєчасного не виконання умов договору в передбачені строки на доставку та установку метало пластикових вікон та балконних дверей, відповідно до п.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначалось вище, 30 червня 2010 року між ОСОБА_2 та саме приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір 28/06-2 на виготовлення метало пластикових конструкцій . Разом з тим, відповідач ОСОБА_4 в суді вказав, що він є неналежним .

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні стороні позивача судом неодноразово було роз"яснено відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України наслідки вчинення та не вчинення певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд, за клопотанням позивача, не припиняючи розгляд справи , замінює первісного відповідача належним, якщо позов пред»явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом або залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

Зі змісту наведеної норми, яка повністю кореспондується з вищевказаними нормами законів , вбачається, що право обирати коло осіб, до яких може бути пред»явлено позов, цілком належить позивачу і саме виходячи з його волі, наявність якої є обов»язковою і яка має бути виражена у відповідному клопотанні, суд має прийняти рішення щодо заміни певних осіб на інших , або залучення нових осіб у відповідному процесуальному статусі.

Зазначене підтверджується позицією Верховного суду України , викладеній у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» , яка визначає, що при пред»явленні позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів . Суд зобов»язаний вирішити справу за тим позовом, що пред»явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначено в ньому.

Виходячи з викладеного, та враховуючи те, що сторона позивача під час розгляду справи не заявила відповідного клопотання про заміну відповідача ( фізичної особи - ОСОБА_4 . на належну - приватного підприємця ОСОБА_4.) або залучення співвідповідача, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, так як позов пред»явлено не до тієї особи, яка має відповідати за збитки, завдані недоліками в роботі .

Збитки, є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв»язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ( ч.1, ч. 2 ст. 22 ЦК України).

В разі пред»явлення вимог до належного відповідача , згідно з ч.14 ст.8 Закону « Про захист прав споживачів» обов»язок доведення обставин, які передбачені законом як підстави для звільнення від відповідальності, покладається не на споживача, а на виробника, продавця, виконавця.

Крім того, як було з»ясовано в суді і заявлений відповідач ОСОБА_3 не має ніякого відношення до зобов»язань вищевказаних сторін, його вина судом не встановлена.

Оскільки, судом відмовлено у стягнення солідарно завданих збитків на суму 9330 грн., то і вимоги про відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати , витрати пов»язані з наданням юридичної допомоги, задоволенню також не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись п.12 ч.1 ст. 1, ч.1 ст.6, ч.4 ст. 10 Закону України « Про захист прав споживачів», ст. ст. 3,10, 11, 60, 88, 209, 212,214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно завданих збитків на суму 9330 грн. та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 6000 грн., судових витрат -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда