Рішення № 37763661, 18.03.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 р. Справа № 909/34/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі

Судді Рочняк Олександри Вікторівни,

при секретарі судового засідання Середюк І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Техмаш" ,

вул.Промислова,5, м.Калуш, Калуський район,

Івано-Франківська область,77300

про стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник, (довіреність № 4136 від 21.12.13 )

від боржника: керуючий санацією - Хлібейчук І.М. (паспорт НОМЕР_1, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців)

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Техмаш" про стягнення заборгованої заробітної плати в сумі 2718 грн 73 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15549 грн 80 коп.

18.03.14 заявником подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення заробітної плати до 2631 грн 53 коп та збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.03.13 по 18.03.14 до 19379 грн 80 коп.

Оскільки вищевказана заява подана суду з врахуванням вимог ст.22 ГПК України позовні вимоги слід розглядати з врахуванням заяви від 18.03.14.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства України при звільненні ОСОБА_1 не виплачено всю суму заборгованої заробітної плати, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний також виплатити і суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заперечення на позов, в якому проти позову заперечив в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.02.12 №4рп/2012 у справі №1-5/2012, згідно якого звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Вказав, що ТзОВ "Завод"Техмаш" знаходиться в процедурі банкрутства на стадії санації боржника. Вимоги ОСОБА_1 по невиплаченій заробітній платі в розмірі 1363 грн 34 коп включені до реєстру вимог кредиторів боржника. Позовні вимоги в частині невиплаченої заробітної плати, яка не включена до реєстру вимог кредиторів в розмірі 1268 грн 19 коп визнав.

Відповідно ч.7 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про стягнення заробітної плати.

Згідно п.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати.

Оскільки ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.13 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Завод Техмаш", справа знаходиться на стадії санації боржника, даний спір підвідомчий господарському суду Івано-Франківської області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд

встановив:

позивач - ОСОБА_1 працювала в ТОВ "Завод "Техмаш" завідуючою медпунктом. 13.03.13 на підставі наказу ТОВ "Завод "Техмаш" №15-к від 13.03.13 її звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпУ України з 13.03.13 про, що також свідчить запис у її трудовій книжці.

Згідно довідки ТОВ "Завод Техмаш", наданої відповідачем на вимогу суду заборгованість з оплати праці перед ОСОБА_1 станом на 17.03.14 становить 2631 грн 53 коп.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.13 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Завод Техмаш", ухвалою від 27.06.13 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, куди включено заборгованість боржника щодо виплати заробітної плати та аліментів на суму 1681607 грн 01 коп. Зокрема, зазначена заборгованість підтверджується довідкою про заборгованість із заробітної плати працівників станом на 26.03.13, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 становить 1363 грн 34 коп.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення 1363 грн 34 коп заборгованості по виплаті заробітної плати слід припинити.

В свою чергу, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 1268 грн 19 коп обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.03.13 по 18.03.14 в розмірі 19379 грн 80 коп. не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.12 №4рп/2012 у справ №1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі.

Таким чином, у позивача не виникло право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку до проведення з ним остаточного розрахунку, що не позбавляє його права звернутися до суду з даною вимогою після проведення фактичного розрахунку.

Судові витрати, відповідно до ч.4 ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно заявлених вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 1827 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 33, 44, 49, 80, 82 , 84-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст. 1, 10, 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Техмаш", вул.Промислова, 5, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, (код 32364153) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1,(ідент.№НОМЕР_2) 1268 грн 19 коп (одну тисячу двісті шістдесят вісім гривень 19 коп) заборгованості по виплаті заробітної плати.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1363 грн 34 коп заборгованості по виплаті заробітної плати.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Техмаш", вул.Промислова, 5, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, (код 32364153) в доход Державного бюджету України - 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.14

Суддя Рочняк О. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Рочняк О. В. 21.03.14