Рішення № 37763524, 18.03.2014, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.03.2014

Справа № 901/553/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агротехнологія"

про стягнення 74271,46грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники сторін не з’явились.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агроцентр» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 74271,46 грн., а саме суми основного боргу – 44000,00 грн., пені – 5337,03 грн., 48 відсотків річних – 18808,78 грн., 10 відсотків штрафу – 6125,64 грн., мотивуючи позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору поставки на умовах розстрочення платежу № КР-26-100413/ззр - СА в частині повної оплати поставлених товарів.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. До дня слухання справи від нього через канцелярію факсимільним зв’язком надійшла довідка щодо суми боргу відповідача станом на 13.03.2014 та докази надіслання відповідачу копії заяви про розгляд справи без участі позивача.

Дані документи долучені судом в матеріали справи.

Відповідач явку свого повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Будь яких заяв, клопотань чи відзиву на позов від відповідача на адресу суду не надходило.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. Крім того, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”). За таких обставин, суд вважає відповідача також належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідач процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, не скористався та відзиву на позов не надав.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив:

10.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агроцентр» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» (далі покупець) укладено договір поставки № КР-26-100413/ззр-СА на умовах розстрочення платежу (далі договір, а.с. 89-14).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Предметом даного договору є те, що за цим договором постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а покупець зобов’язується прийняти і оплатити за нього певну грошову суму.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013, а щодо невиконаних до цього дня зобов’язань та відповідальності – до повного їх виконання (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS-2010. Конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору. При цьому вантажоотримувачем товару може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення.

Строки, порядок та інші умови поставки товару встановлюються сторонами в додатковій угоді (специфікації).

Як свідчать матеріали справи, додатковою угодою (специфікація) №1 від 10.04.2013 сторони узгодили, що товар на загальну суму 61256,40грн. постачається у строк до 15.04.2013 зі строком оплати: 20% до 12.04.2013, 80% до 30.07.2013 (а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною №1361 від 29.04.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 61256,40грн. (а.с. 17)

Факт поставки товару підтверджується підписами повноважних представників підприємства відповідача на даній накладній.

Додатковою угодою від 08.08.2013 про внесення змін до договору сторони внесли зміни в графу «Строк оплати» додаткової угоди (специфікація) №1 від 10.04.2013 до основного договору по якому загальна сума дебіторської заборгованості складає 49000,00грн. та кінцевим строком оплати 15.10.2013; затвердили наступні періоди погашення вищевказаної заборгованості: 1) 24500,00грн. – до 15.09.2013; 2) 24500,00грн. – до 15.10.2013. Крім того, сторони узгодили, що у випадку недотримання строку, передбаченого п.1 та п. 2 цієї додаткової угоди, покупцю, крім нарахування сум пені, індексу інфляції, процентів та інших платежів за основним договором, з моменту порушення грошового зобов’язання нараховується штраф у розмірі 10%, а також за порушення грошових зобов’язань по оплаті ціни товару покупець зобов’язується сплатити на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 48% річних від суми боргу (а.с. 16).

Однак, як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач порушив умови укладеного договору щодо своєчасності та повноти оплати поставленого товару, сплативши позивачу 17256,40грн.

Таким чином, залишок несплаченого відповідачем позивачу товару за договором складає 44000,00грн.

Оскільки відповідач заборгованість в розмірі 44000,00грн у добровільному порядку не погасив, відповідач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача на його користь 44000,00грн. заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов’язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно додаткової угоди від 08.08.2013 про внесення змін до договору сторони затвердили наступні періоди погашення заборгованості, а саме 24500,00грн. – до 15.09.2013 та 24500,00грн. – до 15.10.2013.

Отже, товар, поставлений згідно видатково накладної №1361 від 29.04.2013 на суму 61256,40грн. повинен був бути оплачений відповідачем у повному обсязі не пізніше 15.10.2013.

Проте, як зазначалось вище, відповідач у встановлені строки оплату товару у повному обсязі не здійснив, заборгованість за товар, переданий відповідно до вищевказаної накладної, на момент розгляду справи, складає 44000,00грн.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, тобто не спростував тверджень позивача про наявність заборгованості за поставлений товар у вказаному розмірі.

Отже, відповідач, не виконавши зобов’язання з оплати переданого товару, визначені умовами договору, допустив порушення зобов’язання.

З урахуванням чого, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 44000,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5337,03грн. пені за загальний період з 13.04.2013 по 03.02.2014 та 6125,64грн. штрафу.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 8.5.1 договору поставки, покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті ціни товару сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Додатковою угодою від 08.08.2013 про внесення змін до договору сторони узгодили, що у випадку недотримання строку оплати товару, крім нарахування сум пені, індексу інфляції, процентів та інших платежів за основним договором, з моменту порушення грошового зобов’язання нараховується штраф у розмірі 10%.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку, позивач нарахував суму пені, з урахуванням оплат відповідача, на кожну суму боргу за певний період, в межах шестимісячного строку, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, в розмірі 5337,03грн., тобто у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, тому дані вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. При наявності факту прострочення виконання відповідачем свого обов’язку, вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 6125,64грн. є правомірними, а тому теж підлягають задоволенню.

Крім того, на розгляду суду поставлено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 48 відсотки річних в розмірі 18808,78грн.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Разом з тим, Додатковою угодою від 08.08.2013 про внесення змін до договору сторони узгодили, що у випадку недотримання строку, передбаченого п.1 та п. 2 цієї додаткової угоди, покупцю, крім нарахування сум пені, індексу інфляції, процентів та інших платежів за основним договором, з моменту порушення грошового зобов’язання нараховується штраф у розмірі 10%, а також за порушення грошових зобов’язань по оплаті ціни товару покупець зобов’язується сплатити на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 48% річних від суми боргу.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання за договором, то у нього в силу наведених приписів закону виникає обов’язок сплатити суму 48% річних.

Суд перевіривши розрахунок суми позову встановив, що він проведений правильно, з урахуванням умов договору, за належний період.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 18808,78грн. - 48% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору підлягає покладанню саме на нього.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 21.03.2014.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Агротехнологія" (ЄДРПОУ 31338472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" (ЄДРПОУ 36059766) 44000,00 грн. заборгованості, пені в розмірі 5337,03 грн., 48 відсотків річних в сумі 18808,78 грн., 6125,64 грн. штрафу, 1827,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі