Ухвала суду № 37761694, 19.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/2217/12

Провадження № 22-ц/779/660/2014

Категорія 42

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Драганчук У.М.

сторін: представника відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників позивачки ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про виселення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 31 січня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

21.05.2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що їй на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.09.2011 року належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 Дане будинковолодіння належало ОСОБА_8 та на час укладення договору купівлі-продажу в ньому проживав власник та ОСОБА_2 Продавець зобов'язувався звільнити житловий будинок. Продавець свої зобов'язання виконав, однак в даному будинку залишилась проживати відповідачка - ОСОБА_2 Остання чинить перешкоди в користуванні будинком, в добровільному порядку не звільнила помешкання і продовжує проживати в ньому до цього часу. 14.02.2012 року вона через приватного нотаріуса Тисменицького районного нотаріального округу передала відповідачці заяву з пропозицією вселитися з належного їй будинку до 14.05.2012 року. Однак, остання не звільнила будинок і відмовляється виселятись.

Просила задовольнити позов, виселити ОСОБА_2 із спірного будинковолодіння.

Рішенням Тисменицького районного суду від 31 січня 2014 року позов задоволено, виселено ОСОБА_2 з належного ОСОБА_7 житлового бюудинку АДРЕСА_1

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказала, що вона та ОСОБА_8 зареєстровані у спірному будинку, вона там проживає і прописана на законних підставах, ще до оформлення права власності на цей будинок, яке на даний час нею оспорюється в судовому порядку. Її дочка ОСОБА_9, починаючи з 1985 року по 15.03.2010 року була зареєстрована за цією адресою та проживає в цьому будинку і на даний час.

Тільки під час розгляду даної справи вона дізналася, що ОСОБА_8 оформив на себе право власності на спірний будинок, в якому вони разом проживали багато років, та що продав його без її відома та згоди. Тому вона звернулася до суду із позовом про визнання цього договору купівлі-продажу нікчемним. Рішенням суду їй було відмовлено в задоволенні позову, але вона має намір оскаржити цей договір з інших підстав в іншому провадженні.

Вважає, що її право користування жилим будинком не припинилось. Позивач не пред'являла позовної вимоги до колишнього власника спірного будинковолодіння ОСОБА_8, який за даними Стриганецької сільської ради й досі зареєстрований в цьому будинку. За таких обставин, позовна вимога про виселення її, як члена сім'ї ОСОБА_8 без вирішення питання про його виселення є передчасною і не грунтується на нормах закону.

Просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 2011 року належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.7). Відповідно до п.9 даного договору продавець будинку ОСОБА_8 протягом двох тижнів з дня посвідченнядоговору зобов'язався звільнити житловий будинок. Як встановлено в судовому засіданні, дане зобов'язання було виконане. Згідно довідки Стриганецької сільської ради від 16.05.2012 року, в спірному будинку зареєстрована та проживає відповідачка ОСОБА_2 - колишня невістка ОСОБА_8. Відповідачка не пускає позивачку в належний їй будинок та добровільно виселятися відмовляється. З даного приводу ОСОБА_7 через приватного нотаріуса Тисменицького нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_10 передала ОСОБА_2 заяву з пропозицією виселитися з будинку до 14.05.2012 року (а.с.4-5). Однак, остання не звільнила будинок та продовжує проживати в ньому.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 оспорювалось частково свідоцтво про право власності на нерухоме майно та ставилося питання про визнання права власності на ? частину спірного будинковолодіння. Ухвалою Тисменицького районного суду від 26.02.2013 року дані позовні вимоги залишено без розгляду у зв'язку з поданою ОСОБА_2 заявою про залишення позову без розгляду.

Також відповідачкою оспорювався договір купівлі-продажу житлового будинку від 13.09.2011 року. Рішенням Тисменицького районного суду від 23.09.2013 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог. Дане рішення ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.12.2013 року залишено без зміни.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ч.1, ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, та інших осіб.

Відповідно до ст 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження своїм майном.

Передбачаючи права власника житлового будинку на його відчудження, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку ( на відміну від договору найму (оренди) житла- ст.ст. 810,814 ЦК України).

Частина 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження права користування лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові незмінності власника майна.

Висновки суду першої інстанції не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. ЖК України та ст. 311 УК України, враховуючи, що право на житло підлягає захисту лише у випадку порушення права особи.

Позивачкою в судовому засіданні суду першої інстанції повністю доведено підставність своїх вимог, які доводи відповідачки не спростовують.

Твердження відповідачки про те, що в спірному будинковолодінні крім неї проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_11 є безпідставними, оскільки позивачка не заявляла вимоги про виселення останніх.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виселення ОСОБА_2 з належного ОСОБА_7 житлового будинку.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 31 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко