Рішення № 37760562, 13.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р.Справа № 922/411/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківська міська рада, м. Харків, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів України у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 95712,94 грн. за участю представників сторін:

Прокурор - Кріцина Н.Г., посв. № 006801 від 28.05.2012р.

Представник позивача - Багліков В.С., дов. № 08-11/621/2-14 від 18.02.2014 року.

Представник відповідача - не з"явився.

Третя особа - ОСОБА_3, дов. № 34/9/20-33-10-10 від 11.01.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Харківської міської ради борг з орендної плати за землю в сумі 95712,94 грн. Також просит суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.02.2014р. об 11:00 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Західну ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів України у Харківській області.

Ухвалами господарського суду від 24.02.2014р., 06.03.2014р., в зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та з метою надання сторонами додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 13.03.2014р. прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 7884), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача та третя особа, присутні в судовому засіданні 13.03.2014р. позов прокурора підтримали, наполягали на його задоволенні. Представником Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів України у Харківській області, через канцелярію суду надано обгрунтований розрахунок суми заборгованості (вх. № 8390), який суд досліджує та долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 13.03.2014р. не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 28.01.2014р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 саме за цією адресою відповідачу направлялись ухвали суду у справі № 922/411/14.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також суд зазначає, відповідно до відмітки на наявних в матеріалах справи ухвал господарського суду Харківської області від 12.02.2014р., 24.02.2014р., 06.03.2014р., оформлених відповідно до пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, копії даних ухвал надіслано ФОП ОСОБА_1 12.02.2014р. за № 004287, 26.02.2014р. за № 005857, 07.03.2014р. за № 006811 відповідно.

Згідно п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 29.03.2005р. між Харківською міською радою (відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендарю надано в користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови загальною площею 0,0659 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 29.03.2005р. за № 7920/05, на підставі рішення 21 сесії Харківської міської ради 26 скликання від 28.04.2004р. № 66/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об"єктів".

Відповідно до п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва адміністративно-торговельного центру (але не пізніше прийняття об"єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком: на період будівництва до 01.12.2005р., на період експлуатації - до 01.12.2030р.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем (відповідачем) щомісячно у грошовій формі на рахунок відділу Державного казначейства у м. Харкові. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить:

- на період будівництва:

2005 рік: 429,02 грн.

- на період експлуатації:

2005 рік: 1773,70 грн.

2006 рік: 2309,16 грн.

з 2007 року: 3346,61 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 договору, орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Як вказує прокурор у позовній заяві, орендар (відповідач) порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду землі, внаслідок чого, відповідно до розрахунку, виконаного Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області, станом на 31.12.2013р., у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за землю в сумі 95712,94 грн., що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради, до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

При цьому, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України). Аналогічна за змістом правова норма викладена в ст. 13 Закону України «Про оренду землі».

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ст.78 Земельного кодексу України).

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі», до істотних умов договору оренди землі відносяться умови щодо орендної плати, відповідальності сторін, умов використання земельної ділянки тощо.

Відповідно до норм Податкового кодексу України плата за землю (земельний податок та орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів.

Розміри та порядок плати за землю визначає Податковий кодекс України, згідно з яким плата за землю справляється у двох формах - земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Контроль за правильністю обчислення і справляння плати за землю здійснюється органами державної податкової служби.

Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України, адміністрування податків та зборів, забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску, покладаються виключно на органи доходів і зборів.

Відповідно до п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин», розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі ст.ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельними податками та орендною платою.

Статтями 24, 35 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця (Харківської міської ради) вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; спори пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

У судовому засіданні представник третьої особи (Західна ОДПІ ГУ Міндоходів України в Харківській області) пояснив, що нарахована станом на 31.12.2013 року заборгованість відповідача з орендної плати за землю в сумі 95712,94 грн. залишилась несплаченою.

Окрім того, як свідчать надані суду документи податкової звітності, розмір зобов'язання з оплати оренди визначені відповідачем в наданій до податкової інспекції податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012рік (декларація №1542 від 02.03.2012 терміном сплати до 30.01.2013 р.)

Обов'язок орендаря вносити щомісячну оренду плату протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, встановлений п. 11 договору оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

За правилами частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Проте, як зазначає прокурор та третя особа у судовому засіданні, орендна плата у розмірі 95712,94 грн., яка виникла станом на 31 грудня 2013 року залишилась несплаченою.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 95712,94 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договорами оренди землі від 29 березня 2005 року реєстраційний № 7920/05 від 29.03.2005 р., який був укладений між позивачем та відповідачем по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості з орендної плати за землю, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю у сумі 95712,94 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 548, 598, 599, 610, 612, 625, 629, 792, Цивільного кодексу України, ст. ст. 78, 93 Земельного кодексу України, ст. 41 Податкового кодексу України, Законом України "Про оренду землі", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 27, 29, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243) - 95712,94 грн. боргу з орендної плати за землю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1914,26 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.03.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/411/14