Рішення № 37760487, 04.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1610/14 04.03.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСІМ»До Міністерства оборони УкраїниПростягнення 284 218, 20 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Коваленко Г.М. - дов.

Від відповідача Ковальчук І.В. - дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму грошових коштів в розмірі 284 218, 20 грн. за Договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби за №286/3/13/18 від 18.06.2013р.

04.03.2014р. Відповідач в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив.

В судовому засіданні представник Позивача надав суду Акт від 10.02.2014р. звіряння розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСІМ» та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за продукцію, постачену у 2013р. за договором від 18.06.13.р. №286/3/13/18, відповідно до якого постачено продукції на суму 284 218,20грн., вартість якої станом на 01.01.2014р. не сплачена.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСІМ» (Позивачем) та Міністерством оборони України (Відповідачем) було укладено Договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби № 286/3/13/18, згідно умов якого Позивач зобов'язувався поставити Відповідачеві до 27 червня 2013 року мило, засоби мийні та засоби для чищення (мило туалетне тверде «Класичне» без обгортки у формі кусків по 100 г) на загальну суму 284 218,20 грн. в тому числі ПДВ 47 369,70 грн., а Відповідач зобов'язувався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у Договорі.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 25 червня 2013 року Позивач поставив вказаний товар у відповідній кількості та якості Відповідачеві. На підтвердження даного факту в матеріалах справи є акти прийому речового майна, акт приймального контролю якості та повідомлень-підтверджень про прийняття та оприбуткування товару.

Враховуючи положення пунктів п.4.1. та п.4.2. договору оплата за фактично поставлений товар повинна бути здійснена протягом 90 банківських днів з дати надання Позивачем належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, до рахунку-фактури додаються акт приймального контролю, видаткова накладна та повідомлення-підтвердження.

Матеріали справи свідчать, що Позивач свої зобов'язання по Договору виконав в повному обсязі, проте Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого Товару не виконав. В результаті неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Відповідачем утворилась заборгованість перед Позивачем, яка становить 284 218,20 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 15 жовтня 2013 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією для досудового врегулювання спору. Проте, відповіді не отримав.

19 листопада 2013 року Позивач вдруге звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, але Відповідач, порушуючи норми чинного законодавства, відповіді так і не надав.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України та 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За видатковою накладною від 21.06.2013р. за №98, належна копія якої знаходиться в матеріалах справи, позивач поставив відповідачу товар, визначений договором, на суму 284 218, 20 грн.

Тобто, взяті на себе зобов'язання про постачання у 2013р. Замовнику (Відповідачу) за Договором від 18 червня 2013 року №286/3/13/18 Позивач виконав повністю. Суду доведено, що претензій стосовно якості та строків надання послуг з боку Відповідача до Позивача не надходило.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підпунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за договором проводяться шляхом оплати за фактично поставлений товар протягом 90 банківських діб (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику (Відповідачу) рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером Посточальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то пр. це зазначається у рахунку-фактурі).

Суду не надано доказів не надходження до замовника (Відповідача) коштів з Державного Бюджету України, передбачених на зазначені цілі.

Підпунктом 4.2. договору передбачено, що до рахунка-фактури додаються:

- акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача Замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару;

- видаткова накладна постачальника;

- повідомлення-підтвердження

Матеріали справи свідчать, що Позивач свої зобов'язання по Договору виконав в повному обсязі, проте відповідачем не сплачено суму боргу за отриманий товар у розмірі 284 218, 20 грн., про що свідчить також Акт звіряння розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСІМ» (Позивачем) та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України від 10.02.2014р.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у Відповідача за спірним договором поставки товарів у сумі 284 218, 20 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Викладені в відзиві заперечення Відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у загальній сумі 284 218, 20 грн.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; Код: 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОХІМЕКСІМ» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 152, оф. 92; Код: 37387344) суму грошових коштів в розмірі 284 218, 20 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі двісті вісімнадцять) грн. 20 коп. та 5 684, 36 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 36 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.03.2014р.

Суддя І.І.Борисенко