Ухвала суду № 37759976, 20.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 р.Справа № 820/12960/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. по справі № 820/12960/13-а

за позовом Приватного підприємства "Харківвторсировина"

до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Харківвторсировина" (далі по тексту - ПП «Харківвторсировина»), звернувся до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - Західна ОДПІ ГУ Міндоходів, відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "В-1" № 0007371501 від 17.10.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2013 р. у сумі 270033,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 135016,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року по справі № 820/12960/13-а адміністративний позов Приватного підприємства "Харківвторсировина" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17 жовтня 2013 року №0007371501.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Харківвторсировина" (код 34390768) сплачений судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року по справі № 820/12960/13-а скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПП «Харківвторсировина» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження перевезення ТМЦ від ТОВ "КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси", з огляду на їх неналежне заповнення, не дають змоги встановити, ким та яким чином здійснювались вантажно-розвантажувальні операції та встановити зв'язок перевезення з податковими та видатковими накладними, наданими до перевірки, що не дає можливості підтвердити факт транспортування ТМЦ. Крім того, з посиланням на показання власників автотранспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9), стверджує про відсутність факту транспортування ТМЦ згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних. Пояснив, що постачальниками ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» були ПП «Валга» та ТОВ «Поліметал-Торг». З вказівкою на акт позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Харківвторсировина» № 1931/15.4-08/34390768 від 31.05.12013 року, акти ДПІ у м. Полтаві від 08.04.2013 р. № 417/22.5-10/30285569 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга», від 08.04.2013 р. № 416/22.5-10/24929234 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП «Вектор М», акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 22.01.2013 р. № 89/229/38113463 про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Поліметал-Торг», зазначає про непідтвердження податкового кредиту по ланцюгу постачання від ПП «Валга», ТОВ СУРП «Вектор М», ТОВ «Поліметал-Торг» до ТОВ «Едем» та від ТОВ «Едем» до ПП «Харківвторсировина», що, на думку відповідача, свідчить про порушення ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» вимог ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару. Враховуючи викладене, вважає вірним висновок акту перевірки про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у березні 2013 року на 270032,96 грн. та, відповідно, до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2013 року на 270032,96 грн., та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року по справі № 820/12960/13-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не є підставою вважати їх недійсними. Крім того, жодних зауважень до змісту або форми наданих позивачем ТТН під час проведення перевірки податковим органом не пред'являлось. З посиланням на акти попередніх планової та позапланових перевірок позивача вказує, що правовідносини між ПП «Харківвторсировина» та ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» в рамках договору № 14/05 від 14.05.2012 р. неодноразово перевірялись податковим органом, за результатами перевірок жодних порушень встановлено не було. Стверджує, що показання власників автотранспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних, надані в рамках кримінального провадження, не є свідченням безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, оскільки по вказаному кримінальному провадженню відсутній вирок, що набрав законної сили. З огляду на викладене, не вбачає підстав вважати безтоварним правочин між позивачем та ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси», та вказує на правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ за спірними господарськими операціями.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу без участі свого представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Харківвторсировина" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.06.2006 року і станом на даний час перебуває на обліку в Західній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

30.09.2013 року фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси" за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, що відображені у податковому кредиті по податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року та задекларовані до відшкодування по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №485/20-33-15-08/34390768 від 30.09.2013 р., яким зафіксовано порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок того, що ПП "Харківвторсировина" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту березня 2013 року податкові накладні, отримані від ТОВ "КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси" (код ЄДРПОУ 36295174) на суму ПДВ 270032,96 грн. та порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у березні 2013 року на 270032,96 грн. та, відповідно, до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2013 року на 270032,96 грн. (т.1, а.с.8-16).

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за формою "В-1" № 0007371501 від 17.10.1013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2013 р. у сумі 270033,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 135016,5 грн. (т.1, а.с.17).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПП «Харківвторсировина» звернулось до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, з порушенням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про порушення ПП «Харківвторсировина» вимог п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

У свою чергу, такі висновки зроблено відповідачем на підставі твердження про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси», у зв'язку з чим податкові накладні, виписані останнім, не є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів вважає вказані висновки відповідача хибними та такими, що не є підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ, враховуючи наступне.

За визначенням п.14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.05.2012 року між ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси» (Постачальник) та ПП «Харківвторсировина» (Покупець) було укладено договір поставки №14/05, у відповідності до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця вторинну сировину, а Покупець - прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором (т.1, а.с.21-23).

На виконання досягнутої домовленості ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси» відвантажено позивачеві товар (ПЕТ бутила біла, блакитна, зелена, коричнева), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних (т.1, а.с.95-165).

Постачальником виписані покупцю податкові накладні, копії яких надано до матеріалів справи (т.1, а.с.24-94).

Придбаний товар було оплачено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківської виписки (т.1, а.с.233-250, т.2, а.с.1-65).

Про фактичне оприбуткування придбаного товару свідчить наявна матеріалах справи копія картки рахунку 631 за 4 квартал 2012 року, а також накладні-вимоги на відпуск товару для внутрішнього використання (т.2, а.с.66-86, т.3, а.с.123-250, т.4, а.с.1-90).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність зі виробництва ПЕТ флекси та поліефірного волокна, про що свідчать, зокрема, акт перевірки позивача, надані до матеріалів справи копії договорів оренди обладнання та актів прийому-передачі останнього (т.2, а.с.91-96, 107-122).

Матеріалами справи підтверджено, що придбаний у ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси» використано у власній господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів поставки виробленого «Харківвторсировина» поліефірного волокна, видаткових накладних, податкових накладних, виписаних позивачем як постачальником, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, банківської виписки (т.4, а.с.91-250, т.5, а.с.1-92).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з поставки позивачеві товару ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси» та про відсутність зв'язку поставок товарів від вказаного контрагента із господарською діяльністю позивача.

Колегією суддів встановлено, що висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» відповідачем зроблено виходячи з того, що постачальниками ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» є, зокрема, ПП «Валга» та ТОВ «Поліметал-Торг», які також були постачальниками по ланцюгу постачання від ТОВ «Едем» до ПП «Харківвторсировина». У зв'язку з чим, відповідач, з вказівкою на акт позапланової виїзної документальної перевірки позивача № 1931/15.4-08/34390768 від 31.05.12013 року, акти ДПІ у м. Полтаві від 08.04.2013 р. № 417/22.5-10/30285569 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга», від 08.04.2013 р. № 416/22.5-10/24929234 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП «Вектор М», акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 22.01.2013 р. № 89/229/38113463 про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Поліметал-Торг», зазначає про непідтвердження податкового кредиту по ланцюгу постачання від ПП «Валга», ТОВ СУРП «Вектор М», ТОВ «Поліметал-Торг» до ТОВ «Едем» та від ТОВ «Едем» до ПП «Харківвторсировина», що, на думку відповідача, свідчить про порушення ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» вимог ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару.

Крім того, відповідач, з посиланням на лист ГОВ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29.08.2013 р. № 652/7/20-30-07-23 стверджує про наявність ознак нікчемності операцій з купівлі-продажу між ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» та ПП «Харківвторсировина»; з вказівкою на акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси», зазначив про відсутність посадових осіб останнього за місцезнаходженням підприємства (м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 33, кв. 3).

Щодо висновку про нікчемність угод між ПП «Харківвторсировина» та ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи пп. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідачем по справі, в порушення наведених норм Порядку № 984, висновок про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України викладено без посилання на первинні документи, що надавались позивачем для перевірки, з вказівкою виключно на дані акту попередньої перевірки ПП «Харківвторсировина» та актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Едем», ПП «Валга», ТОВ СУРП «Вектор М», ТОВ «Поліметал-Торг».

При цьому, як вбачається з акту перевірки ПП «Харківвторсировина» №485/20-33-15-08/34390768 від 30.09.2013 р., у вищезазначених актах перевірки обставини здійснення господарської діяльності ПП «Валга» та ТОВ «Поліметал-Торг» досліджувались в розрізі відносин із контрагентом ТОВ «Едем», а не ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси», а тому висновок про безтоварність угод, укладених останнім, на підставі лише вищевказаних актів є необґрунтованим.

Слід також вказати, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідачем в обґрунтування узгодженості дій позивача з його контрагентом, з метою отримання неправомірних податкових вигод, або обізнаності позивача щодо недобросовісності таких постачальників належних та допустимих доказів не надано.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні спірних угод дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дії податкових органів щодо проведення зустрічних звірок, результати яких були покладені Західною ОДПІ в основу висновків акту перевірки позивача №485/20-33-15-08/34390768 від 30.09.2013 р., було оскаржено в судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі № 804/5502/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо складання акту від 22.01.2013 р. №89/229/38113463 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Поліметал-Торг" з питань фінансово-господарських відношень з ТОВ "Галактика-М" за період квітень, травень 2012р. та ТОВ "Ривс" за період серпень 2012р., ТОВ "Старт-Д" за період червень, липень 2012р." (т.2, а.с. 158-160).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року по справі № 816/2225/13-а визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо формування в акті № 417/22.5-10/30285569 від 08.04.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Валга" (податковий номер 30285569) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: за лютий 2010 року - лютий 2013 року" висновків: "Проведеною звіркою ПП "Валга" неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року. Проведеною звіркою ПП "Валга" документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року - лютий 2013 року."

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року по справі № 816/2225/13-а скасовано частково.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Валга" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії щодо внесення інформації про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання "Валга" з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: за лютий 2010 року - лютий 2013 року в електронній базі даних "Автоматизовану систему співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" на підставі акту №417/22.5-10/30285569 від 08.04.2013 та зобов'язання відновити в електронній базі даних "Автоматизовану систему співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" показники податкової звітності ПП "Валга", що зазначені останнім в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2010 року - лютий 2013 року - задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо внесення інформації про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання "Валга" з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: за лютий 2010 року - лютий 2013 року в електронній базі даних "Автоматизовану систему співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" на підставі акту №417/22.5-10/30285569 від 08.04.2013р.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби відновити в електронній базі даних "Автоматизовану систему співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" показники податкової звітності ПП "Валга", що зазначені останнім в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2010 року - лютий 2013 року.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 816/2225/13-а залишено без змін.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вищевказані акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України, оскільки складені з порушенням норм чинного законодавства та не можуть бути прийняті в якості джерела податкової інформації та матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірки позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга», ТОВ «Поліметал Груп» не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій та нереальності угод між позивачем та ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на час укладення та виконання договору з позивачем вказаний контрагент позивача був зареєстрованим як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав індивідуальний податковий номер, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.2, а.с.146), отже, мав право видавати позивачу податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Слід також вказати, що наявність у ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» повноважень на здійснення діяльності (збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини), за результатами якої було укладено спірний правочин з позивачем по справі, підтверджено відповідною ліцензією Міністерства екології та природних ресурсів № від, копія якої наявна в матеріалах справи (т.2, а.с.148).

З приводу тверджень відповідача про неналежне оформлення наданих позивачем товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів від ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» до ПП «Харківвторсировина», колегія суддів зазначає, що окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не є свідченням безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки факт придбання товару підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення розділу п.11.1, п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення ПДВ у складі вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність факту перевезення ТМЦ від ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» до ПП «Харківвторсировина» з посиланням на наявність у провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області матеріалів досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, та надані в ході розслідування показання свідків-власників автотранспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних, з огляду на таке.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п.5.1 договору №14/05 від 14.05.2012р. поставка товару здійснюється на склад покупця за рахунок постачальника. Тобто, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент фактичної передачі товару покупцю на склад покупця.

Отже, до моменту передачі ТМЦ позивачу ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» перевозив свій власний товар, і ніс відповідальність за дотримання вимог законодавства при транспортуванні цього товару.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Отже, пояснення власників транспортних засобів, відповідно до протоколів допитів свідків, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70, 72 КАС України, оскільки зазначені особи надавали свої свідчення в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нікчемним договору, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений правочин між ПП «Харківвторсировина» та ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» є таким, що виконаний сторонами в повному обсязі та належним чином, направлений на реальне настання правових наслідків, господарські операції за вданим договором мали реальний характер, первинні документи оформлені належним чином, а отримані за правочином товари використані в межах господарської діяльності.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем у спірних відносинах правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних за результатами реальних господарських операцій із постачальником ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси», у загальній сумі 270032,96 грн.

Слід також відмітити, що період вчинення спірних господарських операцій з поставки позивачеві ТМЦ контаренгтом ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» було охоплено попередніми перевірками ПП «Харківвторсировина».

Так, за висновками довідки від 19.02.2013 року № 632/15.4-08/32390768 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПП «Харківвторсировина» суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 року, перевіркою не встановлено порушень при відображенні ПП «Харківвторсировина» у декларації за грудень 2012 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 203904,00 грн. (т.3, а.с.36-51).

За змістом акту від 27.06.13р. №2262/22.4-07/34390768 «Про результати виїзної планової перевірки правомірності ПП «Харківвторсировина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.», відсутні будь-які зауваження щодо правомірності віднесення ПП «Харківвторсировина» до складу податкового кредиту ПДВ за результатами відносин із ТОВ «КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси» (т.2, а.с.53-93).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0007371501 від 17.10.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2013 р. у сумі 270033,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135016,5 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки №485/20-33-15-08/34390768 від 30.09.2013 р. порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 року № 0007371501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. по справі № 820/12960/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 21.03.2014 р.