Ухвала суду № 37757625, 18.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2570/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю: представника відповідача - Іліка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Дебора" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 листопада 2012 року №0002270232.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Чернівцях форми "Р" від 13 листопада 2012 року №0002270232.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, а також надав додаткові докази до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 17.10.2012 року по 23.10.2012 року податковим органом проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні господарських операцій із ТОВ "Колос-К", про що складено акт №1271/22-2/31289611від 30.10.2012 року. В Акті зазначено, що позивачем порушено вимоги п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування підприємств" від 28.12.1994 року в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 369146,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2009 року. За наслідками встановлених порушень було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002270232, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 369146,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 92286,50 грн., всього на суму 461432, 50 грн. Також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Колос-К" 04 квітня 2006 року укладено договір купівлі-продажу №4 хромового напівфабрикату шкір ВРХ, в п. 3.1 якого щодо форми та порядку розрахунку зазначено, що позивач зобов'язується сплатити вартість товару протягом 90 днів з дати відвантаження його контрагентом. ТОВ "Колос-К" листами від 10.03.2009 року та від 18.10.2012 року підтверджує, що вважає за можливе розрахунок по Договору провести після вирішення питання по поверненню сум ПДВ позивачу, а також що строк позовної давності не перервано у зв'язку із визнанням позивачем заборгованості. Крім того, згідно із актами взаєморозрахунків по отриманню і оплаті за товар між ТОВ "Колос-К" та позивачем по контракту №4 від 04.04.2006 року станом на 01.01.2009 року - 01.01.2012 року дебіторська та відповідно кредиторська заборгованість складає 1 476 584,20 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість позивача перед контрагентом на суму 1 476 584,20 грн. не являється безнадійною, так як строк позовною давності не закінчився, а відтак не може визнаватися безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Підпункт 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року (діяв на час виникнення заборгованості) визначає, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу.

Відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Отже, сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Частина 1 ст. 264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частина 3 ст. 264 ЦК України передбачає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, позивач має заборгованість перед ТОВ "Колос-К" по Договору в розмірі 1476584,20 грн., яка виникла в 2006 році. Дійсно, договір був укладений більше шести років тому, згідно умов договору позивач повинен був сплатити вартість товару протягом 90 днів з дати відвантаження його контрагентом, що не було зроблено.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перебіг строку позовної даності в даних правовідносинах перервано на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України, яка передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В даному випадку позивач вчинив дії, якими визнав свій борг перед ТОВ "Колос", зокрема підписав Акти звірки взаєморозрахунків по отриманню і оплаті за товар між ТОВ "Колос" та ПП "Де бора" по контракту №4 від 04.04.2006 року станом на 01.01.2009 року - 01.01.2012 року. Оскільки заборгованість документально підтверджено актами звірки взаєморозрахунків між сторонами, тому не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою і не включається до складу валового доходу у відповідності до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, згідно листів ТОВ "Колос" від 10.03.09 року та від 18.10.2012 року, контрагент погоджується на те, що розрахунок по Договору позивач може провести після вирішення питання щодо повернення йому сум ПДВ.

Крім того судом апеляційної інстанції також було досліджено дані податкового обліку ТОВ "Колос", якими також не спростовуються наведені обставини.

Зважаючи на те, що позивач визнає борг за отриманий товар, а контрагент останнього не заперечує на повернення боргу після отримання ПДВ, тому відповідач безпідставно включив дану заборгованість до валового доходу позивача, донарахував суму податку на прибуток та штрафні (фінансові) санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 5.12.2007 року (щодо переривання перебігу строку давності) та в рішеннях ВАС України, зокрема в справі К/800/45551/13 від 18.12.2013 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі "21" березня 2014 р.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.