Ухвала суду № 37757610, 19.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2612/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: Антіпової Ю.С.

відповідача: Фуштея М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтова група-Техно-нафта" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтова група-Техно-нафта" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі головного управління Міністерства доходів та зборів Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Західна нафтова група - Техно-Нафта» звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Глибоцькому районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до актів позапланової та планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства №1131/2300/31462001 від 22.12.2011р. та №94/2200/31462001 від 02.11.2012р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №00012300-137 від 04.01.2012р., №0004861700/13959, №0004851700/13958, №0004851700/13957, №0004851700/13956 від 22 листопада 2012 р. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримла у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13 жовтня 2011 року податковим органом було складено акт №511/2300/31462001 «Про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10р. по 30.06.11р, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10р. по 30.06.11р.» яким встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток, чим порушено пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України та включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними, чим порушено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (долучено в судовому засіданні).

На підставі зазначеного акту 21 жовтня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №000352300-1478, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 7561,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 769,25 грн.; №000362300-1478, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 56569,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн. (долучено в судовому засіданні).

22 грудня 2011 року відповідачем було складено акт №1131/2300/31462001 «Про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Пром-Газ-Інвест» за період 01.08.11р. по 31.08.11р.» яким встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, за рахунок чого завищено податковий кредит по ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ «Пром-Газ-Інвест», у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість та порушено вимоги п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту 04 січня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012300-137, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 160076,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 40019,00 грн.

12 листопада 2012 року відповідачем було складено акт №494/2200/31462001 «Про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р.» яким між іншим встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток, чим порушено пп.135.4. ст.135, пп.138.8.1. п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість чим порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі акту 22 листопада 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (не оскаржені позивачем) №0004861700/13959, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Прибутковий податок з робітників і службовців по актах перевірки» нараховані штрафні санкції в розмірі 510,00 грн.; №0004851700/13958, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Прибутковий податок з робітників і службовців по актах перевірки» на 31894,55 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 7973,64 грн.; №0000452300/13956, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 118828,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 29707,00 грн.; №0000442300/13957, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на 126286,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 27209,00 грн.

Позивачем визначені грошові зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень сплачені відповідно до платіжні доручення від 28.12.11р. №3276; від 20.11.12р. №3014; від 20.11.12р. №3015; від 20.11.12р. №3017 (а.с.35-38).

06 серпня 2013 року відповідачем на підставі актів від 22 грудня 2011 року та 02 листопада 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №272200/1145, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» нараховані штрафні санкції в розмірі 29707,00 грн. (а.с.9); №282200/1146, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» нараховані штрафні санкції в розмірі 27209,00 грн. (а.с.10); №262200/1144, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» нараховані штрафні санкції в розмірі 40019,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги товариства залишені без задоволення, а рішення - без змін.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно п.54.5. ст.54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п.86.8. ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В ході розгляду справи було встановлено, що відповідачем 04 січня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012300-137, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 160076,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 25% нарахованого грошового зобов'язання в сумі 40019,00 грн. (а.с.31) та 22 листопада 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення. Зазначені штрафні санкції були сплачені позивачем, даний факт сторонами не оспорюється.

Податковим органом при визначенні розміру штрафних санкцій та винесенні податкових повідомлень-рішень від 04.01.2012р. №00012300-137 та від 22.11.2012р. №0004851700/13957, №0004851700/13956 застосовані штрафні санкції у розмірі 25% суми нарахованих податкових зобов'язань та не враховано вимоги п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, який передбачає накладення штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток у разі повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з зазначених податків.

Зокрема не враховано, що за наслідками попередньої перевірки, яка була зафіксована актом від 13.01.11р. №511/2300/31462001 вже було встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток та вже застосовувались штрафні санкції податковими повідомленнями-рішеннями.

Відтак, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 04.01.2012р. та 22.11.2012р. відповідач повторно визначив податкове зобов'язання із зазначених податків, тому зобов'язаний був накласти штраф у розмірі 50%, а не 25% суми нарахованого зобов'язання. Відтак податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції саме у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Пункт 113.3 статті 113 Податкового кодексу України встановлює, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється. Оскільки відповідачем дотримано граничних строків застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків, які відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (ст.114 ПК України), висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог є правильним.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтова група-Техно-нафта", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 березня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.