Постанова № 37757582, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року № 826/444/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем Груп Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів, рішення про коригування митної вартості, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Систем Груп Україна» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Митного посту «Столичний» Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 03.10.2013р. за № 100270000/2013/300364/2;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови Митного посту «Столичний» Київської регіональної митниці Міндоходів в митному оформленні (випуску) товарів від 03.10.2013р. №100270000/2013/01838;

- зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів (митний пост «Столичний») визнати заявлену ТОВ «Систем Груп Україна» митну вартість товару за ціною договору відповідно до митної декларації №100270000/2013/179448 від 02.10.2013р.;

- стягнути з Державного бюджету України надміру сплачені ввізне мито в розмірі 10 022,17 грн. та ПДВ в розмірі 22 048,78 грн. на користь ТОВ «Систем Груп Україна» (код ЄДРПОУ 37193731) шляхом зарахування на його рахунок №26006000144947 в ПуАТ «ФІДОБАНК» у м. Києві, МФО 300175;

- стягнути з Відповідача - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем Груп Україна» сплачений судовий збір в сумі 182,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що спірні рішення є протиправними, не ґрунтуються на нормах митного законодавства та відповідно завдають шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, 16 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Систем Груп Україна» та Компанією ComPOS Tech Co. Limited, м. Шеньчжень (Китай) (продавець за Контрактом) було укладено Контракт №141 (далі - «Контракт»).

Згідно умов Контракту Продавець зобов'язався здійснювати поставку товару, асортимент, кількість та ціна якого зазначається в додатках до Контракту в доларах США. Оплата за Контрактом здійснюється у формі 100% попередньої оплати від вартості партії товару на основі виставленого рахунку. Згідно п. 3.1. Контракту постачання товару здійснюється на умовах РОВ - Китай (ІНКОТЕРМС-2010).

02 липня 2013 року між позивачем та Компанією ComPOS Tech Co. Limited було укладено Додаток №1 до Контракту на поставку грошових скриньок виробництва Китай на загальну суму 19 800, 00 доларів США.

Як слідує із матеріалів справи, позивач звернулося до Митного посту «Столичний» Київської регіональної митниці для декларування товару згідно Додатку №1 до Контракту - грошових скриньок, виробництва Китай в кількості 900 шт., з яких: 300 шт. моделі ЕКЗЗО чорного кольору розміром 418x385x133 мм, 300 шт. білого кольору та 300 шт. чорного кольору моделі ЕК 410 розміром 460x455x160 мм, за митною декларацією №100270000/2013/179448 від 02.10.2013 р. загальною вартістю 19 800,00 доларів США.

Для митного оформлення позивачем були подані наступні документи: - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0004860 від 01.08.2013р.; - Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) А№0537896 від 26.09.2013р.; - книжка МДП №XZ73488976 від 26.09.2013р.; лист ТОВ «Хелльман Східна Європа Оуверсіз», що підтверджує вартість перевезення товару №250913/01 від 25.09.2013р.; - рахунок-фактура (інвойс) №ЕН20130620А від 20.06.2013р.; - контракт №141 від 16.05.2013 р. та Додаток №1 до Контракту №141 від 16.05.2013 р.; - довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна №341 від 12.07.2013р.; - сертифікат походження товару №ССРІТ131525592 від 20.08.2013р.; - копія митної декларації країни відправлення №531620130166395170 від 08.07.2013р.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що складає 19 800,00 доларів США, з урахуванням витрат на транспортування товару в розмірі 12 000 грн., та разом складала 21 301,31 доларів США.

За наслідком розгляду поданих позивачем документів відповідачем 03.10.2013р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300364/2.

В ході судового розгляду справи встановлено, що коригування митної вартості було відповідачем здійснено з підстав що документи, надані позивачем до митного оформлення, містили неповні відомості та розбіжності, а саме:

- відповідно до п. 5.1 контракту від 16.05.2013 №141 зазначено «оплата товара производится в порядке 100% предоплаты на оснований выставленного поставщиком счета». У додатку до контракту від 16.05.2013 №1 в пункті 1 зазначено «строк поставки не болем 85 дней от даты оплаты», цей запис вчинено невідомою особою, який не завірений в установленному порядку;

- надана виписка по рахунку за період від 07.09.2013 до 07.09.2013 не містить печаток та підписів банку;

- відповідно до ст. 53 МКУ та Форми декларації митної вартості та правил її заповнення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 визначено перелік документів, які подаються при заповненні графи 20 декларації митної вартості товарів (в даному випадку умови поставки FОВ) не надано у повному обсязі. Таким чином, не можливо вивчити всі складові митної вартості;

- подана митна декларація країни відправлення складена китайською мовою.

Відповідно до ст. 254 Кодексу документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, декларант забезпечує переклад документів за власний рахунок.

Разом з тим, декларантом не забезпечено переклад митної декларації країни-відправлення; - у сертифікаті про походження товарів від 20.08.2013р. №СИРІТ 131525592 в графі 10 зазначено інвойс від 19.08.2013р. №20130819. В той же час, як до митного оформлення надано інвойс від 20.06.2013р. №ЕН20130620А.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Частиною 1 статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 вказано, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації і кодування товарів, єдиної форми декларування імпорту та експорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Згідно статті 17 Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс України або МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою ст. 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (п. 1 ст. 52 МК України).

Разом з тим, пунктом 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, так обов'язок декларанта кореспондується із правом митного органу, зазначеному у пункті 5 статті 54 Митного кодексу України: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленти який може бути встановлений.

При цьому, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган здійснює контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 5 статті 54 Кодексу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012р. № 362, здійснюються, окрім інших, у тому числі такі заходи:

- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

- вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця;

- перевірки наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що відповідно до ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи а саме: - додатки до зовнішньоекономічного договору у разі їх наявності; - якщо рахунки сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; каталоги, специфікація, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Вказані документи позивачем не були подані.

Згідно з частиною 6 статті 54 Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу.

Частиною 2 статті 58 глави 9 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Заявлена митна вартість не була підтверджена документально додатковими документами, що вимагались митним органом відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не був застосований через неподання всіх додаткових документів на письмову вимогу митного органу для перевірки об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовуватись у зв'язку з відсутністю цінової інформації у митного органу щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Водночас підтверджено, що для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

При цьому, метод визначення митної вартості на основі додавання (віднімання) вартості не був використаний у зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Таким чином, відповідачем був правомірно застосований резервний метод визначення митної вартості.

Згідно із статтею 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Позиція суду узгоджується з правовою позицією суду, викладеної у постанові Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року у справі за позовом ТОВ «Грета» до Східної митниці Держмитслужби України, в якій визначено, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність оспорюваних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур