Постанова № 37756633, 06.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2014 року 16:05 № 826/19473/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуденергопостач»до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2013 р. № 81526552208,за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко Т.В.

від відповідача: Прокофєва Л.С.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуденергопостач» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2013 р. № 81526552208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 01.11.2013 р. № 595/26-55-22-08/37268639 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 321 393,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що господарські операції позивача із контрагентом ТОВ «Віпбудпром» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються відповідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В судовому засіданні 16.01.2014 р. суд замінив неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва ДПС на належного - Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень, зазначив, що позивачем не надано до перевірки відповідних первинних документів, які б свідчили про реальність вчинених господарських операцій.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецбуденергопостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Віпбудпром» за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Спецбуденергопостач»: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Спецбуденергопостач» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 214 262,00 грн., в тому числі: за серпень 2012 р. на загальну суму - 43 186,00 грн., за вересень 2012 р. на загальну суму - 35 540,00 грн., за жовтень 2012 р. на загальну суму - 9 890,00 грн., за листопад 2012 р. на загальну суму - 116 486,00 грн., за грудень 2012 р. на загальну суму - 9 160,00 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.11.2013 р. № 595/26-55-22-08/37268639 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 р. № 81526552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 321 393,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 214 262,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107 131,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "…з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Спецбуденергопостач» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. Основними видами діяльності, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи.

Між ТОВ «Віпбудпром» (Продавець) та ТОВ «Спецбуденергопостач» (Покупець) укладено договір поставки № 02/07-12 від 02.07.2012 р., відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти його і оплатити на умовах цього договору. Транспортні витрати по перевезенню несе Покупець.

Відповідно до п. 4.1 якість товару повинна супроводжуватися сертифікатами якості.

Перелік придбаних товарів, визначений в специфікаціях до договору (а.с. 47-59 Том І).

На підтвердження передачі товарів позивачем надано видаткові накладні: № 189 від 03.09.2012 р., № 190 від 04.09.2012 р., від 05.09.2012 р. № 191, № 192 від 06.09.2012 р., № 193 від 07.09.2012 р., № 194 від 10.09.2012 р., № 195 від 11.09.2012 р., № 196 від 12.09.2012 р., № 197 від 13.09.2012 р., № 198 від 14.09.2012 р., № 199 від 17.09.2012 р., № 200 від 18.09.2012 р., № 201 від 19.09.2012 р., № 202 від 20.09.2012 р., № 203 від 21.09.2012 р., № 204 від 24.09.2012 р., № 0205 від 25.09.2012 р., № 206 від 26.09.2012 р., № 207 від 27.09.2012 р., 3 2 від 03.07.2012 р., № 3 від 03.07.2012 р., № 5 від 04.07.2012 р., № 4 від 05.07.2012 р., № 1 від 06.07.2012 р.

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних: від 03.09.2012 р. № 112 від 04.09.2012 р. № 113, від 05.09.2012 р. № 114, від 06.09.2012 р. № 115, від 07.09.2012 р. № 116, від 10.09.2012 р. № 117, від 11.09.2012 р., від 12.09.2012 р. № 119, від 13.09.2012 р. № 120, від 14.09.2012 р. № 121, від 17.09.2012 р. № 122, від 18.09.2012 р. № 123, від 19.09.2012 р. № 124, від 20.09.2012 р. № 125, від 21.09.2012 р. № 126, від 24.09.2012 р. № 127, від 25.09.2012 р., від 26.09.2012 р. № 129, від 27.09.2012 р. № 130, від 03.07.2012 р. № 2, від 03.07.2012 р. № 3, від 04.07.2012 р. № 5, від 05.07.2012 р. № 4, від 06.07.2012 р. № 1.

На підтвердження перевезення позивачем надано товарно-транспортні накладні: від 03.09.2012 р. № 189, від 04.09.2012 р. № 190, від 05.09.2012 р. № 191, від 06.09.2012 р. № 192, від 07.09.2012 р. № 193, від 10.09.2012 р. № 194, від 11.09.2012 р. № 195, від 12.09.2012 р. № 196, від 13.09.2012 р. № 197, від 14.09.2012 р. № 198, від 17.09.2012 р. № 199, від 18.09.2012 р. № 200, від 19.09.2012 р. № 201, від 20.09.2012 р. № 202, від 21.09.2012 р. № 203, від 24.09.2012 р. № 204, від 25.09.2012 р., від 26.09.2012 р. № 206, від 27.09.2012 р. № 207, від 03.07.2012 р. №2, від 03.07.2012 р. № 3, від 04.07.2012 р. № 5, від 05.07.2012 р. № 4, від 06.07.2012 р. № 1.

Кількість та асортимент придбаного товару відображено в Журналі - ордері і відомості по рахунку 281 за 2012 рік.

На підтвердження наявності складських приміщень позивачем надано договір суборенди складських приміщень № 0212 ОР від 01.02.2012 р., укладеного між ТОВ «Укр-Консалтинг Групп» та ТОВ «Спецбуденергопостач».

На підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 03.10.2011 р., укладеного між ТОВ «Спецбуденергопостач» та ОСОБА_4, останнього призначеного матеріально-відповідальною особою за збереження матеріальних цінностей.

Про передачу матеріальних цінностей свідчать відомості про приймання-передачу матеріальних цінностей.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі на підставі векселів, що підтверджується банківськими виписками, векселями, актами приймання-передачі векселів (а. с. 160- 165 Том І).

Про подальшу реалізацію в ланцюгу постачання інших контрагентів, зокрема з ТОВ «Будівельна компанія», ТОВ «Будівельна компанія «Спецбуденерго» позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні (а.с. 166-171 Том І), договір підряду № 5-ЭМР/СП/13 від 03.06.2013 р., укладений з ТОВ «Одесаспеценерго», акти виконаних будівельних робіт за серпень 2013 р., податкові накладні та банківські виписки.

На підтвердження перевезення вантажу, позивачем надано договір № ПВ5-09/02/12 від 09.02.2012 р., укладений між ТОВ «Феліс Електрик» та ТОВ «Спецбуденергопостач», а також заявки на здійснення перевезень.

Натомість, висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача зроблені з огляду на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.06.2013 р. №1788/22-90/37471305 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віпбудпром» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2012 р. по 31.01.2013 р.», яким встановлено наступне.

Так, службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 31.05.2013 р. №2549/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність виробничих, складських приміщень, основних фондів.

Згідно пояснення директора та головного бухгалтера гр. ОСОБА_5: «...До фінансово-господарської діяльності ТОВ «Віпбудпром» вона не має ніякого відношення. Дане підприємство було перереєстроване на її ім'я за грошову винагороду в розмірі 1000 грн. на прохання ОСОБА_6, який мешкає в м. Олександрія по вулиці Червонокозачій..».

Однак суд зазначає, що дані висновки податкового органу не є правовою підставою для визнання господарської діяльності позивача безтоварною. Крім того, у справі відсутні докази притягнення винних осіб до відповідальності за фіктивне підприємництво.

Проаналізувавши вищенаведені первинні документи у сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що надані позивачем первинні документи носять неповний характер, а саме: позивачем не надано суду доказів приймання-передачі товарів, які були придбані у ТОВ «Віпбудпром», зокрема актів приймання-передачі, які б вказували на місце поставки товарів, кількість та асортимент придбаних товарів. Також суду не надано доказів розрахунків між позивачем та транспортним перевізником ТОВ «Феліс-Елекрик», доказів наявності трудових ресурсів, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, сертифікатів якості придбаних товарів.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали реального характеру, операції з придбання товарів оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 214 262,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2013 р. № 81526552208, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуденергопостач» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук

Повний текст постанови складено 11.03.2014 р.