Постанова № 37756155, 17.03.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 809/606/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представників позивача - Білана Н.М., Івашка Б.М.,

представника відповідача - Сумарука Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

до відповідача: Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Галицькому районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2014 року Дочірньє підприємство "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (надалі також - позивач, ДП «Ямниця») звернулося в суд з адміністративним позовом до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Галицькому районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії Тисменицької об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області з приводу надання відмови №372/10/09-13-15 від 13.02.2014р. в наданні ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент» довідки про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік та зобов'язання Тисменицьку об'єднану ДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області надати ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент» довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач являється сільськогосподарським товаровиробником і платником фіксованого сільськогосподарського податку з 1999 року та керуючись нормами Податкового кодексу України, 11.02.2014 року подав відповідачу документи для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, проте останнім 13.02.2014 року надано відповідь №372/10/09-13-15, якою відмовлено ДП «Ямниця» у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік, оскільки згідно з інформацією від 10.02.2014 року ДПІ в Галицькому районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області станом на 01.01.2014 року за ДП «Ямниця» обліковується податковий борг з орендної плати по Межигорецькій сільській раді в сумі 139,56 грн. Вважає відмову необґрунтованою та такою, що прийнята всупереч норм податкового законодавства, оскільки будь-яких повідомлень про наявність узгодженого податкового боргу протягом 2013 року та січня 2014 року позивач не отримував, крім цього сама заборгованість виникла виключно в податковому обліку, внаслідок допущеної помилки бухгалтером позивача при поданні декларації з орендної плати за землю за 2013 рік в частині визначення відсоткової частки від нормативно-грошової оцінки, що призвело до завищеного визначення орендної плати за землю в розмірі 139,56 грн. Проте, вказані недоліки з моменту їх виявлення були усунуті шляхом подання уточнюючого розрахунку та станом на 01.02.2014 року за позивачем рахується переплата в розмірі 942,49 грн. Таким чином, позивач самостійно виявив помилку та виправив її шляхом подання уточнення, а саме допущення помилки позивачем не мало на меті ухилення чи заниження у сплаті земельного податку. Враховуючи вищенаведене та те, що фактично заборгованості по орендній платі за землю в сумі 139,56 грн., позивачем допущено не було, просив позов задовольнити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, додатково пояснили, що Межигорецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області 12.03.2014 року підтверджено, що згідно з умовами договору оренди розмір орендної плати дійсно складає 3,3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а не 3,5% як то було помилково розраховано в декларації за 2013 рік, яка й була самостійно уточнена позивачем, а тому й заборгованості, як такої, фактично не було. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Суду пояснив, що оскільки 10.02.2014 року на запит Тисменицької ОДПІ від ДПІ у Галицькому районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області надійшло повідомлення про те, що станом на 01.01.2014 року у позивача наявний податковий борг по орендній платі за землю в сумі 139,56 грн., керуючись вимогами п.п.301.6.3. п. 301.6. ст. 306 Податкового кодексу України позивачу правомірно відмовлено у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у Галицькому районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області проти позову заперечила з підстав, викладених в письмовому обґрунтуванні, підтвердивши наявність у позивача заборгованості станом на 01.01.2014 року в розмірі 139,56 грн. В задоволенні позову просила відмовити, а справу розглянути без участі уповноваженого представника третьої особи.

Розглянувши адміністративний позов та письмові заперечення проти нього, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДП «Ямниця» є сільськогосподарським товаровиробником і платником фіксованого сільськогосподарського податку з 1999 року та згідно з довідкою від 22.02.2013 року №540/10/150 Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС було таким платником й у 2013 році (а.с.15).

Згідно з пунктом 308.1 статті 308 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Керуючись вищенаведеними вимогами податкового законодавства позивач 11.02.2014 року звернувся до відповідача із відповідними документами для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Тисменицькою ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області листом від 13.02.2014 року за №372/10/09-13-15 надано відмову у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік з тих підстав, що згідно з інформацією від 10.02.2014 року №17/7/09-03-25/22 ДПІ у Галицькому районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області станом на 01.01.2014 року за позивачем обліковувався податковий борг з орендної плати за землю по Межигорецькій сільській раді в сумі 139,56 грн (а.с.10).

Що стосується причини та фактичної наявності боргу у позивача в розмірі 139,56 грн, судом встановлено наступне.

ДП „Ямниця" 02.04.2013 року самостійно подало до ДПІ у Галицькому районі податкову декларацію з плати за землю (далі - декларація) та додаток №1 „Відомості про наявні земельні ділянки" від 29.03.2013р., за податковий період з березня по грудень 2013 року.

В поданій декларації зазначено площу земельної ділянки (рілля) - 32,4960 га., нормативно грошову оцінку земельної ділянки - 13861,48 грн за 1 га., без зазначення розміру ставки від нормативно грошової оцінки, визначено річну суму орендної плати в розмірі 11951,25 грн., в тому числі за березень -127,14 грн (відповідна кількість днів користування земельною ділянкою), а з квітня по грудень 2013 року щомісячною розбивкою згідно якої плата становить -1313,79 грн.

В судовому засіданні встановлено, що розмір орендної плати, визначений позивачем в податковій декларації, без відображення самої ставки розраховувався, виходячи із ставки податку в розмірі 3,5%.

З письмових обґрунтувань третьої особи на стороні відповідача та долучених до матеріалів справи письмових доказів слідує, що для підтвердження достовірності наведених даних в декларації, позивачем був наданий ДПІ у Галицькому районі договір оренди земельної ділянки із Межигорецькою сільською радою від 29.03.2013 року (вхідний №1300004225 від 02.04.2013р.), пунктом 9 якого передбачено розмір орендної плати 3,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і становив на момент укладення договору 15765,49 грн в рік.

Водночас, судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що оплата орендної плати проводилася на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.03.2013 року, укладеного із Межигорецькою сільською радою, в якому ставка орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначена в розмірі 3,3%. Затверджена ставка орендної плати в розмірі 3,3% додатково підтверджується листом Межигорецької сільської ради Галицького району від 12.03.2014 року №28/02.2-11 (а.с.91).

Внаслідок допущеної помилки при визначенні ставки орендної плати за земельну ділянку при складанні декларації від 29.03.2013 року у позивача з 30.05.2013 року виникла заборгованість в розмірі 133,77 грн, яка станом на 31.12.2013 року становила 139,56 грн., що прослідковується в даних облікової картки позивача як платника орендної плати за землю (а.с.60-63).

Судом встановлено, що про наявність заборгованості в розмірі 139,56 грн позивач дізнався 28.01.2014 року, у зв'язку із чим заборгованість сплатив та 30.01.2014 року звернувся до ДПІ у Галицькому районі з листом про зняття з нарахувань суми завищеної орендної плати, допущеної внаслідок помилкового декларування ставки податку (а.с.53). Цього ж дня, позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік за вхідним №1400001667 від 30.01.2014р.(а.с.56-59).

Пунктом 288.1 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до вимог пункту 306.1. статті 306 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 308.6.2. пункту 308.6 статті 306 ПК України реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується за рішенням контролюючого органу у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

В підпункті 301.6.3. пункту 301.6. статті 301 ПК України зазначено, що не може бути зареєстрований як платник податку суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Таким чином, враховуючи, що станом на 01.01.2014 року згідно з даними ДПІ у Галицькому районі податковий борг в розмірі 139,56 грн за позивачем обліковувався, у Тисменицької ОДПІ були всі правові підстави для відмови у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік, а сам факт не проведення відповідачем, з цього приводу, документальної перевірки є формальною обставиною, яка не є предметом оскарження, а відтак не може слугувати підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо надання відмови у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Що стосується решти позовних вимог, то з врахуванням встановлених судом обставин, а саме: що причиною виникнення заборгованості стала допущена помилка, при відображенні ставки орендної плати, яка шляхом подання уточненої декларації позивачем виправлена, а борг, що обліковувався станом на 28.01.2014 року позивачем самостійно сплачений, що в сукупності, станом на 31.01.2014 року, призвело до переплати в розмірі 942,49 грн (а.с.65), таким чином позивачем нівельовані підстави, які на момент звернення до відповідача, слугували єдиною перешкодою для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік. А сам борг, в розмірі 139,56 грн фактично не існував, і в силу вищенаведених обставин, станом на 01.01.2014 року був відображений тільки в картці особового рахунку позивача.

В частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

В цій статті Кодексу адміністративного судочинства України закріплений принцип пропорційності, який полягає в тому, що прийняте рішення, вчинена дія суб'єкта владних повноважень повинна бути пропорційною (адекватною), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення чи дія. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії. Відтак для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Тисменицьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 38686216) видати Дочірньому підприємству "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (ідентифікаційний код 20539936) довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (ідентифікаційний код 20539936) частину судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №32-2636 від 14 лютого 2014 року в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 21.03.2014 року.