Постанова № 37756095, 26.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. Справа № 804/14186/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засіданняЗахарчук Н. В. Кузнецов С.М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Виробничо-комерційне підприємство"Імп-Екс" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційне підприємство «Імп - Екс» (далі - позивач, ТОВ «Виробничо - комерційне підприємство «Імп - Екс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ( далі - Західно - Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській обл. від 14.10.2013 р. № 0000392207, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Імп-Екс» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 13 023,13 грн.: 10 418,50 грн. - за основним платежем та 2 604,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач є незаконним та таким, що порушило права та законні інтереси позивача, тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки позивач здійснював економічно обґрунтовані господарські операції.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання, в якому просив суд здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні та письмові заперечення, в яких пояснив наступне.

Згідно з наданими позивачем для перевірки документами було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційне підприємство «Імп - Екс» придбано у виробника ПАТ «Донецький електротехнічний завод» обладнання, його експортовано платником податків нерезиденту, Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційне підприємство «Імп - Екс» відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту.

На порушення п. п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 ПКУ встановлено завищення податкового кредиту за період листопад 2012 року в зв'язку з продажем продукції, яка завідомо є збитковою, всього у сумі 10418, 50 грн.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, в період з 17 по 23 вересня 2013 року посадовою особі відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні експорту товару невласного виробництва у листопаді 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 27.09.2013 р. № 43/22.6-34052266 , який містить висновок про завищення позивачем сум податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2012 р. в сумі 10418,50 грн.

Вважаючи висновок акту безпідставним та необгрунтованим, позивач надав відповідачу свої письмові заперечення на акту перевірки. За результатами розгляду цих заперечень відповідач визнав висновки акту перевірки правомірними.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 р. № 0000392207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 13 023,13 грн.: 10 418,50 грн. - за основним платежем та 2 604,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною...

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, суд зазначає, що за змістом вищенаведених приписів ПКУ, платник ПДВ вправі включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені постачальнику товарів/послуг у складі вартості такого товару/послуги, за наступних обов'язкових умов:

- придбання товару/послуги пов'язане з господарською діяльністю платника

ПДВ;

- сплата ПДВ у складі вартості придбаного товару має бути підтверджена податковою накладною, складеною та оформленою відповідно до встановлених вимог.

Відповідно до матеріалів справи, виробниче обладнання загальною вартістю 62304 грн., в т.ч. ПДВ 10384 грн. придбавалося позивачем у ПАТ «Донецький електротехнічний завод» з метою подальшої реалізації на експорт, що не суперечить ні законодавству, ні статуту позивача. Тобто, вказана операція була безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства.

Суд звертає увагу на те, що на час здійснення господарських операцій і ПАТ «Донецький електротехнічний завод», і позивач були зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників ПДВ, розміщеного на офіційному сайті Міндоходів України.

ПКУ не ставить право платника ПДВ відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені постачальникам у складі вартості товару, в залежність від подальших результатів господарської діяльності такого платника податків.

За таких обставин, суд вважає, що включаючи ПДВ в сумі 10384 грн., сплачену постачальнику - ПАТ «Донецький електротехнічний завод» у складі вартості придбаного виробничого обладнання, позивач діяв абсолютно правомірно.

Пп.14.1.136 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

П.1.2. ст.1 Податкового кодексу України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, окрім оподаткування ввізним (імпортним) мито або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Стаття 82 Митного кодексу України передбачає, що експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Згідно статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податків з вивезення товарів у митному режимі експорту.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відповідність податкових накладних чинним нормам законодавства не встановлена.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ, нарахованих у вартості товарів (послуг), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не виконано покладений на нього ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності свого рішення. Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційне підприємство «Імп - Екс» до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській обл. від 14.10.2013 р. № 0000392207, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Імп-Екс» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 13 023,13 грн.: 10 418,50 грн. - за основним платежем та 2 604,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційне підприємство «Імп - Екс» судові витрати в розмірі 130, 23грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 26.11.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук