Ухвала суду № 37754555, 26.02.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12704/13-ц

Провадження № 2/185/350/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

при секретарі Муржиєвій І.О.

з участю представника позивача Залізка В.С.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 12376,57 грн, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 30 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1999 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30 грудня 2007 року. Відповідач не виконав належним чином умов договору і станом на 23 лютого 2011 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 12376,57 грн, яка складається з наступного:

заборгованість за кредитом - 1113,24 грн,

заборгованість по процентам за користування кредитом - 4615,62 грн,

заборгованість по комісії за користування кредитом - 299,88 грн,

пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 5282,28 грн,

штраф (фіксована частина) - 500 грн,

штраф (процентна складова) - 565,55 грн.

Тому позивач просить стягнути з відповідача названу суму заборгованості за кредитом, а також судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що кредитних коштів, зазначених у позові, позивач не отримував. Заява позичальника, на яку посилається позивач як на кредитний договір, не містить всіх істотних умов кредитного договору. Позивач не додав до позовної заяви підписаний відповідачем примірник умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що свідчить про те, що зазначені умови не надавались йому для ознайомлення. Крім того між сторонами кредитного договору не узгоджена річна відсоткова ставка за кредитом, тому відсутні правові підстави для нарахування та стягнення відсотків. Позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Кінцевий термін виконання зобов'язань за нібито укладеним кредитним договором - 30 грудня 2007 року, таким чином трирічний строк позовної давності сплив 30 грудня 2010 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з заявою позичальника від 30 грудня 2006 року (а.с.5-7), ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 1999 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30 грудня 2007 року.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) встановлено термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки тривалістю 5 років (пункт 5.5 Умов).

Як передбачено ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином збільшення позовної давності, встановленої законом, можливо лише на підставі договору, який має бути укладений у письмовій формі та відповідати загальним вимогам до договорів, які підлягають укладанню у письмовій формі.

Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), якими встановлено термін позовної давності 5 років, сторонами не підписані і тому договір про збільшення позовної давності, щодо якого законом встановлено обов'язкову письмову форму, не може вважатися укладеним.

Кінцевий термін повернення кредиту згідно укладеного між сторонами кредитного договору - 30 грудня 2007 року

Таким чином у грудні 2007 року у кредитора виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом 30 березня 2011 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Обставин, що могли бути підставою для зупинення або переривання перебігу позовної давності у судовому засіданні не встановлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: У. М. Болдирєва