Рішення № 37754110, 18.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.2014р. Справа № 905/8586/13

за позовом Державного концерну «Укроборонпром», ЄДРПОУ 37854297, м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Топаз», ЄДРПОУ 14310371, м.Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Міністерство оборони України, м.Київ

про стягнення 15098017,81 грн.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Колесник Р.М.

Суддя Бокова Ю.В.

Представники:

від позивача: Тоцький Б.А.-по дов.

від відповідача: Бозієв В.М.-по дов.

від третьої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Державний концерн «Укроборонпром», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Топаз», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 15098017,81 грн., у тому числі основний борг в сумі 12000000,00 грн., штраф в сумі 973000,00 грн., пеня в сумі 1962700.00 грн. та три проценти річних в сумі 162317,81 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 17.12.2013р. №UOP-2.13-11213 збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15416853,53 грн., у тому числі основний борг в сумі 12000000,00 грн., штраф в сумі 973000,00 грн., пеня в сумі 2190700,00 грн., три проценти річних в сумі 181057,53 грн. та інфляція в сумі 72096,00 грн.

Заявою від 31.12.2013р. №UOP-2.13-11820 позивач збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15871374,08 грн., у тому числі основний борг в сумі 12000000,00 грн., штраф в сумі 973000,00 грн., пеня в сумі 2610700,00 грн., три проценти річних в сумі 215578,08 грн. та інфляція в сумі 72096,00 грн.

В заяві від 04.02.2013р. №UOP-2.13-1164 позивач збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16113182,30 грн., у тому числі основний борг в сумі 12000000,00 грн., штраф в сумі 973000,00 грн., пеня в сумі 2778700,00 грн., три проценти річних в сумі 229386,30 грн. та інфляція в сумі 132096,00 грн.

Згідно з заявою від 17.02.2014р. №UOP-2.13-1742 позивач змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16054894,52 грн., у тому числі основний борг в сумі 12000000,00 грн., штраф в сумі 973000,00 грн., пеня в сумі 2778700,00 грн., три проценти річних в сумі 243194,52 грн. та інфляція в сумі 60000,00 грн.

Заявою від 14.03.2014р. №UOP-2.13-2636 позивач змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16153524,66 грн., у тому числі основний борг в сумі 12000000,00 грн., штраф в сумі 973000,00 грн., пеня в сумі 2778700,00 грн., три проценти річних в сумі 269824,66 грн. та інфляція в сумі 132000,00 грн.

За таких обставин, фактично позивачем заявлені та судом розглянуті позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 16153524,66 грн., у тому числі основний борг в сумі 12000000,00 грн., штраф в сумі 973000,00 грн., пеня в сумі 2778700,00 грн., три проценти річних в сумі 269824,66 грн. та інфляція в сумі 132000,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов агентського договору №УОП-3.0-1-2012 від 24.04.2012р. в частині повернення авансового платежу в сумі 9100000,00 грн. та сплати агентських послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.12.2013р., письмових поясненнях від 17.01.2013р., 04.02.2014р., 17.03.2014р., позовні вимоги визнав частково в сумі 7200000,00 грн. неповернутого позивачу авансового платежу. Проти решти позовних вимог відповідач заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем факту надання агентськитх послуг за договором, неправомірність нарахування штрафу згідно вимог ст.231 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 05.02.2014р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Міністерство оборони України, м.Київ.

Третя особа в письмових поясненнях, що надійшли до суду 19.02.2014р., підтримала правову позицію позивача по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

24.04.2012р. між ДК «Укроборонпром» (агент) та ПАТ «Топаз» (довіритель) був підписаний агентський договір №УОП-3.0-1-2012.

Відповідно до розділу 1 вказаного договору позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, за агентську винагороду зобов'язується надавати послуги відповідачу із сприяння у вчиненні від імені відповідача та за його рахунок продажу продукції відповідача, згідно додатку №1, в кількості трьох одиниць.

Виступаючи від свого імені, позивач здійснює пошук покупця та проводить переддоговірну роботу по продажу продукції в межах наданих його цим договором повноважень (п.1.2 договору).

За змістом розділу 2 договору продукція буде поставлена в комплексі трьох одиниць. Для забезпечення виконання зобов'язань відповідачем продукція буде передана на схоронення позивачу.

Розділом 3 договору визначено права та обов'язки сторін за цим договором.

Зокрема, позивач має право на агентську плату, в порядку та на умовах розділу 3 цього договору; надавати продукцію потенційному покупцю для огляду та випробування за умови її відповідного прийому персоналом покупця. Одночасно, позивач зобов'язується виконати переддоговірну роботу та забезпечити укладання договору купівлі-продажу продукції між відповідачем та покупцем; на забезпечення виконання умов договору сплатити на вказаний відповідачем рахунок авансовий платіж у розмірі 9100000,00 грн. протягом трьох місяців з дати підписання цього договору; в місці передачі на схоронність у Військовій частині №4368 (м.Севастополь) оглянути продукцію, що передається, перевірити її якість та комплектність шляхом звіряння маркування та перевірки кількості продукції наданим відповідачем документам.

В свою чергу, за даним договором, відповідач має право на отримання від позивача авансового платежу в сумі 9100000,00 грн. та зобов'язується забезпечити передачу продукції, що передається для схоронності (Військова частина №4368 м.Севастополь), за власний рахунок провести навчання та відповідний інструктаж уповноважених потенційним покупцем осіб, які будуть приймати техніку для огляду та випробування; надати кваліфікований персонал, який проведе навчання та інструктаж уповноважених потенційним покупцем осіб; після підписання договору купівлі-продажу між відповідачем та покупцем сплатити позивачу агентську плату та повернути авансовий платіж на умовах, визначених розділом 3 цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору загальна ціна договору купівлі-продажу продукції становить 96000000,00 грн.

За виконання доручення зазначеного в даному договорі позивач отримує агентську плату, разом з нарахованим ПДВ, у розмірі 5% від ціни продажу продукції, яка буде визначена в договорі купівлі-продажу продукції (п.4.2 договору).

Право позивача на агентську плату виникає з моменту укладання між відповідачем та продавцем договору купівлі-продажу продукції (п.4.3 договору).

Відповідач перераховує на рахунок позивача агентську плату та повертає авансовий платіж протягом 5 днів після надходження коштів від покупця відповідно до договору купівлі-продажу продукції (п.4.4 договору).

20.12.2012р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою п.4.4 договору викладено в наступній редакції: «Відповідач перераховує на рахунок позивача агентську плату протягом 3 місяців після надходження коштів від покупця відповідно до договору купівлі-продажу продукції, але на пізніше 31.03.2013р. та повертає авансовий платіж в термін до 31.01.2013р.».

Згідно з додатковою угодою №2 від 30.03.2013р. до договору п.4.4 останнього викладено наступним чином: «Відповідач зобов'язаний перерахувати на рахунок позивача агентську плату у розмірі 4800000,00 грн. та авансовий платіж у розмірі 9100000,00 грн. у строк до 30.06.2013р.».

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено, платіжними дорученнями №113 від 24.04.2012р., №120 від 25.04.20012р., №430 від 22.06.2012р., №545 від 06.07.2012р., позивачем згідно з умовами договору було перераховано відповідачу авансовий платіж на суму 9100000,00 грн.

05.07.2012р. між Міністерством оборони України та ПАТ «Топаз» був підписаний державний контракт №247/1/12/10 на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням, згідно якого відповідач виступив виконавцем з постачання Міністерству оборони України продукції спеціального призначення: «Комплекс контролю радіоелектронної обстановки «Кольчуга-КЕ» згідно специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, додаток №1, а Міністерство оборони України зобов'язалося прийняти через 356 військове представництво Міністерства оборони України: 83077 м.Донецьк, вул.Софійська, 1, ДКЗХВ та вантожоодержувача, зазначеного у специфікації та оплатити таку продукцію.

Згідно п.2 даного контракту підставою для його укладання є основні показники державного оборонного замоволення на 2012 рік, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2012р. №360-4.

Загальна договірна ціна на продукцію за контрактом з урахуванням податку на додану вартість складає 95989944,49 грн. (п.5 контракту).

Як вказувалось вище, згідно п.4.4 агентського договору №УОП-3.0-1-2012 від 24.04.2012р. (в редакції додаткової угоди №2 від 30.03.2013р.) відповідач зобов'язаний перерахувати на рахунок позивача агентську плату у розмірі 4800000,00 грн. та авансовий платіж у розмірі 9100000,00 грн. у строк до 30.06.2013р.

12.09.2013р. відповідачем на рахунок позивача частково перераховано авансовий платіж у розмірі 1900000,00 грн.

Доказів перерахування позивачу агентської плати в сумі 4800000,00 грн. та авансового платежу в сумі 7200000,00 грн. всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 12000000,00 грн. за агентським договором №УОП-3.0-1-2012 від 24.04.2012р., всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позов від 17.12.2013р. позовні вимоги визнав частково в сумі 7200000,00 грн. неповернутого позивачу авансового платежу. Проти решти позовних вимог відповідач заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем факту надання агентських послуг за договором.

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає з огляду на таке:

Відповідно до ст.295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

За агентським договором згідно із ст.297 Господарського кодексу України одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду (ст.298 Господарського кодексу України).

За приписом ст.301 Господарського кодексу України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Як вказувалось вище, за умовами агентського договору №УОП-3.0-1-2012 від 24.04.2012р. позивач мав надати агентські послуги відповідачу за певну плату (розділи 1 та 3 договору).

Згідно п.3.2.3 агентського договору одним із обов'язків позивача є обов'язок в місці передачі на схоронність у Військовій частині №4368 (м.Севастополь) оглянути продукцію, перевірити її якість та комплектність шляхом звіряння маркування та перевірки кількості продукції наданим відповідачем документам.

28.04.2012р. представниками військової частини А4368 та ПАТ «Топаз» складено акт №38/12 приймання на тимчасове зберігання комплексу «Кольчуга-КЕ» у складі трьох станцій.

Заперечуючи факт надання позивачем агентських послуг за договором відповідач посилається на відсутність підписів представників позивача на вказаному акті.

Проте, за висновками суду, агентським договором й не було передбачено обов'язкового складання такого акту за участю позивача.

Одночасно, 28.03.2012р. позивач звернувся до Міністра оборони України з листом №USE-001-5152, в якому повідомив про готовність ПАТ «Топаз» до відправки три вироби «Кольчуга».

Згідно з наданим до матеріалів справи розпорядженням від 24.04.2012р. №26/п ДК «Укроборонпром» було створено робочу групу з представнків концерну у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для організації взаємодії між ПАТ «Топаз» та військовою частиною А4368 щодо транспортування і приймання-передачі виробів «Кольчуга-КЕ» згідно з відповідним графіком.

Згідно службової записки №044.1/324 від 24.04.2012р. Луньова К.В. генеральному директору ДК «Укроборонпром» на виконання вказаного вище розпорядження та з метою забезпечення передачі трьох виробів «Кольчуга КЕ» від ПАТ «Топаз» представникам Міністерства оборони України у м.Севастополь оформлено відрядження до м.Севастополя у період з 25.04.по 01.05.2012р. ОСОБА_5 Та ОСОБА_6

При цьому, ОСОБА_4 було затверджено технічне завдання на відрядження - під час відрядження організувати взаємодію між ПАТ «Топаз» та військовою частиною А4368 щодо транспортування і приймоу-передачі виробів «Кольчуга-КЕ».

24.04.2012р. генеральним директором ДК «Укроборонпром» було видано наказ №122-В «Про службове відрядження».

Листами від 24.04.2012р. №USE-001-7035, №USE-001-7080 позивачем було повідомлено відповідача про доставку виробів до аеропорту «Бельбек» для проведення демонстраційного показу та подальшого транспортування до військової частини, запропоновано відповідачу забезпечити відправку 25.04.2012р. трьох виробів «Кольчуга-КЕ», виробництва ПАТ «Топаз», до аеропорту «Бельбек» для проведення демонстраційного показу та подальшого транспортування до військової частини А4368 сел.Буря, м.Севастополь. Вказаними листами також повідомлено відповідача про склад робочої групи від ДК «Укроборонпром».

За змістом наданих до справи посвідчень про відрядження №№143, 144 від 24.04.2012р. містяться відмітки про прибуття 25.04.2012р. та вибуття 28.04.2012р. з пункту призначення «Військова частина А4368» ОСОБА_5 Та ОСОБА_6

Листом від 13.06.2012р. №UOP-4.03-830 позивач звернувся до заступника Міністра оборони України з повідомленням щодо очікування рішення щодо здійснення передачі Збройним силам України комплексу радіотехнічної розвідки «Кольчуга», виробництва ПАТ «Топаз», яке знаходиться на тимчасовому зберіганні у військоій частині А4368. При цьому, позивачем повідомлено Міністерство оборони України про готовність ПАТ «Топаз» направити своїх спеціалістів для проведення навчання.

25.03.2013р. відповідач звернувся до позивача з листом №732/345 щодо можливості ухвалення рішення про погашення заборгованості за агентським договором у строк не раніше 30.04.2013р. у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства. У вказаному листі відповідач підтверджує наявність в нього зобов'язань за договором щодо повернення авансу та перерахування агентської плати.

30.03.2013р. сторонами було укладено додаткову угоду №2 до агентського договору, у п.1 якої сторонами було підтверджено факт виконання позивачем своїх обов'язків за договором.

У відповіді на претензію від 17.09.2013р. №101/2049 відповідачем жодним чином не спростовувався факт надання позивачем агентських послуг при укладанні договору купівлі-продажу, а лише було повідомлено позивача про надважке фінансове становище підприємства та можливість погашення заборгованості після отримання основної суми коштів від іншого замовника.

Згідно письмових пояснень Міністерства оборони України, які надійшли до суду 19.02.2014р., повідомлено суд про проведення Міністерством маркетингових досліджень ринку продукції оборонного призначення. Відповідно до п.6 Порядку планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011р. №464, результати маркетингових досліджень використовуються державними замовниками під час розроблення орієнтовних показнків обсягів оборонного замовлення та пропозицій до проекту основних показників оборонного замовлення. Як вказує третя особа, в ході проведення зазначеного дослідження було виявлено пропозицію щодо закупівлі продукції радіотехнічної розвідки, з приводу якої відбувалося декілька робочих зустрічей та проведено переговори керівництва ДК «Укроборонпром» та Міністерства оборони України, в ході яких було досягнуто згоди щодо закупівлі продукції та укладання контракту. При цьому, третя особа підтвердила участь представників позивача у демонстрації продукції, її огляді, перевірці якості та комплектності, укладанні контракту.

Посилання відповідача на норми Закону України «Про державне оборонне замовлення», згідно яких усі відносини з укладання державного контракту здійснюються безпосередньо між виконавцем та державним замовником суд вважає безпідставними, враховуючи, що предметом розгляду у цій справі є правовідносини, які виникли між сторонами не з державного контракту на поставку продукції за державним оборонним замовленням, а саме з агентського договору.

Одночасно, твердження відповідача про неможливість надання агентських послуг у зв'язку з тими обставинами, що державний замовник був відомий заздалегідь, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства. Так, згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011р. №464 «Питання державного оборонного замовлення» державними замовниками також можуть бути Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державне космічне агентство України тощо. Окрім цього, покупцем виробів відповідача також міг бути будь-який суб'єкт, який має право набувати таке майно у власність.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За приписом ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За таких обставин, враховуючи наявні у справі документи, письмові пояснення третьої особи, суд дійшов висновку про доведеність з боку позивача належними доказами факту надання відповідачу агентських послуг за агентським договором №УОП-3.0-1-2012 від 24.04.2012р.

З урахуванням викладеного, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12000000,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 01.07.2013р. по 18.03.2014р. нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 269824,66 грн. та інфляцію в сумі 132000,00 грн. за період з липня 2013р. по лютий 2014р.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами проведеного судом перерахунку, за визначений позивачем період розмір трьох процентів річних становить 267724,53 грн., інфляції - 131910,04 грн.

Як наслідок, позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляції підлягають частковому задоволенню - три проценти річних в сумі 267724,53 грн. та інфляція в сумі 131910,04 грн., в решта цих позовних вимог є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.

Позивачем на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 973000,00 грн.

Пунктом 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Виходячи з того, що відповідачем було допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання перед позивачем, за висновками суду, посилання позивача на норми ст.231 Господарського кодексу України є неправомірними, а позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.7.1 договору №УОП-3.0-1-2012 від 24.04.2012р. сторонами було узгоджено, що за порушення термінів перерахувань отриманих грошових коштів, визначених у п.3.3.1, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми невчасно перерахованих грошових коштів за кожний день затримки перерахування.

Згідно вказаного пункту договору позивачем за період з 01.07.2013р. по 05.02.2014р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2778700,00 грн.

Проте, як встановлено судом, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Одночасно, відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.

Як встановлено судом, розрахунок суми пені проведений позивачем виходячи зі ставки 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ в розрахунковому періоді.

Крім цього, при нарахуванні суми пені позивачем порушено вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п.6 ст.232 Господарського кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 852863,01 грн. за період з 01.07.2013р. по 01.01.2014р., виходячи з проведеного судом перерахунку суми пені із обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 852863,01 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного концерну "Укроборонпром", м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Топаз", м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 16153524 грн. 66 коп., у тому числі основний борг в сумі 12000000 грн. 00 коп., штраф в сумі 973000 грн. 00 коп., пеня в сумі 2778700 грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 269824 грн. 66 коп. та інфляція в сумі 132000 грн. 00 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Топаз", м.Донецьк на користь Державного концерну "Укроборонпром", м.Київ основний борг в сумі 12000000 грн. 00 коп., пеню в сумі 852863 грн. 01 коп., три проценти річних в сумі 267724 грн. 53 коп. та інфляцію в сумі 131910 грн. 04 коп., всього заборгованість в сумі 132252497 грн. 58 коп., судовий збір в сумі 59954 грн. 83 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Державного концерну "Укроборонпром", м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Топаз", м.Донецьк відмовити.

В судовому засіданні 18.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 20.03.2014р.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя Р.М. Колесник