Ухвала суду № 37754079, 20.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

20.03.2014р. Справа № 905/5012/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., розглянувши матеріали скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП», м. Торез Донецької області

до відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, м. Торез Донецької області

про визнання незаконними дій ВДВС Торезького МУЮ щодо винесення постанов про скасування процесуального документу від 14.01.2014р., про відновлення виконавчого провадження від 16.01.2014р., про арешт коштів боржника від 20.01.2014р., визнання недійсними постанови про скасування процесуального документу від 14.01.2014р., про відновлення виконавчого провадження від 16.01.2014р., про арешт коштів боржника від 20.01.2014р. та постанови №3-02-60/ про арешт коштів боржника від 20.01.2014р., скасування цих постанов та зупинення стягнення на підставі виконавчого документа №905/5012/13 від 22.10.2013р.

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес», м. Сніжне Донецької області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП», м. Торез Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 145070,06 гривень

Представники сторін:

Від заявника: Артамонова А. А. за дов.

Від позивача: Гумуржи Т.В. за дов.

Від ВДВС: Сердюкова Ю. В. за дов.

У судовому засіданні 03.03.2014р. оголошувалась перерва до 13.03.2014р.

У судовому засіданні 13.03.2014р. оголошувалась перерва до 20.03.2014р.

31.01.2014р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» до відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції (надалі ВДВС Торезького МУЮ) про визнання незаконними дій ВДВС Торезького МУЮ щодо винесення постанови про скасування процесуального документу від 14.01.2014р., про відновлення виконавчого провадження від 16.01.2014р. та постанови про арешт коштів боржника від 20.01.2014р., визнання недійсними цих постанов та їх скасування, та зупинення стягнення на підставі наказу №905/5012/13 від 22.10.2013р.

Суд ухвалою від 31.01.2014р. відкладав розгляд питання про прийняття даної скарги до провадження у зв'язку з перебуванням матеріалів справи у Вищому господарському суді України.

Ухвалою від 04.02.2014р. зазначену скаргу у межах справи №905/5012/13 судом було прийнято до провадження.

В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на те, що начальником ВДВС Торезького МУЮ незаконно скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №40443889 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №905/5012/13 від 22.10.2013р., поновлено це виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника, адже ним було добровільно виконано рішення в повному обсязі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивачем по справі (стягувачем) було надано відзив на скаргу, у якій просив відмовити у задоволенні скарги, адже зобов'язань у нього перед ТОВ «Транспортні системи України», яке відступило право вимоги боржнику, за видатковою накладною №Д-0002012 від 30.11.2011р. немає, тому провести зарахування зустрічних однорідних вимог неможливо з огляду на відсутність зустрічного грошового зобов'язання. Зазначив, що ним були направлені заперечення на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог як боржнику, так і ВДВС Торезького МУЮ.

Фізичною особою ОСОБА_4, як особою, що станом на 30.11.2011р. була директором ТОВ «Авто-Експрес», до матеріалів справи було надано письмові пояснення, в яких він наголошував на тому, що видаткову накладну №Д-0002012 від 30.11.2011р. слід сприймати як договір укладений у спрощений спосіб, за якою у стягувача виникла заборгованість у розмірі 297806,40 гривень.

ВДВС Торезького МУЮ були надані заперечення на скаргу, в яких наголошував на правомірності дій як начальника ВДВС Торезького МУЮ щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, так і заступника начальника щодо відновлення виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника.

Скаржником була надана заява про уточнення вимог скарги, в якій він просив визнати незаконними дії ВДВС Торезького МУЮ щодо винесення постанов про скасування процесуального документу від 14.01.2014р., про відновлення виконавчого провадження від 16.01.2014р., про арешт коштів боржника від 20.01.2014р., визнати недійсними постанови про скасування процесуального документу від 14.01.2014р., про відновлення виконавчого провадження від 16.01.2014р., про арешт коштів боржника від 20.01.2014р. та постанови №3-02-60/ про арешт коштів боржника від 20.01.2014р., скасувати ці постанови та зупинити стягнення на підставі виконавчого документа №905/5012/13 від 22.10.2013р.

Дані уточнення були прийняті судом до розгляду та у подальшому розгляд скарги відбування з урахуванням заяви про уточнення вимог скарги.

Представник скаржника в судових засіданнях підтримував вимоги, викладені у скарзі.

Представники позивача по справі та ВДВС в судових засіданнях проти задоволення скарги заперечували.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення представників скаржника, позивача по справі та ВДВС, господарський суд -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» про стягнення заборгованості у розмірі 145070,06 гривень.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.2013р., яке змінено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. в частині 3% річних, позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» у розмірі 139484,14 гривень, 3% річних у розмірі 5274,63 гривень, судовий збір у розмірі 2895,18 гривень.

22.10.2013р. господарським судом Донецької області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення по справі №905/5012/13.

24.10.2013р. позивач звернувся до ВДВС Торезького МУЮ із заявою №479/13 про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №905/5012/13 від 22.10.2013р., до якої було додано зазначений наказ та копію виписки з ЄДРПОУ.

28.10.2013р. заступником начальника ВДВС Торезького МУЮ Сердюковою Ю.В. відкрито виконавче провадження №40443889 з виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №905/5012/13 від 22.10.2013р., накладено арешт на все майно боржника та надано строк для добровільного виконання наказу до семи днів.

15.11.2013р. боржником на адресу стягувача було направлено заяву від 14.11.2013р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 147653,95 гривень, в якій зазначив, що 23.09.2013р. ТОВ «Транспортні системи України» та боржником укладено договір про відступлення права вимоги, за яким до боржника перейшло право вимоги до стягувача щодо виконання зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №Д-00002012 від 30.11.2011р. на суму 164322,26 гривень, та, враховуючи, що ця заборгованість стягувачем сплачена не була, зобов'язання зі сплати боржником 147653,95 гривень за рішенням суду по справі № 905/5012/13 є таким, що припинено (т. 1 а.с. 206-207). Дану заяву отримано стягувачем 19.11.2013р. (т.1 а.с. 209).

18.11.2013р. боржником до ВДВС було надано клопотання про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі з посиланням на зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 147653,95 гривень.

21.11.2013р. на адресу ВДВС Торезького МУЮ надійшли заперечення стягувача щодо заяви про зарахування однорідних вимог, в яких стягувач наголошував на тому, що у нього не виникало зобов'язань перед ТОВ «Транспортні системи України» за видатковою накладною №Д-00002012 від 30.11.2011р. на суму 164322,26 гривень, адже товар за нею стягувачем не отримувався, печатка на ній не проставлялась, у бухгалтерському обліку дана операція не відображалась.

25.11.2013р. заступником начальника ВДВС Торезького МУЮ Сердюковою Ю.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №40443889 на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на виконання боржником рішення суду шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (т.2 а.с. 24).

14.01.2014р. начальником ВДВС Торезького МУЮ Стьожкою М.О. було скасовано постанову від 25.11.2013р. про закінчення виконавчого провадження №40443889 у зв'язку з тим, що в матеріалах виконавчого провадження відсутнє документальне підтвердження стягувача про зарахування суми однорідних зустрічних вимог у рахунок погашення боргу за судовим наказом, який наданий стягувачем на примусове виконання (т.2 а.с. 27).

16.01.2014р. заступником начальника ВДВС Торезького МУЮ Сердюковою Ю.В. у зв'язку із скасуванням постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження №40443889 було відновлено (т.2 а.с. 26).

20.01.2014р. заступником начальника ВДВС Торезького МУЮ Сердюковою Ю.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, що міститься на його банківському рахунку (т.1 а.с. 197).

20.01.2014р. заступником начальника ВДВС Торезького МУЮ Сердюковою Ю.В. винесено постанову №3-02-60/ про накладення арешту на грошові кошти боржника на загальну суму 160574,95 гривень з метою забезпечення виконання зведеного виконавчого провадження.

За таких обставин скаржник звернувся до суду з розглядуваною скаргою та просить суд визнати незаконними дії ВДВС Торезького МУЮ щодо винесення постанов про скасування процесуального документу від 14.01.2014р., про відновлення виконавчого провадження від 16.01.2014р., про арешт коштів боржника від 20.01.2014р., визнати недійсними постанови про скасування процесуального документу від 14.01.2014р., про відновлення виконавчого провадження від 16.01.2014р., про арешт коштів боржника від 20.01.2014р. та постанови №3-02-60/ про арешт коштів боржника від 20.01.2014р., скасувати ці постанови та зупинити стягнення на підставі виконавчого документа №905/5012/13 від 22.10.2013р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин скарги, суд вважає вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як передбачено ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, на підставі наказів господарських судів.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що начальником ВДВС Торезького МУЮ незаконно скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №40443889 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №905/5012/13 від 22.10.2013р., державним виконавцем незаконно поновлено виконавче провадження №40443889 та накладено арешт на майно боржника, адже ним було добровільно виконано рішення в повному обсязі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Надаючи належну юридичну оцінку вимогам скаржника, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання, як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після відкриття виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2008р. № 37/638).

Отже, судом вбачається можливим проведення зарахування зустрічних зобов'язань боржника перед стягувачем на стадії виконання судового рішення, що може призвести до повного його виконання.

В той же час, до повноважень державного виконавця в силу приписів ст. 11 Закону не входить оцінка, в даному випадку, правомірності та можливості проведення сторонами виконавчого провадження зарахування зустрічних однорідних вимог.

Документи, які надаються на підтвердження добровільного виконання судового рішення, мають носити безумовний характер, тобто містити достовірну та достатню інформацію щодо фактичного виконання рішення та не потребувати від державного виконавця дій щодо оцінки достовірності наданих документів, встановлення доведеності факту надіслання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на адресу стягувача, встановлення чи перевірки факту наявності зустрічних грошових зобов'язань, їх дійсності та т.і.

На думку суду державний виконавець має отримати беззаперечні докази того, що фактично відбулося повне виконання рішення суду, щодо примусового виконання якого відкрите виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для закриття виконавчого провадження стало фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону).

В контексті наведених положень, судом вбачається можливим закінчення виконавчого провадження у випадку повного виконання рішення суду у разі, коли заява про це (закінчення) надійде саме від стягувача, який зазначить про вчинення сторонами правочину щодо зарахування зустрічних однорідних зобов'язань, та що призведе до повного фактичного виконання рішення суду.

Подання такої заяви боржником та, тим більше, наявність у розпорядженні державного виконавця станом на час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження категоричних заперечень стягувача з приводу зарахування, мало бути оцінене державним виконавцем як таке, що не дає підстави стверджувати, що між сторонами відбулося повне фактичне виконання рішення суду, оскільки вирішення спору, який вочевидь існує між сторонами з приводу зарахування та припинення розглядуваних зобов'язань, до компетенції державного виконавця не входить.

Посилання боржника на те, що залік є одностороннім правочином, отже для його вчинення достатньо волі однієї із сторін, висновків суду не спростовує, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин створює, змінює чи припиняє права та обов'язки саме щодо його сторін, і лише у відносинах між ними може вважатись таким, що відбувся.

При цьому, по відношенню до третіх осіб, зокрема до державного виконавця, такий правочин правові наслідки може створити лише в контексті підтвердження з боку стягувача як особи, щодо якої чи на користь якої виконується рішення суду, того, що таке виконання дійсно відбулося в повному обсязі, тобто відбулося фактичне виконання рішення суду.

Інша оцінка наведених обставин свідчила б про покладення на державного виконавця функцій суду, що є неприпустимим та суперечить функціям та завданню органів державної виконавчої служби, визначеними Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

Посилання скаржника на те, що правова позиція про можливість закінчення виконавчого провадження у разі проведення сторонами (стягувачем та боржником) правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог ґрунтується, в тому числі, і на позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові по справі №37/368 від 09.12.2008р., яка на думку скаржника є такою, що підлягає обов'язковому застосуванню відповідно до вимог ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, судом до уваги не приймається, оскільки з тексту зазначеної постанови Верховного Суду України вбачаються висновки про можливість вчинення сторонами процедури зарахування зустрічних зобов'язань на стадії виконання судового рішення, та жодних правових позицій щодо визначення правомірним закінчення державним виконавцем виконавчого провадження за наявності лише заяви боржника щодо направлення ним листа про таке зарахування на адресу стягувача в цій постанові не міститься.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у державного виконавця права винести постанову про закінчення виконавчого провадження за п.8 ч.1 ст. 49 Закону, оскільки лист боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог до стягувача за умови наявності у державного виконавця заперечень стягувача щодо правомірності такого правочину, не може сприйматися як достатній доказ фактичного виконання рішення суду, щодо якого відкрито виконавче провадження.

Доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між стягувачем та боржником та можливості припинення зобов'язання у такий спосіб судом до уваги не сприймаються та на оцінку дій державного виконавця не впливають, адже предметом розгляду даної скарги є саме законність та правомірність дій ВДВС Торезького МУЮ при винесенні оскаржуваних постанов. Дослідження дійсності та підставності проведення зарахування зустрічних однорідних вимог в межах поданої скарги здійснюватися не може, оскільки виходить за межі обставин, що мають бути встановлені та досліджені під час розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби.

За змістом ст. 83 Закону контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби шляхом, зокрема, скасування постанови або іншого процесуального документу. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 14.01.2014р. начальник ВДВС Торезького МУЮ скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.11.2013р., оскільки в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження стягувача про зарахування суми зустрічних однорідних вимог у рахунок погашення боргу за судовим наказом, який наданий стягувачем на примусове виконання, отже встановив відсутність підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону для закінчення виконавчого провадження.

З огляду на встановлені судом обставини, дослідивши підстави, якими керувався державний виконавець, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.11.2013р., а також правильність оцінки начальником ВДВС Торезького МУЮ дій підлеглого йому державного виконавця, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваної постанови начальника ВДВС Торезького МУЮ від 14.01.2014р. про скасування процесуального документу - постанови державного виконавця ВДВС Торезького МУЮ від 25.11.2013р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.10.2013р. по справі № 905/5012/13, що зумовлює висновки суду про відмову в задоволенні скарги в цій частині.

Щодо інших вимог скарги суд приходить до наступних висновків.

В силу положень ст. 51 Закону у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, дії ВДВС Торезького МУЮ в частині прийняття постанови від 16.01.2014р. про відновлення виконавчого провадження є такими, що відповідають вимогам Закону, а скарга в цій частині підлягає відхиленню.

Розглянувши вимоги скарги в частині визнання незаконними дій ВДВС Торезького МУЮ щодо винесення постанови від 20.01.2014р. про арешт коштів боржника та постанови №3-02-60/ про арешт коштів боржника від 20.01.2014р. в межах зведеного виконавчого провадження, визнання їх недійсними та скасування, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось, 20.01.2014р. заступником начальника ВДВС Торезького МУЮ Сердюковою Ю.В. винесено постанову про арешт коштів боржника (т.1 а.с. 197) у виконавчому провадженні №40443889 через надходження клопотання щодо накладення арешту на рахунки боржника, відкриті у банку «Національний кредит».

Також, 20.01.2014р. заступником начальника ВДВС Торезького МУЮ Сердюковою Ю.В. було винесено постанову №3-02-60/ про накладення арешту на грошові кошти боржника на загальну суму 160574,95 гривень з метою забезпечення виконання зведеного виконавчого провадження.

В силу приписів ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У процесі здійснення виконавчого провадження йому надано право, зокрема, накладати арешт на кошти боржника, які перебувають на рахунках і вкладах у банках.

Відповідно до ст. 33 Закону у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Враховуючи попередні висновки суду про законність дій ВДВС Торезького МУЮ щодо відновлення виконавчого провадження №40443889 та вищевикладені приписи законодавства, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти боржника, а тому відмовляє в задоволенні скарги і в цій частині.

Щодо вимоги скаржника про зупинення стягнення на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/5012/13 від 22.10.2013р. суд зазначає наступне.

Статтею 37 Закону передбачені обставини, коли виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню. Однією з таких підстав є зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

В той же час, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа є одним з заходів забезпечення позову, передбаченим ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливлює вчинення судом такої дії на стадії виконавчого провадження.

Питання про зупинення стягнення за виконавчим документом належить до повноважень держвиконавця в силу приписів ст. 37-39 Закону.

Як досліджено судом, підстав, встановлених Законом для зупинення стягнення за виконавчим документом, не має, отже, вимога скаржника щодо зупинення стягнення на підставі наказу №905/5012/13 від 22.10.2013р. також не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про відмову у задоволенні у скарги в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволені скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» до відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції про визнання незаконними дій ВДВС Торезького МУЮ щодо винесення постанов про скасування процесуального документу від 14.01.2014р., про відновлення виконавчого провадження від 16.01.2014р., про арешт коштів боржника від 20.01.2014р., визнання недійсними постанови про скасування процесуального документу від 14.01.2014р., про відновлення виконавчого провадження від 16.01.2014р., про арешт коштів боржника від 20.01.2014р. та постанови №3-02-60/ про арешт коштів боржника від 20.01.2014р., скасування цих постанов та зупинення стягнення на підставі виконавчого документа №905/5012/13 від 22.10.2013р. - відмовити.

Суддя Р.М. Колесник