Рішення № 37753999, 17.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.2014 Справа № 905/8931/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О. суддів Мирошниченка Я.С., Філімонової О.Ю., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСТРЕЙД», с. Софіївська Борщагівка Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА ФАРМ», м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 145503,98грн., пені – 2709,82грн., 20% річних – 4124,57грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСТРЕЙД», с. Софіївська Борщагівка Київської області звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА ФАРМ», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 145503,98грн., пені – 2709,82грн., 20% річних – 4124,57грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 17.02.2014р. призначено колегіальний розгляд справи № 905/8931/13 у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Мирошниченка Я.С., Філімонової О.Ю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов’язань за договором поставки товару № 10995/13 від 13.08.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 20% річних.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок суми позовних вимог; договір поставки товару № 10995/13 від 13.08.2013р.; накладні-специфікації № 34133 від 02.10.2013р., № 34131 від 02.10.2013р., № 33995 від 01.10.2013р., № 33994 від 01.10.2013р., № 33467 від 24.09.2013р., № 33411 від 24.09.2013р., № 33364 від 24.09.2013р., № 33340 від 23.09.2013р., № 33326 від 23.09.2013р., № 33314 від 23.09.2013р., № 33310 від 23.09.2013р., № 33249 від 23.09.2013р., № 33247 від 23.09.2013р., № 32837 від 17.09.2013р., № 32822 від 16.09.2013р., № 32819 від 16.09.2013р., № 32318 від 10.09.2013р., № 32319 від 10.09.2013р., № 32320 від 10.09.2013р., № 32798 від 16.09.2013р., № 32797 від 16.09.2013р.; претензію № 131 від 04.11.2013р. та докази її надіслання; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідка № 6 від 14.01.2013р. про наявність заборгованості та відсутність в провадженні іншого суду та органу даного спору; наказ № 1 від 21.12.2011р.; довідка № 18 від 22.01.2014р., у якій зазначено, що позивач не може надати заявки, оскільки замовлення здійснювалось у телефонному режимі; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ № 943735; податкові накладні № 787 від 10.09.2013р., № 788 від 10.09.2013р., № 789 від 10.09.2013р., № 1254 від 16.09.2013р., № 1255 від 16.09.2013р., № 1275 від 16.09.2013р., № 1278 від 16.09.2013р., № 1292 від 17.09.2013р., № 1680 від 23.09.2013р., № 1682 від 23.09.2013р., 1743 від 23.09.2013р., № 1746 від 23.09.2013р., № 1758 від 23.09.2013р., № 1770 від 23.09.2013р., № 1794 від 24.09.2013р., № 1838 від 24.09.2013р., № 1894 від 24.09.2013р., № 99 від 01.10.2013р., № 100 від 01.10.2013р., № 232 від 02.10.2013р., № 235 від 02.10.2013р.; пояснення № 28 від 31.01.2014р., у якому зазначено про наявність заборгованості у розмірі 145503,98грн.; акт звірки станом на 31.01.2014р.; довіреність № 02/13 від 02.01.2013р.; довіреність № 01/13 від 02.01.2013р.; пояснення № 38 від 10.02.2014р. щодо порядку нарахування 20% річних; розрахунок 20% річних.

04.02.2014р. від відповідача до канцелярії суду повернувся конверт із відміткою «за закінчення терміну зберігання» (а.с. 121).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ № 943735 відповідач не перебуває в стані припинення підприємницької діяльності та знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 83028, м. Донецьк, вул. Бессарабська, буд. 17 (а.с. 64).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) було укладено договір поставки товару № 10995/13 (а.с. 8) (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався здійснювати поставки виробів медичного призначення та лікарських засобів (надалі – товар), що належить йому на праві власності, а замовник приймати у свою власність та здійснювати оплату товару за цінами, кількістю та асортиментом та в порядку, визначеними умовами даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна, кількість та асортимент товару визначаються та узгоджуються сторонами на кожну партію товару окремо у накладних-специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору.

За приписами п. 4.1. договору розрахунок за кожну партію товару проводиться в обумовлений в накладній-специфікації термін після здійснення поставки, шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії товару, визначеної у накладній-специфікації на поточний рахунок постачальника. На вимогу постачальника або за бажанням замовника допускається здійснення повної або часткової попередньої оплати партії товару.

Якщо термін сплати у накладній-специфікації не визначений, то розрахунок здійснюється замовником не пізніше 30 календарних днів з моменту здійснення поставки (п. 4.2. договору).

Згідно п. 6.1. договору дата і факт передачі товару підтверджується накладними-специфікаціями та довіреністю або іншими документами які підтверджують відправлення та прийняття товару, підписаними представниками сторін. Якщо накладна-специфікація на партію товару скріплена печаткою замовника, то такий документ сторони також визначають як належний доказ передачі товару замовнику.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань за даним договором винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У разі прострочення виконання грошових зобов’язань з оплати поставленої партії товару замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов’язаня (п.п. 7.1., 7.2. договору).

Пунктом 7.3. договору сторони визначили, якщо прострочення оплати триває більш ніж 10 календарних днів, замовник поряд з штрафними санкціями, передбаченими п. 7.2. даного договору, на підставі ст. ст. 625, 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний повернути постачальникові суму боргу, а також 20 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами постачальника за весь час прострочення.

Згідно з п. 10.5. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків - до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору. В разі, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж до припинення дії договору не повідомить письмово про припинення дії договору, він вважається продовженим на один рік на тих же умовах.

На виконання умов договору поставки товару № 10995/13 від 13.08.2013р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 145503,98грн.,що підтверджується накладними-специфікаціями № 34133 від 02.10.2013р. на суму 3650,00грн., № 34131 від 02.10.2013р. на суму 1685,00грн., № 33995 від 01.10.2013р. на суму 2691,60грн., № 33994 від 01.10.2013р. на суму 20088,06грн., № 33467 від 24.09.2013р. на суму 3700,00грн., № 33411 від 24.09.2013р. на суму 936,00грн., № 33364 від 24.09.2013р. на суму 2118,00грн., № 33340 від 23.09.2013р. на суму 3600,00грн., № 33326 від 23.09.2013р. на суму 2829,60грн., № 33314 від 23.09.2013р. на суму 26805,70грн., № 33310 від 23.09.2013р. на суму 421,50грн., № 33249 від 23.09.2013р. на суму 1410,00грн., № 33247 від 23.09.2013р. на суму 14740,40грн., № 32837 від 17.09.2013р. на суму 9240,00грн., № 32822 від 16.09.2013р. на суму 1398,60грн., № 32819 від 16.09.2013р. на суму 1283,80грн., № 32318 від 10.09.2013р. на суму 14950,32грн., № 32319 від 10.09.2013р. на суму 20688,00грн., № 32320 від 10.09.2013р. на суму 704,40грн., № 32798 від 16.09.2013р. на суму 1972,80грн., № 32797 від 16.09.2013р. на суму 10590,20грн. (а.с. 9-35).

Дані видаткові накладні-специфікації були отримані представником відповідача, про що свідчить підпис представника та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА ФАРМ», що відповідно до п. 6.1. договору є належним доказом передачі товару замовнику.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 131 від 04.11.2013р., в якій просив сплатити суму боргу у розмірі 145503,98 грн., яка не була задоволена останнім, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки товару № 10995/13 від 13.08.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки товару № 10995/13 від 13.08.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки товару № 10995/13 від 13.08.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов’язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені в накладній на передачу товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що з отриманням відповідачем за накладними-специфікаціями № 34133 від 02.10.2013р., № 34131 від 02.10.2013р., № 33995 від 01.10.2013р., № 33994 від 01.10.2013р., № 33467 від 24.09.2013р., № 33411 від 24.09.2013р., № 33364 від 24.09.2013р., № 33340 від 23.09.2013р., № 33326 від 23.09.2013р., № 33314 від 23.09.2013р., № 33310 від 23.09.2013р., № 33249 від 23.09.2013р., № 33247 від 23.09.2013р., № 32837 від 17.09.2013р., № 32822 від 16.09.2013р., № 32819 від 16.09.2013р., № 32318 від 10.09.2013р., № 32319 від 10.09.2013р., № 32320 від 10.09.2013р., № 32798 від 16.09.2013р., № 32797 від 16.09.2013р. товару, у нього виникло зобов’язання з його оплати у визначених в накладних сумах.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Тобто, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки товару № 10995/13 від 13.08.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі 145503,98грн.

Щодо нарахованих пені та 20% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов’язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом п. 7.2. договору сторони встановили, що у разі прострочення виконання грошових зобов’язань з оплати поставленої партії товару замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов’язаня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. договору сторони визначили, якщо прострочення оплати триває більш ніж 10 календарних днів, замовник поряд з штрафними санкціями, передбаченими п. 7.2. даного договору, на підставі ст. ст. 625, 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний повернути постачальникові суму боргу, а також 20 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами постачальника за весь час прострочення.

На підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 2709,82грн. пені, 4124,57грн. 20% річних.

Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що розрахунок за кожну партію товару проводиться в обумовлений в накладній-специфікації термін після здійснення поставки, шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії товару, визначеної у накладній-специфікації на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи у кожній накладній специфікації визначено кінцевий строк до оплати, отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати товару за накладними-специфікаціями № 34133 від 02.10.2013р. – 02.11.2013р., № 34131 від 02.10.2013р., № 33995 від 01.10.2013р. – 03.11.2013р., № 33994 від 01.10.2013р. – 02.11.2013р., № 33467 від 24.09.2013р. – 25.10.2013р., № 33411 від 24.09.2013р. – 25.10.2013р., № 33364 від 24.09.2013р. – 25.10.2013р., № 33340 від 23.09.2013р. – 25.10.2013р., № 33326 від 23.09.2013р. – 25.10.2013р., № 33314 від 23.09.2013р. – 25.10.2013р., № 33310 від 23.09.2013р. – 22.10.2013р., № 33249 від 23.09.2013р. – 22.10.2013р., № 33247 від 23.09.2013р. – 25.10.2013р., № 32837 від 17.09.2013р. – 18.10.2013р., № 32822 від 16.09.2013р. – 18.10.2013р., № 32819 від 16.09.2013р. – 18.10.2013р., № 32318 від 10.09.2013р. – 11.10.2013р., № 32319 від 10.09.2013р. – 11.10.2013р., № 32320 від 10.09.2013р. – 11.10.2013р., № 32798 від 16.09.2013р. – 18.10.2013р., № 32797 від 16.09.2013р. – 18.10.2013р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем (а.с. 7), встановлено, що позивачем був невірно визначений період прострочення зобов’язання, у зв’язку з чим суд задовольняє частково позовні вимоги в частині стягнення пені: за період з 11.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 14950,32грн. у розмірі 330,14грн.; за період з 11.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 20688,00грн. у розмірі 456,84грн.; за період з 11.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 704,40грн. у розмірі 15,55грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 10590,20грн. у розмірі 207,45грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 1972,80грн. у розмірі 38,65грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 1283,80грн. у розмірі 25,15грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 1398,60грн. у розмірі 27,40грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 9240,00грн. у розмірі 181,00грн.; за період з 23.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 14740,40грн. у розмірі 257,25грн.; за період з 23.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 1410,00грн. у розмірі 24,61грн.; за період з 23.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 421,50грн. у розмірі 7,36грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 26805,70грн. у розмірі 458,27грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 2829,60грн. у розмірі 48,37грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 3600,00грн. у розмірі 61,55грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 2118,00грн. у розмірі 36,21грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 936,00грн. у розмірі 16,00грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 3700,00грн. у розмірі 63,25грн.; за період з 02.11.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 20088,06грн. у розмірі 286,19грн.; за період з 03.11.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 2691,60грн. у розмірі 38,35грн.; за період з 02.11.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 3650,00грн. у розмірі 52,00грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 20% річних, наданий позивачем (а.с. 124-125), встановлено, що позивачем був невірно визначений період прострочення зобов’язання, у зв’язку з чим суд задовольняє частково позовні вимоги в частині стягнення 20% річних: за період з 11.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 14950,32грн. у розмірі 507,90грн.; за період з 11.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 20688,00грн. у розмірі 702,83грн.; за період з 11.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 704,40грн. у розмірі 23,93грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 10590,20грн. у розмірі 319,16грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 1972,80грн. у розмірі 59,45грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 1283,80грн. у розмірі 38,69грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 1398,60грн. у розмірі 42,15грн.; за період з 18.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 9240,00грн. у розмірі 278,47грн.; за період з 23.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 14740,40грн. у розмірі 395,77грн.; за період з 23.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 1410,00грн. у розмірі 37,86грн.; за період з 23.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 421,50грн. у розмірі 11,32грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 26805,70грн. у розмірі 705,03грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 2829,60грн. у розмірі 74,42грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 3600,00грн. у розмірі 94,68грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 2118,00грн. у розмірі 55,71грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 936,00грн. у розмірі 24,62грн.; за період з 25.10.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 3700,00грн. у розмірі 97,32грн.; за період з 02.11.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 20088,06грн. у розмірі 440,29грн.; за період з 02.11.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 2691,60грн. у розмірі 58,99грн.; за період з 03.11.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 1685,00грн. у розмірі 36,01грн.; за період з 02.11.2013р. по 11.12.2013р. нараховано на суму 3650,00грн. у розмірі 80,00грн.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення пені та 20% річних частково – у розмірі 2655,00грн. та 4084,60грн. відповідно.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСТРЕЙД», с. Софіївська Борщагівка Київської області (ЄДРПОУ 38010921) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА ФАРМ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 37903050) про стягнення суми основного боргу у розмірі 145503,98грн., пені – 2709,82грн., 20% річних – 4124,57грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА ФАРМ» (83028, м. Донецьк, вул. Бессарабська, буд. 17, ЄДРПОУ 37903050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСТРЕЙД» (08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 18, ЄДРПОУ 38010921) суму основного боргу у розмірі 145503,98грн., пеню – 2655,00грн., 20% річних – 4084,60грн., судовий збір у розмірі 3044,87грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.03.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2014р.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя Я.С. Мирошниченко

Суддя О.Ю. Філімонова

Вх: 44582/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 – відповідачу