Рішення № 37753901, 19.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2014 Справа № 905/144/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Фермерське господарство «Мирна долина», м.Сватове Луганської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», с.Бересток Донецької області

про стягнення 124 412,64грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з»явився

від відповідача - Бєліченко С.С.- представник по довіреності б/н від 10.05.14

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 11.03.2014р.

до 19.03.2014р.

Позивач, Фермерське господарство «Мирна долина», м.Сватове Луганської області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», с. Бересток Донецької області суми боргу у розмірі 120 406,25грн., пені у розмірі 3 734,16грн. та штрафу у розмірі 871,62грн. (Усього 125 012,03грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №13/109 від 27.09.13р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію специфікації №1 від 27.09.2013р., копію додатку №1 від 27.09.2013р., копії товарно-транспортних накладних №143 від 27.09.2013р., №144 від 27.09.2013р., №145 від 27.09.2013р., №146 від 27.09.2013р., №147 від 27.09.2013р., №147 від 28.09.2013р., №151 від 02.10.2013р., №152 від 02.10.2013р., копії накладних №113/2 від 27.09.2013р., №114/2 від 28.09.2013р., №118/2 від 03.10.2013р., копію експертного висновку №001169п/13 від 03.10.2013р., копію довіреності №14/9 від 27.09.2013р., копії претензій від 15.10.2013р., №2 від 13.12.2013р., копії банківських виписок.

Позивач звернувся до суду з заявою від 18.12.2013р., в якій просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку. Позивач не навів належних обґрунтувань та не підтвердив документально необхідність застосування заходів забезпечення позову, тому прохання судом задоволено не було.

Відповідач у відзивах вих.№07/02 від 07.02.2014р., вих.№06/03 від 06.03.2014р. заперечив проти задоволення позовних вимог та просить суд залишити позовну заяву без розгляду з підстав недотримання позивачем ст.56 ГПК України. Також зазначив, що останнім не надано належних доказів, які б свідчили про поставку позивачем і отримання відповідачем за накладною №118/2 від 03.10.2013р. на суму 72 031,25грн. товару, а саме кукурудзу 3-го. класу і документи які б підтверджували якість товару, та більш того, відповідач здійснив оплату в повному обсязі в розмірі 127 775грн. за накладною № 113/2 від 27.09.2013р., та здійснив оплату в розмірі 35 225грн. за накладною №114/2 від 28.09.2013р. Разом з цим, наполягає на тому, що позивачем по-перше, всупереч умовам договору не надано суду жодної товарно-транспортної накладної яка б свідчила про отримання відповідачем 03.10.2013р. кукурудзи 3-го. класу у кількості 57,625 тон. По-друге, не надано документів або доказів про надання відповідачу результатів випробувань лабораторії покупця якості товару на відповідність, якісного посвідчення на зерно або сертифікат якості, протокол випробувань на ГМО, гігієнічний висновок районної СЕС, ветеринарне свідоцтво, рахунок на товар, який поставлявся згідно накладної №118/2 від 03.10.2013р. на суму 72 031,25грн. Отже, на думку відповідача в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б засвідчували факт поставки та отримання товару відповідачем, та які б підтверджували якість товару. Таким чином, відсутня підстава та умови за яких відповідач зобов»язаний оплатити товар.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням відповідача.

Позивач в судовому засіданні 11.03.2014р. пояснив, що у позовній заяві б/н від 27.12.2013р. та заяві про уточнення позовних вимог і збільшення розміру позовних вимог б/н від 28.01.2014р., після слів «Прошу» він помилково зазначив, що сума у розмірі 1 313,71грн. (з урахуванням заяви) є штрафом, оскільки за своєю правовою природою, згідно ст.625 ЦК України, вказана сума є 3% річних, про що було відображено в протоколі судового засідання від 11.03.2014р.

У процесі слухання справи позивач неодноразово збільшував, зменшував розмір позовних вимог, остаточними вимогами позивача є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», с. Бересток Донецької області суми боргу у розмірі 117 406,25грн., пені у розмірі 5 692,68грн., 3% річних у сумі 1313,71грн., про що було викладено позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 11.03.2014р. на підставі ст.22 ГПК України, яка надійшла через канцелярію суду 11.03.2014р. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

06.03.14р. від відповідача надійшло клопотання вих.№06 від 06.03.14р про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Позивач звернувся до суду з запереченнями на відзив відповідача від 07.02.2014р. №07/02, які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

Через канцелярію суду 17.03.2014р. надійшов супровідний лист вих.№17/03 від 17.03.2014р., в якому відповідач повідомив суд про те, що 11.03.2014р. він перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 3 000грн., в якості розрахунку за товар поставлений згідно договору поставки №13/109 від 27.09.13р. В підтвердження чого надав до суду банківську виписку №3641 від 11.03.2014р. на суму 3000грн.

Позивач в засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача та дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

27 вересня 2013р. між Фермерським господарством «Мирна долина», м.Сватове Луганської області (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», с. Бересток Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №13/109, згідно умов якого Постачальник зобов"язався поставити й передати у власність, а покупець прийняти й оплатити зернові культури (пшениця групи Б, 4-5 і 6 клас; кукурудза 3 клас; ячмінь 3 клас; тритікале 3 клас; соєві боби; горох 3 клас; овес 4 клас; жито 4 клас), а також продукти переробки зерна (виробництва Україна).

Найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплатити товару Покупцем обумовлюється у специфікаціях до даного договору, які є його невід»ємною частиною (п.1.2 договору).

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація №1 від 27.09.2013р.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, кількісних та якісних показників, ціни, умов поставки та порядку оплати. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

За умовами викладеними в п.6 специфікації до договору, покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару й підтвердження якості висновком лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару, ветеринарним свідоцтвом Ф-2, якісним посвідченням або сертифікатом якості, протоколом випробувань на ГМО.

Пунктом 7.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2013р.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №13/109 від 27.09.13р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

У відповідності до вищевказаної специфікації, на виконання умов Договору за накладними №113/2 від 27.09.2013р., №114/2 від 28.09.2013р., №118/2 від 03.10.2013р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 280 406,25грн.

З представлених накладних вбачається, що вони скріплені печатками, підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне її отримання. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

Разом з цим, факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у накладній в графі „Отримав", що співпадає з підписом зазначеним у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №14/9 від 27.09.2013р. виданою відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Разом з цим, факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №143 від 27.09.2013р., №144 від 27.09.2013р., №145 від 27.09.2013р., №146 від 27.09.2013р., №147 від 27.09.2013р., №147 від 28.09.2013р., №151 від 02.10.2013р., №152 від 02.10.2013р.

На виконання умов договору відповідач 25.10.2013р., 05.11.2013р., 18.11.2013р., 07.02.2014р. здійснив частково оплату одержаного товару на суму 163 000грн., що підтверджується наданими сторонами копіями банківськими виписками.

Разом з цим, в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач 11.03.2014р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 3 000грн., в якості розрахунку за товар поставлений згідно договору поставки №13/109 від 27.09.13р. В підтвердження чого надав до суду банківську виписку №3641 від 11.03.2014р. на суму 3000грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку погасив борг у сумі 3000грн. за договором, провадження у справі № 905/144/14, в частині стягнення основного боргу у сумі 3000грн. підлягає припиненню, на підставі п.1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стосовно заперечень відповідача про ненадання позивачем документів або доказів, а саме: результатів випробувань лабораторії покупця якості товару на відповідність, якісного посвідчення на зерно або сертифікату якості, протоколу випробувань на ГМО, гігієнічного висновку районної СЕС, ветеринарного свідоцтва, рахунку на товар, який поставлявся згідно накладної №118/2 від 03.10.2013р. на суму 72 031,25грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

При прийманні продукції, відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено. Означене свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Продукції.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №13/109 від 27.09.13р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві спірного товару за вищевказаними накладними, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм, а також умов Договору оплату вартості отриманого товару в сумі 114 406,25грн. не здійснив, заявлені позовні вимоги в цій частині з допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 114 406,25грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 5 692,68грн., яка нарахована за період з 14.10.2013р.-28.01.2014р. за прострочення оплати товару відповідно до п.4.1 договору.

Відтак, зазначеним пунктом, сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати. Пеня нараховується й виплачується до моменту фактичної оплати.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарської санкції, передбаченої п.3.4 договору.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вказаний період згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 5 692,68грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 14.10.2013р.-28.01.2014р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.6 специфікації до договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 1313,71грн. 3% річних в повному обсязі.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій вих.№06 від 06.03.2014р. з огляду на наступне.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів щодо виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не звертався до позивача з попередженнями про ускладнення виконання договірних зобов'язань.

Щодо співрозмірності штрафних санкцій, слід зазначити, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено саме такий розмір пені за порушення строків виконання зобов'язання, який встановлено сторонами в договорі поставки №13/109 від 27.09.13р.

Таким чином, розмір пені не є завищеним та неспіврозмірним з наслідками порушення зобов'язання, оскільки він відповідає розміру пені передбаченого законодавцем за таке порушення.

Разом з цим, суд зазначає, що ст.83 ГПК України надає право суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), проте заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 3% річних не є неустойкою.

Враховуючи вищевикладене, застосування ст.83 ГПК України потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст.32-34 ГПК України. Відповідачем не доведено, що його випадок є винятковим, матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів щодо належного виконання зобов'язання, негайною добровільного усунення ним порушення та його наслідків та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду враховуючи вищевикладене:

При подані позовної заяви позивачем наданий суду опис вкладення, який свідчить про надіслання 24.12.2013р. позову та доданих до неї документів відповідачу. Співробітник поштового відділення перевірив відповідність складання опису вкладення, відповідно до переліку надісланих документів відповідачу, згідно до посадової Інструкції та засвідчив її відповідність вимогам щодо поштового відправлення, про що свідчить штемпель органу поштового зв»язку від 24.12.2013р.

Як пояснив позивач у позовній заяві було помилково зазначено, що вона підписана Ю.Є.Івановим 27.12.2013р.

Разом з цим, відповідач скористався наданим йому правом ст.22 ГПК України та ознайомився з матеріалами справи № 905/144/14, 31.01.2014р., про що свідчить запис у журналі обліку заяв про надання доступу до матеріалів судових справ та судових рішень, та на зворотній сторінці клопотання про ознайомлення з матеріалами справи вих№30-01 від 30.01.2014р.

Крім того, стаття 81 ГПК України, містить вичерпаний перелік підстав коли позовна заява має бути залишена господарським судом, без розгляду. Проте, обставини викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву вих.№07/02 від 07.02.2014р. не підпадають під дію зазначеної норми та є безпідставними, які спростовуються матеріалами справи.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 500,24грн., а також доплачено судовий збір у розмірі 49грн. згідно квитанції №336045456 від 28.01.2014р.

Проте, позивач користуючись наданим йому правом, 11.03.2014р. звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній часині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 60,99грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.7 ЗУ „Про судовий збір", ст.ст. 526, 546, 549, 625, 629, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, п.1.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фермерського господарства «Мирна долина», м.Сватове Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», с. Бересток Донецької області про стягнення 124 412,64грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», с. Бересток Донецької області на користь Фермерського господарства «Мирна долина», м.Сватове Луганської області суму боргу у розмірі 114 406,25грн., пеню у розмірі 5 692,68грн., 3% річних у сумі 1313,71грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 488,25грн.

Провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Мирна долина», м.Сватове Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», с. Бересток Донецької області про стягнення боргу у сумі 3 000грн. припинити, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Повернути з Державного бюджету Фермерському господарству «Мирна долина», (юрид.адр.: 92600, м.Сватове, Луганської області, вул. Водоп»янова,62; фактична адреса: 92600, м.Сватове, Луганської області, вул.Челюскінців, 3а; ЄДРПОУ 33470035) судовий збір у розмірі 60,99грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого квитанцією №135Н45483 від 27.12.2013р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.03.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна