Рішення № 37753869, 13.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2014 Справа № 905/7169/13

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Мельниченко Ю.С.,

суддів Левшиної Я.О., Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Панатест-Регіон», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд-Сервіс», м. Донецьк

про стягнення 170 546грн. 81коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з’явився

від відповідача: представник не з’явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.03.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №3) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Панатест-Регіон», м. Донецьк , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд-Сервіс», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором №11-02/2013 від 20.02.2013р. у сумі 163 455грн., неустойки у сумі 5 808грн. 70коп. та 3% річних у сумі 1 283грн. 11коп., всього 170 546грн. 81коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №11-02/2013 від 20.02.2013р. щодо оплати виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 509, 525, 526, 625,629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України.

06.12.2013р. розпорядженням голови господарського суду Донецької області у справі призначений колегіальний розгляд у складі суду: головуючий – Мельниченко Ю.С., судді – Левшина Я. О., Соболєва С. М.

18.02.2014р. розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області було змінено склад судової колегії, суддю Соболєву С. М. замінено на суддю Кротінову О. В.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.02.2014р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що були надані позивачем в підтвердження надання послуг будівельної техніки не є належними доказами надання послуг, оскільки складання таких актів умовами договору не передбачено. Крім того, відповідач піддав сумніву оригінальність підписів директора відповідача на талонах замовника, зазначив, що вказані талони не можуть бути належними доказами надання позивачем послуг будівельної техніки.

12.02.2014р. через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової економічної та почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі.

13.03.2014р. через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про виклик у наступне судове засідання керівників позивача та відповідача в якості посадових осіб для надання пояснень по суті спору.

У судовому засіданні 13.03.2014р. представники сторін не з’явились, представник відповідача у клопотанні від 12.03.2014р., яке було надано через канцелярію суду 13.03.2014р. повідомив, що неявка представника відповідача пов’язана з його участю у розгляді іншої справи та хворобою директора підприємства; представник позивача про дату судового засідання також був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомлених сторін не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд-Сервіс» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Панатест-Регіон» (далі – виконавець) був укладений договір №11-02/2013 від 20.02.2013р. (далі – договір), за умовами якого виконавець зобов’язався надати замовнику послуги будівельної техніки під управлінням осіб, які мають право на керування технікою, в технічно справному стані для виконання будівельних робіт.

Договірна ціна на послуги будівельної техніки, погоджена сторонами в додатку №1 до договору, встановлена на автокран 16 тонн (1 одиниця) – 230грн. з ПДВ за 1 машино-годину; на автокран КТА-18г./п 18 тонн (1 одиниця) – 210грн. з ПДВ за 1 машино-годину; на ескаватор-навантажувач JCB3CX (3 одиниці) – 240грн. з ПДВ за 1 машино-годину.

Як встановлено п. 2.2 договору, основним документом для визначення кількості відпрацьованого технікою часу є талон замовника або довідка, підписані представником замовника, з зазначенням часу роботи (прибуття-вибуття).

Відповідно до п. 2.4 договору, виконавець за фактом надання послуг у двох примірниках передає на підписання замовнику акти виконаних робіт (наданих послуг), при цьому, вказані акти виконавець може направити замовнику поштою або кур’єром.

Остаточний розрахунок за послуги, як домовились сторони у п. 2.3 договору, здійснюється за актами виконаних робіт (наданих послуг) протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акта відповідно до талонів замовника, довідок, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця, у національній валюті України.

Згідно п. 7.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписанняі діє до повного виконання зобов’язань сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором у період з лютого 2013р. по липень 2013р., позивачем виконані роботи на загальну суму 326 285грн. 26коп. з ПДВ, за наслідком чого сторонами підписані наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг):

акт №ОУ-0000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2013р. на суму 8 190грн., у тому числі ПДВ1 365грн.;

акт №ОУ-0000028 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.03.2013р. на суму 29 400грн., у тому числі ПДВ 4 900грн.;

акт №ОУ-0000040 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2013р. на суму 34 355грн., у тому числі ПДВ 5 275грн. 83коп.;

акт №ОУ-0000048 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.04.2013р. на суму 46 230грн. 26коп., у тому числі ПДВ 7 705грн. 04коп.;

акт №ОУ-0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.04.2013р. на суму 17 280грн., у тому числі ПДВ 2 880грн.;

акт №ОУ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2013р. на суму 36 705грн., у тому числі ПДВ 6 117грн. 50коп.;

акт №ОУ-0000076 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2013р. на суму 7 140грн., у тому числі ПДВ 1 190грн.;

акт №ОУ-0000085 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2013р. на суму 29 400грн., у тому числі ПДВ 4 900грн.;

акт №ОУ-0000098 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.06.2013р. на суму 26 670грн., у тому числі ПДВ 4 445грн.;

акт №ОУ-0000100 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.06.2013р. на суму 8 280грн., у тому числі ПДВ 1 380грн.;

акт №ОУ-0000110 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2013р. на суму 23 940грн., у тому числі ПДВ 3 990грн.;

акт №ОУ-0000127 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.07.2013р. на суму 26 250грн., у тому числі ПДВ 4 375грн.;

акт №ОУ-0000143 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2013р. на суму 32 445грн., у тому числі ПДВ 5 407грн. 50коп.

Дані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, вказане сторонами не заперечується, з огляду на наведене суд дійшов висновку, що вказані роботи на загальну суму 326 285грн. 26коп. з ПДВ були виконані позивачем належним чином та відповідачем прийняті в повному обсязі.

Підписання таких актів сторонами без зауважень спростовує посилання відповідача щодо обов’язку позивача та відповідача за договором складати саме акти виконаних робіт (наданих послуг), а не акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем були виписані наступні рахунки-фактури: рахунок-фактура №СФ-000032 від 28.02.2013р. на суму 8 190грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000043 від 15.03.2013р. на суму 29 400грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000057 від 30.03.2013р. на суму 34 355грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000068 від 16.04.2013р. на суму 46 230грн. 26коп. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000069 від 16.04.2013р. на суму 17 280грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000092 від 30.04.2013р. на суму 36 705грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000102 від 16.05.2013р. на суму 7 140грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000114 від 31.05.2013р. на суму 29 400грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000129 від 17.06.2013р. на суму 26 670грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000131 від 17.06.2013р. на суму 8 280грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000147 від 30.06.2013р. на суму 23 940грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000162 від 16.07.2013р. на суму 26 250грн. з ПДВ; рахунок-фактура №СФ-000176 від 31.07.2013р. на суму 32 445грн. з ПДВ.

В свою чергу, відповідачем в якості сплати вартості виконаних робіт на користь позивача були перераховані грошові кошти у сумі 162 830грн. 26коп. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача за період з березня 2013р. по червень 2013р.:

06.03.2013р. оплата на суму 4 095грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №32 від 28.02.2013р.;

14.03.2013р. оплата на суму 4 095грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №32 від 28.02.2013р.;

19.03.2013р. оплата на суму 4 200грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №43 від 15.03.2013р.;

20.03.2013р. оплата на суму 5 250грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №43 від 15.03.2013р.;

29.03.2013р. оплата на суму 5 200грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №43 від 15.03.2013р.;

01.04.2013р. оплата на суму 4 000грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №43 від 15.03.2013р.;

10.04.2013р. оплата на суму 5 000грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №43 від 15.03.2013р.;

24.04.2013р. оплата на суму 11 000грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №43 від 15.03.2013р.;

25.04.2013р. оплата на суму 28 000грн., з призначенням платежу: оплата за щебінь згідно рахунку №48 від 22.03.2013р.;

25.04.2013р. оплата на суму 34 355грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №57 від 30.03.2013р.;

17.05.2013р. оплата на суму 18 230грн. 26коп., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №68 від 16.04.2013р.;

23.05.2013р. оплата на суму 7 140грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №102 від 16.05.2013р.;

31.05.2013р. оплата на суму 17 280грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №69 від 16.04.2013р.;

21.06.2013р. оплата на суму 6 705грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №92 від 30.04.2013р.;

21.06.2013р. оплата на суму 8 280грн., з призначенням платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №131 від 17.06.2013р.

З наведеного можна дійти висновку, що рахунки, які були складені позивачем, отримані замовником та на підставі них були здійснені платежі.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача вих. №2404-1/13 від 24.04.2013р. (арк. 79), з якого вбачається, що замовником було помилково переплачено суму у розмірі 5 250грн. за рахунком №43 від 15.03.2013р. на суму 29 000грн., тому відповідач просив позивача вказану переплату зарахувати за спірним договором №11-02/2013 від 20.02.2013р.

Також листом вих. №2504-1/13 від 25.04.2013р. (арк. 80) відповідач повідомив позивача, що 25.04.2013р. замовником помилково було здійснено оплату у сумі 28 000грн., з призначенням платежу: «оплата за щебінь згідно рахунку №48 від 22.03.2013р.», тому відповідач просив позивача зарахувати вказану оплату за спірним договором №11-02/2013 від 20.02.2013р.

Таким чином, виходячи з відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов’язань з часткової оплати наданих позивачем послуг за актом виконаних робіт №ОУ-0000067 від 30.04.2013р. на суму 24 750грн. та оплати у повному обсязі за актами №ОУ-0000085 від 31.05.2013р. на суму 29 400грн., №ОУ-0000098 від 17.06.2013р. на суму 26 670грн., №ОУ-0000110 від 30.06.2013р. на суму 23 940грн., №ОУ-0000127 від 16.07.2013р. на суму 26 250грн., №ОУ-0000143 від 31.07.2013р. на суму 32 445грн., судом встановлено, що станом на час розгляду справи, оплата вартості наданих послуг відповідачем не виконана на суму 163 455грн.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений сторонами договір №11-02/2013 від 20.02.2013р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, відносини між сторонами врегульовано положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

За змістом ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, враховуючи наявність в матеріалах справи акту звірки розрахунків станом на 31.07.2013р., підписаного з боку позивача та відповідача та скріпленого печатками підприємств, який підтверджує суму заявленої до стягнення позивачем заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов’язку стосовно оплати наданих послуг за договором №11-02/2013 від 20.02.2013р.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем відповідно до п. 2.3 договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2013р., тобто до 20.05.2013р., від 31.05.2013р., тобто до 14.06.2013р., від 17.06.2013р., тобто до 02.07.2013р., від 30.06.2013р., тобто до 12.07.2013р., від 16.07.2013р., тобто до 30.07.2013р., від 31.07.2013р., тобто до 14.08.2013р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов’язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, з огляду на відсутність доказів оплати відповідачем робіт за договором №11-02/2013 від 20.02.2013р., суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 163 455грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи вимоги позивача, суд зазначає про відхилення клопотання відповідача про призначення судової економічної та почеркознавчої експертизи, з огляду на наступне.

Клопотання замовника про призначення експертизи ґрунтується на тому, що відповідач піддає сумніву оригінальність підписів з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд-Сервіс», які містяться на талонах замовника. Однак, відповідно до умов договору, остаточний розрахунок за послуги здійснюється за актами виконаних робіт (наданих послуг), які, як зазначалось, підписані представником відповідача без зауважень, підписи скріплені печаткою підприємства, що відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось. При цьому, з огляду на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), на відміну від талонів замовника є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», суд дійшов висновку про недоцільність призначення судової економічної та почеркознавчої експертизи.

Також суд звертає увагу, що талони замовника, справжність підпису на яких оспорюється відповідачем, скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд-Сервіс».

Відповідно до п. 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003), затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55), відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Таким чином, наявність відбитку печатки на талонах замовника спростовує твердження відповідача щодо не оригінальності підпису директора.

Заперечення відповідача факту скріплення печаткою та підписом керівника замовника невизначеної частини з переліку документів, які підтверджують існування між сторонами господарсько-правових відносин: договір, акти, подорожні листи тощо, викладені у клопотанні від 12.03.2014р., судом не приймаються до уваги, з огляду на наведене.

Відповідачем не було зазначено, які конкретно документи (з посиланням на дату та номер) не були підписані та скріплені печаткою замовника, також не наведено обставин та не надано відповідних доказів щодо причин, за якими печатка підприємства на момент підписання вказаних документів знаходилась у осіб, які не мали повноважень на проставлення її відбитку, також замовник не надав суду доказів звернення до органів внутрішніх справ з відповідною заявою про крадіжку печатки підприємства. Вказані обставини обумовлюють необхідність відхилення клопотання про виклик керівників сторін в якості посадових осіб для надання пояснень щодо обставин підписання документів, на які посилається позивач.

Крім стягнення основної заборгованості, позивачем як вбачається з позовної заяви заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період 13.03.2013р. та з 30.03.2013р. по 02.10.2013р. за прострочення оплати вартості робіт за актами №0000022 від 28.02.2013р.; №0000028 від 15.03.2013р., №0000040 від 30.03.2013р., №0000049 від 16.04.2013р., №0000067 від 30.04.2013р., №0000085 від 31.05.2013р., №0000098 від 17.06.2013р., №0000110 від 30.06.2013р., №0000127 від 16.07.2013р., №0000143 від 31.07.2013р. у загальній сумі 1 283грн. 11коп. Оцінюючи правомірність позовних вимог в цій частині, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період 13.03.2013р. та з 30.03.2013р. по 02.10.2013р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним та не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування 13.03.2013р.

Фактично розмір 3% річних за період з 30.03.2013р. по 02.10.2013р. складає 1 242грн. 66коп., у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 40грн. 45коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період 13.03.2013р. та з 30.03.2013р. по 02.10.2013р. у сумі 5 808грн. 70коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 5.2 укладеного договору передбачено, що забезпеченням виконання зобов’язань щодо своєчасної оплати за надані послуги є неустойка в розмірі 0,1% за кожен день прострочення виконання зобов’язань по оплаті від суми наданих і неоплачених послуг, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок неустойки за період 13.03.2013р. та з 30.03.2013р. по 02.10.2013р., судом встановлено, що зазначений розрахунок є арифметично невірним та не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування 13.03.2013р.

Фактично розмір неустойки за період з 30.03.2013р. по 02.10.2013р., виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, складає 5 612грн. 95коп., на підставі чого суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 195грн. 75коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530 ст.ст. 546, 549,610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд-Сервіс» (83114, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, буд. 80, офіс 2, ідентифікаційний код 37842810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панатест-Регіон» (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд. 126, ідентифікаційний код 35270981) заборгованість за договором №11-02/2013 від 20.02.2013р. у сумі 163 455грн., неустойки у сумі 5 612грн. 95коп. та 3% річних у сумі 1 242грн. 66коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 406грн. 21коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Панатест-Регіон» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уником-Буд-Сервіс» 3% річних у сумі 40грн. 45коп. та пені у сумі 195грн. 75коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 13.03.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2014р.

Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя Я.О. Левшина

Суддя О.В. Кротінова