Ухвала суду № 37753281, 13.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 р. Справа № 2а-7807/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Федусика А.Г.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року по справі за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби, за участю Прокурора Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011 року № 0001063600, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби, за участю Прокурора Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011 року № 0001063600.

Суд першої інстанції своєю постановою від 14 серпня 2012 року адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві від 22.09.2011 року №0001063600.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державою податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у М.Миколаєві (далі - СДПІ з ВПП у М.Миколаєві) прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.09.2011 № 0001063600, яким встановлено порушення п. 1.8 ст.1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп.7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ)"у розмірі 2 698 110, 69 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011 №0001063600 став акт № 909/36/31821381 від 09.09.2011 "Про результати невиїзної документальної перевірки ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" (код за ЄДРПОУ 31821381) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період травень - грудень 2010 року" (далі - Акт перевірки) та висновок до заперечень від 21.09.2011 № 84/36/31821381.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що вказане податкове повідомлення-рішення винесено с порушенням вимог діючого законодавства є протиправним і підлягає скасуванню на підставі наступного.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В контексті наведених норм права для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентами платника податків або їх контрагентами за ланцюгом зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Закон України „Про податок на додану вартість" та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

В судовому засіданні апеляційної інстанції досліджено первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Первинним документом, який підтверджує факт здійснення першої події, є податкова накладна, яка згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п. 7.5 ст. 7 вищеназваного Закону, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Отже, підприємством було правомірно віднесена сума, вказана в Акті перевірки, до складу податкового кредиту, оскільки факт придбання ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" у зазначених в Акті перевірки підприємств товарів та отримання послуг підтверджується податковими накладними.

Також підприємством здійснена оплата за товар та послуги, придбані та отримані у зазначених в Акті перевірки підприємств в сумі, вказаній в податкових накладних. Крім того, поставка та оплата товарів та послуг відбулась на підставі укладених договорів зі складанням всіх необхідних документів.

Крім того, при укладенні договорів ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" переконалося у тому, що підприємства зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також необхідно зазначити, що одержані підприємством податкові накладні були складені відповідно до вимог законодавства. До складу суми, заявленої до відшкодування, відповідні суми ПДВ були включені на підставі п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ. На момент здійснення господарських операцій зазначені в Акті перевірки підприємства були включені до Єдиного державного реєстру, а також були зареєстровані платниками ПДВ. Закон про ПДВ не ставить право платника податку на податковий кредит і відшкодування в залежність від встановлення факту формування та сплати контрагентами (продавцями) в бюджет податкових зобов'язань.

За достовірність та своєчасність визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідають платники податку (п. 10.2 Закону про ПДВ), але ніяк не їх контрагенти, тим більш, порушення податкового законодавства з боку частини контрагентів відсутні, а іншої частини контрагентів не підтверджені.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Визнання недійсними установчих документів контрагента платника податку з моменту його реєстрації не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку прямими контрагентами позивача або їх контрагентами за ланцюгом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарських операцій по поставці продукції, наданню послуг, проведенню розрахунків за них не впливає на формування податкового кредиту ДП "НВКГ "Зоря-Машпроект" та суму його бюджетного відшкодування.

З урахуванням наведених норм Закону України „Про податок на додану вартість", досліджених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності фактичного проведення господарських операцій з прямими контрагентами, належного їх документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в складі податкового кредиту ТОВ ДП "НВКГ "Зоря-Машпроект" правомірно було заявлено та підтверджується право підприємства на відшкодування цього податку з Державного бюджету України.

Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов'язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

Зазначені обов'язки згідно Закону України „Про систему оподаткування", Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI покладені саме на органи державної податкової служби.

Порушення прямими контрагентами позивача або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ДП "НВКГ "Зоря-Машпроект" мало господарські відносини, порядку здійснення господарської діяльності не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ДП "НВКГ "Зоря-Машпроект" до відповідальності, оскільки будь -яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем при укладенні договорів норм ЦК України слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Перевіркою не встановлено, в Акті перевірки належним чином не доведено, що угоди, укладені між ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" і зазначеними в Акті перевірки підприємствами спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Між ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" і зазначеними в Акті перевірки підприємствами було укладено реальні угоди, за якими підприємство фактично отримало товар, що підтверджується первинними документами, документами, що підтверджують використання отриманого товару у виробництві. Такі документи є на підприємстві, але дані факти не перевірялись і з невідомих причин посилання на ці документи в Акті перевірки відсутні.

Таким чином, перевіряючими проігнорований факт наявності документів, що підтверджують спрямованість на реальне настання правових наслідків і безпідставно вказано на недійсність правочинів, укладених між ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" та зазначеними Акті перевірки підприємствами, крім того, не зазначено, які саме конкретні угоди, є недійсними.

Висновки в Акті перевірки щодо нікчемності (недійсності) правочинів, укладених з зазначеними в Акті перевірки підприємствами та завищення суми бюджетного відшкодування за травень-грудень 2010 року у розмірі 2 698 110, 69 грн. є протиправними та такими, що не відповідають реальним обставинам справи; укладені угоди є законними, товари фактично поставлені, податковий кредит сформований відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеними контрагентами і виконання договорів з додатками було порушено публічний порядок, встановлений в державі. Також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем та прокурором не надані докази, які свідчили б про те, що зміст договорів з додатками не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори з додатками спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 22.09.2011 № 0001063600 суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року по справі за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби, за участю Прокурора Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011 року № 0001063600, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя А.Г. Федусик