Ухвала суду № 37752987, 19.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 2/635/2648/13-ц Головуючий І інстанції - Юдін Д.О.

Провадження: 22-ц/790/632/14 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Бездітка В.М.,

суддів колегії - Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

при секретарі - Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про внесення змін до договору позики, -

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2012 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 16 серпня 2010 року між ними та ОСОБА_6 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 16.08.2010 року реєстровий № 2863.

Відповідно до умов укладеного договору позики позивачі отримали грошові кошти від ОСОБА_6 в розмірі 195 672 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору позики складало 24 800 дол. США з кінцевим терміном погашення не пізніше 16 жовтня 2010 року (з урахуванням змін, внесених 21.09.2010 року додатковим договором до договору позики та посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 реєстровий № 3323).

01 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір відступлення права вимоги за договором позики від 16.08.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 реєстровий № 2863 та додатковим договором до договору позики від 21.09.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 реєстровий № 3323, відповідно до умов якого ОСОБА_6 відступила відповідачу право вимоги за договором позики та додатковим договором.

Таким чином, до відповідача перейшли всі права первісного кредитора ОСОБА_6 в обсязі 157 800 грн., що за офіційним курсом НБУ складало 20 000 дол. США і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 7 зазначеного договору позики від 16.08.2010 року за прострочення виконання своїх зобов'язань позичальники повинні сплатити на користь позикодавця пеню в розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення, що складає еквівалент 200 дол. США. А в перерахунку на рік, еквівалент 70 000 дол. США.

У порівнянні з позиченою сумою розмір пені перевищує її більш ніж у три рази.

Вказували на те, що при укладанні договору вони не звернули уваги на той факт, що у договорі позики зазначена пеня у розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення, що по суті є кабальними умовами його виконання.

Просили внести зміни до п.7 договору позики, укладеного 16 серпня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 реєстраційний номер 2863; зменшити розмір пені з 1% від суми позики за кожен день прострочення до подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим та прийняте з порушенням судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що відповідно до положень ст.ст. 203, 627, 611 ЦПК України, у випадку, якщо зміст договору суперечить загальним засадам цивільного законодавства, сторона договору має право звернутися до суду з вимогою про визнання такого договору недійсним, внесення змін до умов договору. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позовні вимоги про внесення змін до договору позики від 16 серпня 2010 року в частині зменшення розміру пені, для позивачів є ефективним способом захисту права, оскільки вважають, що зазначення у договорі позики розміру пені 1% від суми позики за кожен день прострочення, значно ускладнює їх становище як боржників, ставлячи у кабальні умови.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги позивачів, без розгляду позову про стягнення з них заборгованості за договором позики від 16 серпня 2010 року з зазначенням суми пені, являються не належним способом захисту.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що 16 серпня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 16.08.2010 року реєстровий № 2863 /а.с.5/.

Відповідно до умов укладеного договору позики позивачі отримали грошові кошти від ОСОБА_6 в розмірі 195 672 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату, укладення договору позики складало 24 800 дол. США з кінцевим терміном погашення пізніше 16 жовтня 2010 року (з урахуванням змін внесених додатковим договором до договору позики укладеним 21.09.2010 року та посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 реєстровий № 3323) /а.с.6/.

Відповідно до п. 7 зазначеного договору позики від 16.08.2010 року за прострочення виконання своїх зобов'язань позичальники повинні сплатити на користь позикодавця пеню в розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення.

01 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір відступлення права вимоги за договором позики від 16.08.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 реєстровий № 2863 та додатковим договором до договору позики від 21.09.2010 року посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 реєстровий № 3323, відповідно до умов якого ОСОБА_6 відступила відповідачу право вимоги за вказаним договором позики з додатковим договором /а.с.7/.

Таким чином до відповідача перейшли всі права первісного кредитора ОСОБА_6 в обсязі 157 800 грн., що за офіційним курсом НБУ складало 20 000 дол. США і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що, на підставі положень ст.ст. 203, 627, 611 ЦК України, позивачі мають право на внесення змін до договору позики від 16 серпня 2010 року в частині зменшення розміру пені є безпідставними.

Стаття 611 ЦК України встановлює правові наслідки порушення зобов'язання, а тому положення цієї статті не можуть бути застосовані для зміни умов договору.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту цивільних прав визначені ст.16 ЦК України, яка передбачає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позовні вимоги про внесення змін до договору позики від 16 серпня 2010 року в частині зменшення розміру пені, для позивачів є ефективним способом захисту права, оскільки вважають, що зазначення у договорі позики розміру пені 1% від суми позики за кожен день прострочення, значно ускладнює їх становище як боржників, ставлячи у кабальні умови з наступних підстав.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних права та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаючи усі умови договору позики від 16.08.2010 року, добровільно погодились з ними, поставивши свої підписи під Договором та з моменту укладання договору позики і до звернення з позовом до суду не заперечували проти його умов.

Таким чином, висновки рішення суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя -

Судді колегії -