Ухвала суду № 37751609, 12.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 209/2493/12

Провадження №11/772/76/2014 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Крейдін О.О.

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Мішеніної С.В.

суддів: Сілакова В.А., Рупака А.А.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Кузьмінського П.В. на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року, яким,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Пиковець Козятинського району Вінницької області,

жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, непрацюючого,

неодруженого, раніше несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області судові витрати в сумі 1 999 гривень 68 копійок за проведення експертиз.

Вирішено долю речових доказів.

В с т а н о в и в :

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 09.04.2012 року близько 23.00 год. останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в будинку АДРЕСА_2, під час сварки, яка виникла на ґрунті побутової суперечки, з його колишнім тестем ОСОБА_5, маючи умисел на нанесення тілесного ушкодження, умисно наніс останньому один удар ножем в район грудної клітини, чим спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото - різаного поранення з ушкодженням серця, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Після чого викликав швидку допомогу та міліцію.

Відповідно до висновку експерта № 115 від 26.04.2012 р. вказане ушкодження виникло від дії колюче-ріжучого предмету (типу ножа), можливо 09.04.2012 р. та за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжким тілесним ушкодженням.

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Кузьмінський П.В. подав апеляцію, в якій просив скасувати вирок суду взв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості; постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді десяти років позбавлення волі, в решті вирок залишити без змін.

Вимоги мотивовано тим, що при вирішенні питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 не прийнято до уваги покази свідка ОСОБА_6, в яких вона зазначала, що, поклавши на стіл кухонний ніж, який був у крові, ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_5 не буде мати до нього претензій, що як вважає апелянт, враховуючи також те, що удар ножем нанесено в місце розташування життєво важливого органу, серця, свідчить про умисел ОСОБА_3 на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_5

Крім того, зазначено, що судом не прийнято до уваги суперечливі покази

ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо того, між ким виникла сварка та не зазначено у вироку, чому прийнято одні докази, відкинуто інші.

Також, при призначенні покарання, в порушення вимог ст.65 КК України не враховано тяжкість злочину, вчинення його в стані алкогольного сп'яніння, те, що ОСОБА_3 негативно характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря- нарколога з діагнозом синдром залежності від алкоголю, позбавлений батьківських прав.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який просив задоволити апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції Кузьмінського П.В. частково, в частині призначення покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, просив призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, оскільки вирок Апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2013 року був скасований не з підстав м'якості, а з інших мотивів, захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції, вважають вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим, висновки, викладені у вироку такими, що відповідають фактичним обставинам справи, крім того ОСОБА_3 наполягав, що умислу на позбавлення життя ОСОБА_5 у нього не було, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, суд вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно ст. 365 КПК 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Визначення поняття закінченого замаху на злочин сформульовано у ч.2 ст.15 КК України, згідно якої, замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Закінчений замах на умисне вбивство має місце, коли особа повністю завершує вчинення відповідного діяння, але суспільно небезпечні наслідки як обов'язкова ознака об'єктивної сторони складу злочину не настають з причин, що не залежали від волі особи.

Як убачається з матеріалів справи засуджений ОСОБА_3 пояснював у судовому засіданні, що 09.04.2012 року він приїздив до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щоб допомогти по господарству.

Після вживання спиртних напоїв, під час сварки між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, він, намагаючись захистити останню, наніс удар потерпілому ножем в область живота. Коли ОСОБА_5 впав, він злякався та, зрозумівши, що сталося, крикнув тещі, щоб та викликала швидку допомогу та міліцію, сам же почав прикривати рану тряпками.

Той факт, що після нанесення удару ОСОБА_3, поклав кухонного ножа на стіл та сам вжив заходів щодо виклику швидкої допомоги та міліції знайшов підтвердження в показах свідка ОСОБА_6 При цьому свідок зазначала, що засуджений частенько приїздив до дитини та допомагав їм по господарству.

Про те, що до 09.04.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були нормальні стосунки пояснював у судовому засіданні і потерпілий.

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 залишився у будинку, сам викликав швидку допомогу, міліцію, так як ОСОБА_6 не змогла цього зробити, тобто причини, які завадили б ОСОБА_3 закінчити злочин були відсутні.

Доводи апеляції прокурора щодо істотного значення для висновків суду усунення протиріч в показах засудженого, потерпілого, свідка ОСОБА_6, які стосуються обставин вчинення сварки, апеляційний суд вважає безпідставними.

Так у судовому засіданні з'ясовано, що злочинним діям ОСОБА_3 передувала сварка, яка виникла на побутовому грунті між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 із-за шифера, про що чітко пояснила свідок ОСОБА_6, яка уточнила свої покази, які давала під час досудового слідства. Потерпілий же ОСОБА_5 не зміг чітко пояснити чи мала місце сварка та між ким і ким, оскільки не пам'ятав.

Покази засудженого щодо причин вчинення злочину суд першої інстанції оцінив критично, так як його твердження під час судового розгляду про те, що ОСОБА_5 погрожував йому молотком були спростовані показами потерпілого, свідка, а також відсутністю речового доказу молотка, яким як стверджував засуджений ОСОБА_3 йому погрожував ОСОБА_5

Посилання в апеляції прокурора на те, що обставиною, що вказує на наявність прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_5 є нанесення удару ножем в місце розташування життєво важливого органу спростовуються доказами, перевіреними у судовому засіданні.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 115 від 26 квітня 2012 року, проведеної на підставі вивчення матеріалів кримінальної справи № 12080073, акту судово-медичного обстеження № 102 від 26 квітня 2012 року у ОСОБА_5 мало місце проникаюче колото різане поранення з ушкодженням серця, яке виникло від дії колюче-ріжучого предмету (типу ножа), можливо 09.04.2012 р., за ступенем тяжкості, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відноситься до тяжких, було небезпечним для життя в момент заподіяння (а. с. 121)

Допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_8 пояснив, що був нанесений один удар ножем в область грудної клітини справа наліво, знизу вверх, так як рана знаходиться правіше до серця.

Спрямованість нанесеного удару, покази засудженого, що він не розумів куди наносить удар, вважав, що наносить удар в область живота, його твердження, щодо відсутності умислу на вбивство, його подальші дії після нанесення удару (а.с.296), вказують на те, що у ОСОБА_3 був умисел на заподіяння тілесного ушкодження.

Твердження у апеляції прокурора, що про умисел ОСОБА_3 на позбавлення життя ОСОБА_5 вказує те, що після нанесення тілесного ушкодження засуджений сказав, що «ОСОБА_5 вже більше не буде мати до нього претензій» є надуманими, оскільки сукупність зібраних, всебічно і повністю досліджених, і правильно оцінених судом першої інстанції доказів свідчить про відсутність мотиву та спрямованості умислу на вбивство, оскільки встановлено, що між засудженим та потерпілим були нормальні стосунки, ОСОБА_3 надавав допомогу по господарству, приїздив до дитини, яка проживає з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, сварці, під час якої вчинено злочин, передувала вечеря зі вживанням спиртних напоїв.

Суд першої інстанції з урахуванням роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року п.22 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», ретельно дослідивши докази, які мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу засудженого ОСОБА_3, сукупність всіх обставин, зокрема кількість, характер, локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їх взаємовідносини, правильно оцінив їх, врахував, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин, та дійшов вірного висновку, що умисел ОСОБА_3 був спрямований на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо наявності підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_3 з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції в дотримання вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно вимог ст.12 КК України є злочином особливо тяжким, особу засудженого, який раніше несудимий, за місцем проживання має посередню і негативну характеристики, обставину, яка відповідно ст.66 КК України пом'якшує покарання, а саме добровільне відшкодування шкоди, обставину, яка відповідно ст.67 КК України обтяжує відповідальність - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, думку потерпілого та визначив покарання достатнє та необхідне для виправлення ОСОБА_3, виходячи з принципів розумності, справедливості та індивідуалізації покарання, тому апеляційний суд не вбачає підстав для призначення іншого покарання.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.11 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Кузьмінського П.В.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України залишити без змін.

Судді:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: