Постанова № 37751469, 20.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 р. Справа № 821/3086/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Алта» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємтства "Алта" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Приватне підприємство "Алта" (далі - позивач, ПП "Алта") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 р. № 0003252200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 262400 грн., з яких за основним платежем на 209920 грн., за штрафними санкціями на 52480 грн., та № 0003262200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 249854 грн., з яких за основним платежем на 199883 грн., за штрафними санкціями на 49971 грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 12 вересня 2013 року відмовив в задоволенні позову Приватного підприємтства "Алта" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приватне підприємство «Алта» не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Приватне підприємство «Алта» посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню із наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі висновку акту перевірки від 17.04.2013 р. № 2309/22.4/32928821 було прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 р. № 0003252200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 262400 грн., з яких за основним платежем на 209920 грн., за штрафними санкціями на 52480 грн., та № 0003262200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 249854 грн., з яких за основним платежем на 199883 грн., за штрафними санкціями на 49971 грн..

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за господарських операцій з його контрагентами ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь". Позивачем не надано документів щодо транспортування товарів, а зазначені контрагенти позивача не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, не знаходяться за юридичною адресою.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу. При цьому суд першої інстанції послався також на факт, що безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів, допиту в якості свідків ОСОБА_5 (засновник ТОВ "Константа-Інкорпорейтед"), ОСОБА_6 (засновник ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь") які заперечували факт здійснення ними фінансово-господарської діяльності та необхідність обізнаності з колом суб'єктів, які мають права та можливості щодо поставки товару на постійній основі та поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї добросовісної діяльності рішення судів щодо оскарження дій податкового органу або їх посадових осіб при встановлені неправдивої інформації стосовно їх фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів не може погодитись із наведеною правовою оцінкою, адже вона не відповідає нормам чинного податкового законодавства України.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України). Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). Водночас ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Частиною 1 статті 45 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем для здійснення господарської діяльності укладено договори з поставки товарів. Умови договорів були виконані контрагентами та прийняті позивачем за актами приймання-передачі та оплачені на підставі виставлених постачальниками рахунків-фактур у повному обсязі.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Суд першої інстанції, на підставі діючого законодавства виходив з того, що безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Безпідставно, суд першої інстанції обґрунтовуючи своє рішення, не досліджував наявності або відсутності змін у структурі активів та зобов'язань позивача у зв'язку із здійсненням господарських операцій з постачання товарів від його контрагентів ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь». Відповідно до ч.З ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно ч.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. На підставі норм діючого законодавства, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що для встановлення факту наявності або відсутності зміни в структурі активів та зобов'язань позивача, необхідним є проведення аналізу бухгалтерського рахунку, на якому позивач здійснює облік відповідних операцій. Вище зазначений аналіз судом першої інстанції в порушення ч.4,5 ст.11, ч.2 ст.69, ч.5 ст.71, ч.З ст.159 КАСУ не було зроблено. В судовому засіданні апелянтом надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 1 півріччя 2012 року, з якої вбачається придбання товару від ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», що, в свою чергу, свідчить про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань апелянта у зв'язку із придбанням товарів від зазначених постачальників. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Спростовуючи реальність виконання спірних операцій, податковий орган та суд першої інстанції послався на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та матеріально-технічної бази.

Вище зазначена обставина не може бути беззаперечним доказом безтоварності операцій без проведеного податковим органом аналізу змісту операцій з поставки, з подальшим висновком, які саме трудові та матеріальні ресурси необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій.

Крім цього ні судом першої інстанції ні податковим органом не зроблено посилання на норми права які встановлюють кількість робітників та обсяг потужностей при здійсненні певного виду господарської діяльності.

Посилання суду першої інстанції на пояснення ОСОБА_5 (засновник ТОВ "Константа-Інкорпорейтед"), ОСОБА_6 (засновник ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь") про заперечування факту здійснення ними фінансово-господарської діяльності, безпідставні, адже це не свідчить про наявність дефектів право установчих документів вище зазначених юридичних осіб. Крім цього, судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що у позивача відсутня об'єктивна можливість навіть шляхом звернення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців дізнатись про дефекти в правовому статусі постачальників ТОВ «Константа - Інкорпорейтед» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Судом першої інстанції не встановлено фактів порушення Позивачем будь-яких норм податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд поклав на позивача негативні наслідки у вигляді виключення зі складу витрат за порушення його контрагентами певних правил здійснення господарської діяльності, що є неприпустимим та порушує принцип індивідуальної відповідальності.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, підстави для позбавлення позивача права на включення до податкового кредиту, у зв'язку з можливим невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) або як наслідок можливих правових дефектів угод третіх осіб та застосування фінансових (штрафних санкцій) - відсутні. Зазначена правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03). Матеріали та обставини справи дають підстави колегії суддів зробити висновок, що всі контрагенти позивача, на момент здійснення правочинів мали необхідний обсяг правоздатності, були зареєстровані в ЄДР як юридичні особи, мали реєстрацію у якості платників ПДВ, крім того відповідно них та їх посадових осіб не було судових рішень, вироків по кримінальних справах, які підтверджували б наявність умислу (вини) на укладання угод, які порушують публічний порядок.

Таким чином, наявні в матеріалах справи первинні документи, відображають реальність господарських операцій з контрагентами позивача, і спростовують доводи відповідача про безтоварність господарських операцій в перевіряємий період.

У відповідності до вимог ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове ,якщо встановить неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, надано неналежну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення з порушенням вимог матеріального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПП «Алта» - задовольнити. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.09.2013року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Алта», - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємтства "Алта" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби України від 29 квітня 2013 року № 0003252200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби України від 29 квітня 2013 року № 0003262200.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан