Постанова № 37751198, 21.03.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.03.2014 справа №5009/3874/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів за участю представників сторін прокурора: позивача1: позивача2: відповідача:Принцевської Н.М Колядко Т.М., Скакуна О.А. не з'явився не з'явився не з'явився не з'явивсярозглянувши апеляційну скаргу Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Кіровоград в інтересах держави в особі: 1)Міністерства оборони України, м. Київ 2)Військової частини А2101, с. Богданівка, Знам»янський район, Кіровоградська областьна рішення господарського суду Запорізької областівід15.10.2013 р. у справі№ 5009/3874/12 (суддя Азізбекян Т.А.)за позовомВ.о. Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, м. Кіровоград в особі: 1)Міністерства оборони України, м. Київ 2)Військової частини А2101, с. Богданівка, Знам»янський район, Кіровоградська областьдо Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВК», м. Запоріжжяпро стягнення суми та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області рішенням від 15.10.2013р. частково задовольнив позовні вимоги В.о. Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, стягнувши з відповідача на користь Військової частини А2101 борг за надані послуги в сумі 9987,81 грн.

Кіровоградський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2013р. у справі № 5009/3874/12 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства України, та те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні 11.02.14р. представник позивача-2 та прокурор підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надали аналогічні пояснення.

Відповідач та позивач-1 в судове засідання не з'явились, про час слухання справи повідомлені належним чином, причина неявки не відома.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників відповідача та позивача-1 за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між 01 вересня 2011 р. між Військовою частиною А 1201 (як виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВК" (як замовник) укладений договір зберігання № 69/11, відповідно до предмету якого у порядку і на умовах, визначених даним договором, замовник передає, а виконавець за оплату зобов'язується зберігати порохові заряди (майно). Передача виконавцю майна здійснюється за актами приймання - передачі ( додаток № 1 до договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується повернути майно замовнику у схоронності згідно з умовами цього договору.

Сторони визначили, що майно здане на зберігання замовником (п. 1.1 договору) не переходить у власність зберігача.

За умовами договору зберігання № 69/11 від 01 вересня 2011 р. виконавець зобов'язаний: - прийняти майно на зберігання; - повернути замовнику те ж саме майно в такому стані, в якому воно було прийняте на зберігання після закінчення терміну зберігання, або на першу вимогу замовника, навіть якщо строк зберігання цього майна не закінчився; - при передачі майна оформляти акт прийому - передачі кожної вилученої партії; - нести відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження та виконання вимог техніки безпеки щодо майна.

Пунктами 2.5.2, 2.5.3 договору зберігання № 69/11 від 01 вересня 2011 р. передбачено, що замовник зобов'язаний здійснювати виконавцю оплату за зберігання майна на умовах цього договору та вилучати майно від виконавця згідно затвердженого графіку вилучення майна (додаток № 3 до договору).

Розділом 3 договору передбачено, що вартість послуг виконавця по зберіганню майна встановлюється відповідно до кількості майна та розраховується сторонами на підставі рішення Міністра оборони України № 274/3/1691 від 05.08.2011 р. згідно з додатком № 2 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору. Замовник зобов'язується щомісячно сплачувати вартість послуг по зберіганню майна виконавцю в 10 - денний термін з дня затвердження сторонами акту виконаних послуг зі зберігання майна та надання виконавцем рахунку на оплату цих послуг.

Замовник здійснює оплату виконавцю послуг по зберіганню майна з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі майна за цим договором до моменту його повернення.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що майно вважається прийнятим на зберігання згідно з умовами цього договору з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі майна, в якому вказується перелік, кількість майна і його фактичний стан.

За умовами пункту 4.3 договору майно вважається поверненим замовнику з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі майна.

Розділом 5 договору передбачено, що термін зберігання майна - до повного вилучення майна або надання замовником письмового повідомлення про його повернення.

Договір зберігання № 69/11 від 01 вересня 2011 р. набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного вилучення майна, а щодо розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору (розділ 9 договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Сторони за договором зберігання 01 вересня 2011 р. затвердили акт приймання - передачі майна, згідно якого майно, яке замовник передав, а виконавець прийняв згідно з умовами договору № 69/11 від 01.09.2011 р. складається з: - порохові заряди індексу РСИ 12 К ( Ш 961 У), в штатній тарі 782, 0 тони, вартістю за одиницю - 3, 85 грн., на загальну суму 3010, 00 грн.; - порохові заряди індексу РСИ 12 К ( 4АН2), в штатній тарі, кількості 3042, 0 тон, вартість майна за одиницю - 3, 67 грн., на загальну суму 11 180, 00 грн.

Додатком № 2 до договору сторони визначили витрати на зберігання майна, що компенсуються виконавцю на підставі рішення Міністра Оборони України № 274/3/1691 від 05.08.2011 р. з розрахунку: 10 000 грн. / 3824, 0 тони = 2,62 грн.

Місячна вартість зберігання однієї тони порохових зарядів (з ПДВ) становить 2, 615 грн.

Додатком № 3 до договору сторони узгодили графік щомісячного вилучення майна ТОВ "ВВК", а саме: - перша неділя місяця - підготовка майна до навантаження, перевезення та погрузну у В/ч А 1201; - друга неділя місяця - перевезення двома автомобілями, розвантаження м. Шостка та повернення у В/ч А1201; - третя неділя місяця - підготовка майна до навантаження, перевезення та погрузну у В/ч А 1201; - четверта неділя місяця - перевезення двома автомобілями, розвантаження м. Шостка та повернення у В/ч А 1201.

До матеріалів господарської справи додані: - акт виконаних робіт № 4 від 17 квітня 2012 р. на суму 9987, 81 грн.; - акт виконаних робіт № 5 від 15 травня 2012 р. на суму 9987, 81грн.; - акт виконаних робіт № 6 від 15 червня 2012 р. на суму 9967, 57 грн.; - акт виконаних робіт № 7 від 13 липня 2012 р. на суму 9862, 32грн.; - акт виконаних робіт № 8 від 13 серпня 2012 р. на суму 9862, 32; - акт виконаних робіт № 9 від 10 вересня 2012 р. на суму 9797, 54 грн.; - рахунок № 49 від 11 жовтня 2012 р. на суму 9778, 66 грн.; - акт виконаних робіт № 10 від 11 жовтня 2012 р. на суму 9778, 66 грн.; - рахунок № 54 від 12 листопада 2012 р. на суму 9778, 66 грн.; - акт виконаних робіт № 11 від 12 листопада 2012 р. на суму 9778, 66 грн.; - рахунок № 58 від 12 грудня 2012 р. на суму 9778, 66 грн.; - акт виконаних робіт № 12 від 12 грудня 2012 р. на суму 9778, 66грн.; - рахунок № 1 від 18 січня 2013 р. на суму 9778, 66грн.; - акт виконаних робіт № 1 від 18 січня 2013 р. на суму 9778, 66 грн.; - рахунок № 23 від 06 червня 2013 р. на суму 48 893, 30 грн.; - акт № 3 виконаних робіт від 06 червня 2013 р. за період з 01 по 28 лютого 2013 р. на суму 9778, 66грн.; - акт виконаних робіт № 5 від 06 червня 2013 р. за період з 01 по 30 квітня 2013 р. на суму 9778, 66 грн.; - акт № 6 виконаних робіт від 06 червня 2013 р. на суму 9778, 66 грн.; - рахунок № 27 від 08 липня 2013 р. на суму 9778, 66 грн.; - акт виконаних робіт № 7 від 08 липня 2013 р. на суму 9778, 66 грн.; - рахунок № 33 від 14 серпня 2013 р. на суму 9778, 66 грн.; - акт виконаних робіт № 8 від 14 серпня 2013 р. на суму 9778, 66 грн.; - рахунок № 37 від 11 вересня 2013 р. на суму 9778, 66 грн.; - акт виконаних робіт № 9 від 11 вересня 2013 р. на суму 9778, 66 грн.

Також до матеріалів справи надані належним чином завірені копії супровідних листів про відправлення на адресу відповідача рахунків.

Таким чином, прокуратурою до матеріалів справи надано первинних документів (актів виконаних робіт, рахунків) на загальну суму 176 809, 29 грн.

Оскільки відповідачем не виконувались зобов'язання з оплати наданих позивачем-2 послуг, позивачем на адресу ТОВ "ВВК" була направлена претензія № 251 від 14.02.2012 р. з вимогою сплатити до 01 березня 2012 р. суму штрафних санкцій.

В зв'язку з невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору, прокурор звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «ВВК» суми основного боргу в розмірі 59465,37грн. та штрафу в розмірі 2 157,04грн. за несвоєчасне вилучення майна, а також з вимогою про зобов'язання вивезти з території військової частини А1201 порохові заряди відповідно до графіку щомісячного вивезення майна, вивезення яких прострочено.

Колегія суддів зазначає, що розрахунок санкції, зазначеної у позовній заяві як штраф за несвоєчасне вивезення майна, проведений позивачем як розрахунок пені за несвоєчасну оплату вартості наданих виконавцем послуг по зберіганню майна, оскільки обрахований з сум, що не сплачені відповідачем, а не виходячи з вартості майна, що залишилось невивезеним. За таких обставин судова колегія вважає, що в позовній заяві позивачем помилково зазначено пеню за несвоєчасну оплату, як штраф за несвоєчасне вивезення майна і фактично позивач просить стягнути 2157,04грн. як пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг згідно п.6.3. Договору зберігання.

В подальшому, а саме заявою прокурора від 14.10.2013р., яка надійшла до суду 18.10.2013р. та заявою позивача-2 від 09.10.2013р., яка надійшла до суду першої інстанції 14.10.2013р., позовні вимоги збільшено в частині стягнення основного боргу до 176 809,29 грн., в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг до 9588,16грн., а також заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне вилучення майна в розмірі 5297,74грн.

Вказана заява про збільшення позовних вимог були прийнята судом як така, що відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про прийняття до розгляду вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасне вилучення майна в розмірі 5297,74грн., оскільки вказана вимога не була зазначена позивачем як предмет позову при його прийнятті до розгляду, а згідно вимог ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право змінити предмет позову лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Згідно матеріалів справи розгляд справи по суті господарським судом Запорізької області був розпочатий 23.01.2013р., тобто до подання позивачем заяви в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судова колегія розглядає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 176 809,29 грн., стягнення пені за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг в розмірі 9588,16грн. та зобов'язання вивезення з території військової частини А1201 порохових зарядів.

Зазначене не позбавляє позивача в подальшому права звернутись до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача штрафу відповідно умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Строк зберігання визначений ст. 938 Цивільного кодексу України, а саме: зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що позивачем-2 в повному обсязі виконані умови укладеного між сторонами договору про зберігання, а з боку відповідача не доведено виконання своїх обов'язків по оплаті наданих послуг, відповідачем не заперечується факт надання послуг зберігання позивачем-2 в повному обсязі у відповідності до умов договору, крім того, з пояснень відповідача вбачається, що майно ним у позивача не вилучалось та не вивозилось.

Факт не підписання відповідачем актів виконаних робіт не звільняє відповідача від обов'язку виконання своїх зобов'язань відносно оплати наданих послуг за договором зберігання.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновок місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 9987,81грн. помилковим, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача-2 основного боргу в розмірі 176 809,29грн. підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг, яка передбачена п. 6.3 укладеного договору, судова колегія зазначає наступне.

П. 6.3. договору сторони узгодили, що замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату послуг по зберіганню майна згідно чинного законодавства у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Господарського кодексу України, у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Згідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ст. 34 цього ж Кодексу передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно пояснень представника відповідача та листа ТОВ "ВВК" на адресу Кіровоградської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, Міністром оборони України Саламатіним Д.А. у квітні 2012 р. виданий наказ про вилучення у ТОВ "ВВК" порохових зарядів та їх знешкодження шляхом спалювання, у зв'язку з чим відповідачем з квітня 2012 р. було призупинення сплати вартості зберігання порохових зарядів на території військової частини.

Разом з тим, самого наказу про вилучення у ТОВ "ВВК" порохових зарядів та їх знешкодження шляхом спалювання в матеріалах справи немає, ніякими іншими доказами пояснення відповідача не підтверджуються.

Крім того, чинним законодавством не заборонено перевезення порохових зарядів в неподрібненому стані, а також не передбачено погодження порядку та способу вивезення комерційної структурою порохових зарядів, що належать їй на праві власності.

Таким чином, на думку колегії суддів, відповідачем не доведено факту відсутності його вини у порушенні зобов'язань за укладеним договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи наявність у відповідача основного боргу перед позивачем-2 за надання послуг зберігання майна за договором № 69/11 від 01.09.2011р. та порушення строків його оплати, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення пені за прострочення оплати послуг правомірними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача-2 пені в розмірі 9588,16грн. за несвоєчасну оплату послуг у відповідності до вимог закону та укладеного між сторонами договору.

Позовні вимоги про зобов'язання вивезення з території військової частини А1201 порохових зарядів відповідно до графіку щомісячного вилучення майна ТОВ «ВВК», вивезення яких прострочено, судова колегія вважає такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно п. 5.1. Договору від 01.09.11р., термін зберігання майна - до повного вилучення майна або до надання письмового повідомлення про його повернення, а згідно п. 9.1. договору, він діє до повного вилучення майна.

Як вбачається з вказаних пунктів договору зберігання, строк його дії не закінчився.

Крім того, вимога щодо вивезення майна відповідно до графіку щомісячного вивезення (Додаток № 3), вивезення якого прострочено, позивачем не конкретизована, не зазначено, яка саме кількість порохових зарядів повинна бути вивезена. Суд позбавлений можливості самостійно визначити таку кількість, оскільки наявний в матеріалах справи графік взагалі не містить обсягу майна, що підлягає вилученню.

За таких обставин вимоги про зобов'язання вивезення майна згідно графіку щомісячного вилучення майна є такими, що задоволенню не підлягають.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що вимога щодо стягнення боргу в сумі 166821,48 грн., а також пені за несвоєчасну оплату наданих послуг в розмірі 9588,16грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, місцевим судом оскаржуване рішення постановлене з порушенням п 4. ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якої резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Разом з тим, резолютивна частина оскаржуваного рішення містить висновок про задоволення лише частини вимог щодо стягнення частини основного боргу, в іншій частині позовні вимоги залишились не вирішеними.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2013р. у справі № 5009/3874/12 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Кіровоград в інтересах держави в особі: 1)Міністерства оборони України, м. Київ, 2)Військової частини А2101, с. Богданівка, Знам»янський район, Кіровоградська область на рішення господарського суду Запорізької області від 15 жовтня 2013 року по справі № 5009/3874/12 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15 жовтня 2013 року по справі № 5009/3874/12 частково скасувати.

Викласти пункти 2-4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" (м. Запоріжжя, вулиця Чкалова, 77; код ЄДРПОУ 25480811) на користь Військової частини А 1201 (27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка, код ЄДРПОУ 08388245) суму основного боргу за надані послуги зі зберігання майна в розмірі 176 809,29грн., а також пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг в розмірі 9588,16грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" (м. Запоріжжя, вулиця Чкалова, 77; код ЄДРПОУ 25480811) до Державного бюджету (код класифікації доходів бюджету 22030001 Судовий збір Державна судова адміністрація України, 050); одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007) суму судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 4843,34 грн.

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог про зобов'язання вивезення порохових зарядів згідно графіку щомісячного вилучення майна.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" (м. Запоріжжя, вулиця Чкалова, 77; код ЄДРПОУ 25480811) до Державного бюджету (код класифікації доходів бюджету 22030001 Судовий збір Державна судова адміністрація України, 050); одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007) суму судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2421,67грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано 9 примірників:

2-позивачам;

2-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС;

1-прокурору Дон.обл.;

1-прокурору Кіровоград.обл.