Рішення № 37751115, 18.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2014 р. Справа № 914/302/14

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Драгус розглянула справу

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком", м.Київ.

До відповідача: Військової частини А2166, с.Липники Пустомитівського району Львівської області.

Про: стягнення 17 401,38 грн.

За участю представників:

Від позивача: Непийвода Ю.В..(посвідчення №020328 від 06.09.2013 р.);

Від відповідача: Дудіна О.Б. - представник;

Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" звернулося з позовом до Військової частини А2166, с.Липники Пустомитівського району Львівської області про стягнення 17 401,38 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна №361-від 10.07.2013 року позивач передав відповідачу в оренду приміщення ДОСС ЦТЕТТМ-18, розташоване за адресою м.Львів, вул. Дорошенка,43 на 1-му поверсі, площею 1 м2 для розміщення обладнання орендаря. Щомісяця позивач виставляв відповідачу рахунки за користування об'єктом оренди, однак відповідач їх не оплачував. Залишок боргу на момент подання позову до суду становить 16 483,41 грн. За прострочення сплат відповідачу нараховано пеню в сумі 627,01 грн., інфляційні витрати в сумі 151,62 грн. та 3% річних в сумі 139,34 грн.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 03.02.2014 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 18.02.2014року.

В судове засідання 18.02.2014року з'явились представники сторін, надали пояснення по суті предмета спору. Зокрема, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити. Відповідач через канцелярію суду подав клопотання №365 від 18.02.2014р., в якому просив суд звільнити військову частину А2166 від сплати пені та виплат, передбачених ст. 625 ЦК України у зв'язку з настанням юридичного форс-мажору. У клопотанні представник відповідача зазначив, що на розрахункові рахунки військової частини кошти поступали часто, військова частина вчасно подавала платіжні доручення для проведення розрахунку, однак кошти були списані Управлінням державної казначейської служби Сихівського району м.Львова з рахунків військової частини через відсутність дозволу на проплату з Головного УДКС України у Львівській області. В підтвердження даних доводів представник відповідача надав суду платіжні доручення та довідку фінансово-економічної служби Військової частини від 17.02.2014р. №360.

В судовому засіданні 18.02.2014року оголошувалась перерва до 04.03.2014 року.

Ухвалою суду від 04.03.2014 року розгляд справи було відкладено до 18.03.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та неповідомлення ним причин неявки.

В судове засідання 18.03.2014р. сторонни явки уповноважених представників не забезпечили, позивач через канцелярію суду подав клопотання від 05.03.2014р., в якому просив суд розгляд справи провести без участі позивача за наявними у справі матеріалами та задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач повторно явки уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки суд не повідомив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

10.07.2013р. року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" та Військовою частиною А2166 (орендар) було укладено договір № 361-8 оренди нерухомого майна (технологічних приміщень).

За умовами договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування технологічне приміщення ДОСС ЦТЕТТМ-18, розташоване за адресою м.Львів, вул. Дорошенка,43 на 1-му поверсі, площею 1 м2 для розміщення обладнання орендаря.

Відповідно до п. 12.1 Договору цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами, діє до 31 грудня 2013 року та регулює відносини між сторонами з 1 січня 2013 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акта приймання-передачі майна.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного пункту договору 1 січня 2013 року сторонами було підписано Акт приймання-передачі майна, а саме - технологічне приміщення ДОСС ЦТЕТТМ-18, розташоване за адресою м.Львів, вул. Дорошенка,43 на 1-му поверсі, площею 1 м2 для розміщення обладнання орендаря. Згідно Акта датою приймання-передачі майна в користування є 1 січня 2013 року.

Як передбачено п. 3.8 Договору датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 1143,00 грн з ПДВ за 1 м. кв технологічних приміщень.

Сторони погодили, що орендна плата за перший місяць оренди становить 1143,00 грн. та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди ( п.3.1 договору).

Відповідно до п.6.1.3 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі передбачені договором.

Окрім того, згідно з п. 3.4 договору орендар зобов'язався відшкодовувати орендодавцю витрати на електроенергію у порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця у термін зазначений в п.3.6 договору.

Згідно п. 3.5 Договору Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його Орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає Орендодавцю перший примірник Акта про надані послуги. Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Опендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з Актом про надані послуги та податковою накладною.

Позовні вимоги позивача грунтуються на представлених відповідачу рахунках, а саме: №832000/13-1087 від 31.07.2013 року на суму 9 823,15 грн; №832000/13-1404 від 31.08.2013 року на суму 1 208,65 грн; №832000/13-1584 від 30.09.2013 року на суму 1 208,65 грн; №832000/13-1692 від 31.10.2013р. на суму 1414,32 грн; №832000/13-1813 від 30.11.2013р.; №832000/13-1826 від 31.12.2013 року на суму 1414,32 грн; а також актах виконаних робіт, а саме: Акт №832000/13-1087 від 31.07.2013 року на суму 9 823,15 грн; №832000/13-1404 від 31.08.2013 року на суму 1 208,65 грн; №832000/13-1584 від 30.09.2013 року на суму 1 208,65 грн; №832000/13-1692 від 31.10.2013р. на суму 1414,32 грн; №832000/13-1813 від 30.11.2013р на суму 1414,32 грн.; №832000/13-1826 від 31.12.2013 року на суму 1414,32 грн.

Як вбачається з поданного розрахунку, заборгованість перед позивачем виникла за період з січня по грудень 2013 року. Згідно акта звірки розрахунків, підписаного обома сторонами, сума боргу відповідача за договором становить 16 483,41 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, Опендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідача 627,01 грн. пені.

Відповідач через канцелярію суду подав клопотання №365 від 18.02.2014р., в якому просив суд звільнити військову частину А2166 від сплати пені та виплат передбачених ст. 625 ЦК України у зв'язку з настанням юридичного форс-мажору. У клопотанні представник відповідача зазначив, що на розрахункові рахунки військової частини кошти поступали часто, військова частина вчасно подавала платіжні доручення для проведення розрахунку, однак кошти не були списані Управлінням державної казначейської служби Сихівського району м.Львова з рахунків військової частини через відсутність дозволу на проплату з Головного УДКС України у Львівській області. В підтвердження даних доводів представник відповідача надав суду платіжні доручення та довідку фінансово-економічної служби Військової частини А2166 від 17.02.2014р. №360.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як передбачено п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 17.12.2013р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Як зазначає ВГСУ у постанові у справі № 906/178/13-г вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду ( Постанова ВГСУ від 6 грудня 2010 р. № 20/164 ).

Згідно поданої довідки начальника фінансово-економічної служби Військової частини А2166 від 17.02.2014 року кошти на рахунок Військової частини А2166 поступали вчасно. Однак, в період з 1 квітня 2013 року по 2 грудень 2013 року рахунки Військової частини А2166 були заблоковані через перебування в УДКСУ у Сихівському районі м. Львова ряду виконавчих листів. На виконання договору №361-8 від 25.07.2013 року відповідачем до УДКСУ у Сихівському районі м. Львова були подані платіжні доручення, а саме: №751 від 13.12.2013р.; №752 від 13.12.2013р; №874 від 26.12.2013р; №866 від 26.12.2013р; №753 від 13.12.2013р; №867 від26.12.2013р; №868 від 26.12.2013р. (копії платіжних доручень відповідач долучив до матеріалів справи). Однак, кошти не були перераховані на рахунок позивача у зв'язку з відсутністю дозволу на проплату з ГУ ДКСУ у Львівській області.

Враховуючи економічну та політичну ситуацію, яка склалася в державі, з огляду на те, що відповідач фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, враховуючи подане відповідачем клопотання, та той факт, що кошти не були перераховані на рахунок позивача не з вини відповідача, суд вирішив зменшити розмір пені на 327,01 грн. Таким чином, сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 300,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 151,62 грн. інфляційних втрат та 139,34 грн. 3% річних. Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, заявлений позивачем, та дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в сумі 151,62 грн. інфляційних втрат та 139,34 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 16483,41 грн основного боргу, 300,00 грн. пені, 151,62 грн. інфляційних втрат, 139,34 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача в сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, 193 ГК України, ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А2166 (81134, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники, код ЄДРПОУ 08137796) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 41, код ЄДРПОУ: 16479714) - 16483,41 грн основного боргу, 300,00 грн. пені, 151,62 грн. інфляційних втрат, 139,34 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.03.2014р.

Суддя Запотічняк О.Д.