Рішення № 37747678, 19.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/385/14 19.02.14Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Довганюк Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ", м. Дніпропетровськ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

про стягнення заборгованості 14 543,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Кашпіровський Є.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" (надалі - ТОВ "Медхауз Свіс ГМБХ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) 8 677,58 грн. боргу за поставлений товар, 3% річних у розмірі 94,85 грн. та пені у розмірі 5 770,59 грн.

Ухвалою від 13.01.2014 р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Князькова В.В. порушено провадження у справі № 910/385/14.

У судовому засіданні 29.01.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судовому засіданні 29.01.2014р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 29.01.2014р. оголошено перерву до 12.02.2014р.

03.02.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого ТОВ "Медхауз Свіс ГМБХ" просить стягнути з відповідача 8 677,58 грн. боргу за поставлений товар, 30% річних у розмірі 948,59 грн. та пені у розмірі 411,05 грн.

В судовому засіданні 12.02.2014р. позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для звірки взаєморозрахунків. Представник відповідача підтримав зазначене клопотання.

В судовому засіданні 12.02.2014р. оголошено перерву до 19.02.2014р.

17.02.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого ТОВ "Медхауз Свіс ГМБХ" просить стягнути з відповідача 3 660,68 грн. боргу за поставлений товар, 30% річних у розмірі 948,59 грн. та пені у розмірі 411,05 грн.

Зазначені заяви прийнято судом до розгляду, як такі що не суперечать положенням ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим позовними вимогами слід вважати саме наведені вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2014р. позовні вимоги підтримав повністю.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/385/14.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.06.2012 р. між ТОВ "Біонайм Україна" правонаступником якого є ТОВ "Медхауз Свіс ГМБХ" (постачальник, позивач) та ФОП ОСОБА_1 (покупець, відповідач) укладено договір поставки № К191, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти непродовольчі товари (надалі - «товар») відповідно до поданого покупцем замовлення, зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2 договору предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями. Кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі).

Ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в національній валюті України гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 4.4 договору покупець сплачує за поставлений йому товар через кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту першої поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам (в тому числі кінцевому споживачу).

Сума оплати за поставлений товар розраховується на підставі звіту про реалізований товар, який покупець зобов`язаний надавати постачальнику 10-го та 25-го числа кожного місяця. Звіт повинен надаватися у простій та зрозумілій формі, що не потребує особливих знань в області економіки та бухгалтерського обліку. Вказаний звіт має бути підписаний уповноваженою особою покупця та скріплений його печаткою. У разі якщо покупець систематично (більше двох разів підряд) порушує умову щодо надання звіту про реалізований товар, то покупець тим самим підтверджує, що поставлений йому товар був повністю реалізований, та зобов`язується сплатити постачальнику його вартість (п. 4.4.1 договору).

Сторони домовились, що у разі не реалізації покупцем поставленого постачальником товару протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту його постачання покупець зобов`язаний за першою вимогою постачальника повернути йому увесь поставлений та нереалізований товар протягом семи календарних днів з моменту пред`явлення такої вимоги. Повернення товару здійснюється за рахунок та транспортом постачальника. У разі якщо покупець не повернув поставлений товар на вимогу постачальника, покупець тим самим підтверджує, що поставлений йому товар був повністю реалізований, та зобов`язується сплатити постачальнику його вартість (п. 4.5 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Згідно п. 5.4 договору якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня виникнення прострочення покупця перед постачальником та припиняється через один календарний рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до « 31» грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах (п. 6.1 договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не повністю виконано зобов'язання щодо оплати поставленого ТОВ "Медхауз Свіс ГМБХ" товару, у зв'язку з чим у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 8 677,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач постачає, а відповідач отримує та оплачує отриманий товар.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно видаткових накладних №БНУЦ19544 від 06.12.2012р. на суму 374,04 грн., №БНУЦ19548 від 06.06.2012р. на суму 5 094,29 грн., №БНУЦ64267 від 26.09.2012р. на суму 200,46 грн., №БНУЦ64270 від 26.09.2012р. на суму 517,68 грн., №БН12012 від 28.01.2013р. на суму 1 207,62 грн., №БН12018 від 28.01.2013р. на суму 2 748,73 грн., №БН50276 від 03.04.2013р. на суму 1 067,01 грн., №БН50279 від 03.04.2013р. на суму 5 468,75 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 16 678,58 грн.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем не здійснено оплату у розмірі 8 677,58 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з тим, відповідно до умов договору покупець оплачує поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару по мірі його реалізації, при цьому сума оплати за поставлений товар розраховується на підставі звіту про реалізований товар, який покупець зобов`язаний надавати постачальнику 10-го та 25-го числа кожного місяця. У разі якщо покупець систематично (більше двох разів підряд) порушує умову щодо надання звіту про реалізований товар, то покупець тим самим підтверджує, що поставлений йому товар був повністю реалізований, та зобов`язується сплатити постачальнику його вартість.

Отже по видатковій накладній №БНУЦ19544 від 06.06.2012р. на суму 374,04 грн. строк оплати настав 20.06.2012р., №БНУЦ19548 від 06.06.2012р. на суму 5 094,29 грн. строк оплати настав 20.06.2012р., №БНУЦ64267 від 26.09.2012р. на суму 200,46 грн. строк оплати настав 10.10.2012р., №БНУЦ64270 від 26.09.2012р. на суму 517,68 грн. строк оплати настав 10.10.2012р, №БН12012 від 28.01.2013р. на суму 1 207,62 грн. строк оплати настав 11.01.2013р, №БН12018 від 28.01.2013р. на суму 2 748,73 грн. строк оплати настав 11.01.2013р, №БН50276 від 03.04.2013р. на суму 1 067,01 грн. строк оплати настав 18.04.2013р , №БН50279 від 03.04.2013р. на суму 5 468,75 грн. строк оплати настав 18.04.2013р.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем здійснено частково оплату отриманого товару лише на суму 8 001,00 грн. (банківські виписки за період з 07.09.2012р. по 30.08.2013р.).

19.11.2013р. ТОВ "Медхаус Свіс ГМБХ" звернулось з претензією №106 до ФОП ОСОБА_1 сплатити заборгованість у строк 7 (сім) календарних днів, яка залишена без відповіді.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем не здійснено оплату на суму 8 677,58 грн., що підтверджується довідкою ТОВ "Медхаус Свіс ГМБХ" за №10 від 20.01.2014р. та банківськими виписками за період з 07.09.2012р. по 30.08.2013р. Сторонами також підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, після порушення провадження у справі, станом на 12.02.2014р. відповідачем, у відповідності до п. 4.5 договору здійснено повернення товару на суму 5 016,90 грн. (накладні на повернення товару від 12.02.2014р. №БНУЦ17949 на суму 699,99 грн., №БНУЦ17958 на суму 2 046,48 грн., №БНУЦ17962 на суму 200,46 грн., №БНУЦ17966 на суму 924,18 грн., №БНУЦ17972 на суму 383,84 грн., №БНУЦ17975 на суму 85,09 грн., №БНУЦ17992 на суму 557,76 грн., №БНУЦ17999 на суму 119,10 грн.).

ТОВ "Медхауз Свіс ГМБХ", з урахуванням здійсненого повернення товару на суму 5 016,90 грн., просить стягнути з відповідача 3 660,68 грн. боргу за поставлений товар.

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі (п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. за №18).

Отже, станом на 12.02.2014р. сума основної заборгованості відповідача складає 3 660,68 грн. Сторонами також підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.04.2014р.

Суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав вимоги договору, а відтак порушив приписи ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару в частині 3 660,68 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 3 660,86 грн.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_1 зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару позивач просив також стягнути з відповідача пеню в розмірі 441,05 грн. та 30 % річних у розмірі 948,59 грн.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України також передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Згідно з п. 5.3 договору за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог і в частині стягнення пені в розмірі 411,05 грн. та 30 % річних у розмірі 948,59 грн.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача (абзац підпункту 4.6 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. за №18, із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 10).

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 53, ідентифікаційний код 35341093) основний борг у розмірі 3 660 (три тисячі шістсот шістдесят) грн. 68 коп., пеню у розмірі 411 (чотириста одинадцять) грн. 05 коп., 30% річних у розмірі 948 (дев`ятсот сорок вісім) грн. 59 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 22 коп.

3 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 24.02.2014р.

Суддя В.В. Князьков