Ухвала суду № 37743111, 18.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року справа №812/6247/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г.,

Секретар судового засідання Гонтаренко М.Е.,

За участі представника позивача Дунець О.В.,Рогожкіну І.О., Гончаренко Н.В. (на підставі довіреності)

За участі представника відповідача Павленко В.А., Подоляки І.П. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі № 812/6247/13-а за позовом Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради до Державної фінансової інспекції в Луганській області, третя особа - Лисичанська об'єднана державна фінансова інспекція Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання протиправними дії та скасування вимоги від 17 червня 2013 року №850-14/1040, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Лисичанської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Луганській області, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати вимогу від 17 червня 2013 року №850-14/1040 Лисичанської об'єднаної державної фінансової інспекції (т. 1 а.с. 3-17).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року здійснено заміну первинного відповідача - Лисичанську об'єднану державну фінансову інспекцію Державної фінансової інспекції в Луганській області на належного - Державну фінансову інспекцію в Луганській області (т.2 а.с. 91).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Лисичанську об'єднану державну фінансову інспекцію Державної фінансової інспекції в Луганській області (т. 2 а.с. 92).

22 січня 2014 року в судовому засіданні суду першої інстанції позивачем надана заява про уточнення адміністративного позову, в якій позивач зазначив, що була первинно допущена технічна помилку щодо дії відповідача та просив: визнати протиправним та скасувати вимогу від 17 червня 2013 року №850-14/1040 (т. 6 а.с. 184).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року адміністративний позов Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради задоволений, визнано протиправною та скасовано вимогу від 17 червня 2013 року №850-14/1040, винесену Лисичанською об'єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Луганській області (т. 6 а.с. 208-214).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т. 6 а.с. 222-228).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції в постанові від 22 січня 2014 року посилається на листи відповіді Департаменту економіки системи життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25 квітня 2013 року № 8/20-355-13, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29 квітня 2013 року №7/20-6819 згідно яких суд прийшов до висновку що вимога відповідача щодо перерахування до державного бюджету зайво отриманої субвенції на погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію у сумі 1989078,00 грн. є необгрунтованою, що дає підстави для визнання її протиправною та скасуванню.

Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції в постанові від 22 січня 2014 року посилається на висновок судово-економічної експертизи, в якому зазначено, що при проведені експертизи було застосовано наступні методи документальної перевірки та співставлення: при документальній перевірці перевірено повноту та правильність заповнення реквізитів досліджувальних об'єктів (наявність дати та підписів осіб); встановлено відповідність бухгалтерської та податковою документацію підприємства законодавчим актам та нормативній базі; з метою перевірки правильності розрахунків у наданій документації здійснювався арифметичний підрахунок. Тобто, експертом при документальній перевірці перевірено тільки повноту та правильність заповнення реквізитів досліджувальних об'єктів (наявність дати та підписів осіб), проте не було досліджено правильність та обгрунтованості включення до фактичних витрат списаної кредиторської заборгованість за природний газ, який використано для виробництва теплової енергії для населення у сумі 3 060 690,00 грн. без ПДВ при складанні розрахунку фактичної собівартості теплової енергії, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств з надання послуг з теплопостачання (за формою № ІС-теплопостачання); звіт про постачання теплової енергії (за формою № 1 - теп), на підставі яких було визначено обсяг заборгованості з різниці в тарифах.

Крім того, апелянт зазначає, що вимога, щодо залучення фахівців для визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки у відповідності з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116, для перерахування в дохід Державного бюджету, є нормативно обґрунтованою. Станом на момент складання вимоги є чинною Методика оцінки майна, затверджена постановою КМУ від 10 грудня 2003 року № 1891 (далі - Методика № 1891). Відповідно до п. 103, 104, 106 Методики № 1891 - положення розділу «Визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди» застосовується для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі державних органів, державних підприємств; територіальній громаді в особі органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі (далі - особа, якій завдано збитків), у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна (далі - пошкоджене майно). Визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. Вихідними даними для оцінки є матеріали інвентаризації.

Апелянт також посилається на те, що вимоги щодо стягнення з осіб, винних у недоотриманні доходів внаслідок несвоєчасного стягнення дебіторської заборгованості та допущення втрати боржника в зобов'язанні на загальну суму 249579,66грн. шкоди у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України (п. 4 Вимоги), є нормативно обґрунтованими.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції скасувати,у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представника позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, надавши письмові заперечення проти апеляційної скарги.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем є юридична особа - суб'єкт господарювання Комунальне підприємство "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради, юридична адреса: 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Куйбишева, 28, код ЄДРПОУ 32082152, яке підпорядковане управлінню житлово-комунального господарства та капітального будівництва Первомайської міської ради. Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Первомайської міської ради №44/17 від 24 березня 2010 року.

Відповідно до пункту 2.3.4.1 плану роботи на І квартал 2013 року Лисичанської об'єднаної Держфінінспекції, на підставі направлення на проведення ревізії від 05 березня 2013 року №43, головним державним фінансовим інспектором Мельниченко Г.І. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності у Комунальному підприємстві "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради за період з 01 березня 2011 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складений акт від 07 травня 2013 №850-21/007 (т.1 а.с.39-187).

В акті ревізії перевіряючим встановлено: 1) на порушення п.6 Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року №517, до розрахунку обсягу заборгованості із різниці в тарифах включено витрати на придбання газу для населення у сумі 3060690,00 грн., які списано відповідно до вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12 травня 2011 року №3319, однак фактично підприємством витрати не понесені, внаслідок чого завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на вище вказану суму, яку погашено у 2012 році за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію у сумі 1989078,00 грн.; 2) нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6508,34 грн.; 3) внаслідок несвоєчасного стягнення дебіторської заборгованості та, спливу строків її стягнення, таким чином допущення втрат боржника в зобов'язанні, підприємству нанесені збитки на загальну суму 249579,66 грн., чим порушено вимоги ст.509 ЦК України в частині не вимагання від боржника виконання його обов'язку щодо повної оплати суми боргу.

25 травня 2013 року позивачем на адресу відповідача були надані заперечення вих.1546 на акт перевірки. (т.1 а.с. 188-192).

13 червня 2013 року Лисичанською об'єднаною Держфінінспекцією, на адресу позивача надано висновки на вищезазначені заперечення. (т.1 а.с.194-207).

За результатами ревізії 17 червня 2013 року Лисичанською об'єднаною Держфінінспекцією сформована вимога №850-14/1040 про усунення порушень, якою позивача: у пункті 1 зобов'язано опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб; у пункті 2 зобов'язано перерахувати до державного бюджету зайво отриману субвенцію на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, або провести коригування (зменшення) обсягу заборгованості минулих років із різниці в тарифах на послуги з теплопостачання на 1989078,00 грн. шляхом оформлення акту взаємозвірки між сторонами: фінансовим управлінням Первомайської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Первомайської міської ради та комунальним підприємством "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному перерахуванні коштів на суму 1989078,00 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП; у пункті 3 зобов'язано враховуючи, що Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22 січня 1996 року №116 передбачено визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки, залучити фахівців для визначення суми збитків та стягнути з винних осіб суми визначених фахівцями збитків для нарахування в дохід Державного бюджету; у пункті 4 зобов'язано у зв'язку з порушенням строків позовної давності стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 КЗпП (т. 1 а.с.208-210).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально- відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року.

Статтею 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Згідно пункту 35 вказаного вище Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року №2633 передбачено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи повинні вираховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання" у разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 23 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 №4282 встановлено, що у 2012 році перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2012 року №517 із змінами (далі - Прядок №517).

Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості із різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.6 Порядку №517 обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з центрального водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, з урахуванням перерахунків за низькоякісні та надані у неповному обсязі послуги та відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг.

Таким чином, зазначена норма передбачає визначення обсягу заборгованості з різниці в тарифах як різницю між фактичними витратами на теплову енергію і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги.

Пунктом 5 Порядку №517 визначений повний перелік документів, на підставі яких здійснюється перерахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах.

Обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів:

1. розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою;

2. копія рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення;

3. звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема, з надання послуг з теплопостачання (за формулою №1С-теплопостачання);

4. звіт про постачання теплової енергії (за формулою №1-теплопостачання), звітний кошторис витрат на виробництво теплової енергії (за формулою №23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки на неї (за формулою №32-енерг).

Тобто, обсяг заборгованості згідно зазначеного Порядку визначається виключно на підставі документів форм 1-С та форм 1-теп.

Частиною 2 ст.18 Закону України «Про державну статистику» від 17 вересня 1992 року №2614 визначено, респонденти зобов'язані безкоштовно (за винятком проведення окремих вибіркових обстежень фізичних осіб або сукупностей таких осіб, за участь у яких респонденти отримують грошову компенсацію за витрату часу) в повному обсязі за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку.

Передбачена Порядком №517 форма звітності 1-теп необхідна для визначення розподілу витрат за категоріями споживачів у відповідності до розподілу теплової енергії за категоріями споживачів.

Відповідно до пп.2.3.5, 2.3.6 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №1-теп «Звіт про постачання теплоенергії», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17 серпня 2004 року №482 у рядку 24 відображається фактично спожите тепло за звітний період усіма категоріями абонентів, визначене на підставі даних вимірювальних приладів, а при їх відсутності - за діючими нормами споживання.

У рядку 25 вказується кількість теплоенергії, відпущеної своїм споживачам. Термін "свої споживачі" включає в себе як підприємство, на балансі якого знаходиться котельня (електростанція та інше джерело теплопостачання), так і споживачів теплоенергії, з якими підприємство-виробник (постачальник) уклало угоду про постачання їм теплоенергії.

Із загальної кількості тепла, відпущеного своїм споживачам, виділяється кількість теплоенергії, відпущеної населенню (безпосередньо або через ЖЕК) - рядок 26.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996 фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого Мінфіном України від 31 березня 1999 року №87, діючого до 07 лютого 2013 року та втратившого чинність на підставі наказу Мінфіну №73 від 07 лютого 2013 року, фінансова звітність за формою 1 "Баланс" відображає зміну активів, зобов'язань та власного капіталу за звітний період та результатами ведення усіх видів діяльності підприємства, а не окремого теплопостачання.

Статті бухгалтерського балансу це показники, що відображають стан на відповідну дату окремих видів господарських засобів, коштів і джерел їх утворення. Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті. Загальним принципом оцінки засобів для балансу є оцінка з їх фактичної собівартістю.

Непокритий збиток підприємства - це величина, яка зменшує власний капітал підприємства, тобто вказує на те, що активи підприємства не покривають зобов'язання підприємства і покриття частини зобов'язань відбудеться за рахунок власного капіталу підприємства.

Розмір непокритого збитку підприємства залежить від прибутковості при впровадження усіх видів діяльності, які здійснює підприємство.

Результати окремого виду діяльності з теплопостачання відображаються у формі 1-С.

Згідно з п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 року №318 зі змінами собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукціх (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до п.12 Положення (стандарту) до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п.6 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 10 липня 2006 року №955 до планових витрат з операційної діяльності включаються: планова собівартість реалізованої теплової енергії; адміністративні витрати, витрати із збуту теплової енергії та інші операційні витрати.

Відповідно до вимог п. 11, п. 12 порядку формування тарифів до планової собівартості реалізованої теплової енергії включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати і нерозподілені постійні загальновиробничі витрати. До складу прямих матеріальних витрат включаються витрати, пов'язані з: використанням палива (газу, мазуту, вугілля тощо) та електроенергії.

Витрати пов'язані з використанням палива та електроенергії, визначаються на основі діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси, але не вище цін, що склалися на відповідному ринку.

Відповідно до укладених договорів ціна за 1000 куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документі повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути

складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року №88, є підставою для відображення в бухгалтерському обліку операцій з отримання матеріальних цінностей.

Суд установив, що на підставі укладених договорів поставки природного газу від 29 вересня 2008 року №06/08-1514 ТЕ-20 та від 23 вересня 2009 року №06/09-1301-ТЕ-20 між КП "Первомайськтеплокомуненерго" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" приймання передача газу, поставлено постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлені актом приймання передачі газу, в якому зазначені фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Досліджені перевіряючим документи (акти приймання-передачі природного газу) мають всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ.

За умовами зазначених договорів та додаткових угод до них постачальник передав у власність покупцю протягом січня-квітня 2009 року та жовтня-грудня 2009 року природний газ на загальну суму 8329144,43 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Актом ревізії фінансово-господарської діяльності в Комунальному підприємстві "Первомайськтеплокомуненерго" за період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2011 року від 29 квітня 2011 року №190-21/003 встановлено, що фактично витрати групуються відповідно до вимог П(С) БО 16 "Витрати" за економічними елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація необоротних активів, інші операційні витрати.

За 2008 рік згідно з даними Звіту про постачання теплоенергії (ф.1-теп) вироблено теплової енергії в кількості 75892 Гкал, відпущено теплової енергії споживачам - 67106 Гкал. У тому числі населенню - 56136 Гкал. Витрати від звичайної діяльності склали в сумі 15129,7 тис.грн., з яких витрати операційної діяльності дорівнюють 15087,4 тис.грн. (з них собівартість послуг теплопостачання - 13683,3 тис.грн.) Таким чином, собівартість реалізованої 1Гкал склала 224,83 грн.

2009 рік згідно з даними Звіту про постачання теплоенергії (ф.1-теп) вироблено теплової енергії в кількості 80206 Гкал, відпущено теплової енергії споживачам - 70690 Гкал у тому числі населенню - 60616 Гкал. Витрати операційної діяльності в сумі 21388,9 тис.грн., дорівнюють витратам від звичайної діяльності дорівнюють (з яких собівартість послуг теплопостачання - 19260,0 тис.грн.) Таким чином, собівартість реалізованої 1Гкал склала 302,57 грн.

2010 рік згідно з даними Звіту про постачання теплоенергії (ф.1-теп) вироблено теплової енергії в кількості 90989,3 Гкал, відпущено теплової енергії споживачам - 79682,6 Гкал у тому числі населенню - 66411,0 Гкал. Витрати операційної діяльності в сумі 29392,3 тис.грн., дорівнюють витратам від звичайної діяльності дорівнюють (з яких собівартість послуг теплопостачання - 24569,0 тис.грн.) Таким чином, собівартість реалізованої 1Гкал склала 368,87 грн.

Протягом 2008 - 2010 років перевищення витрат теплової енергії над нормами, встановленими згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" (КТМ 204 Україна 244-94,1998) не встановлено.

Відповідно до п.7 Порядку №517 розрахунок обсягу заборгованості складається за формою згідно з додатком 3, погоджується відповідним структурним підрозділом місцевого органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевого самоврядування та разом з документами, зазначеними у п.5 цих Порядку та умов, подається учасниками розрахунків територіальним комісіям з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі - територіальні комісії), утвореним відповідно до постанови КМУ від 22 лютого 2006 року №190 "Про повноваження Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу" для прийняття рішення про узгодження обсягу заборгованості.

Територіальні комісії протягом двох тижнів з дня надходження зазначених документів приймають рішення про узгодження обсягу заборгованості.

Рішенням Територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Луганської області, згідно протоколу від 04 липня 2012 року №13, узгоджено суму дебіторської заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка утворилася станом на 01 квітня 2012 року. Згідно з розрахунком обсяг заборгованості за минулі роки (2005 - 1 кв. 2012) із різниці в тарифах на послуги централізованого опалення, що надані населенню, який підлягає відшкодуванню, складає 7527509,00 грн. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначено, як різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями, згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за неякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням у 2008 та 2009 роках сум субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідно до п.4 Порядку №517 підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі зміни сторони у зобов'язання під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Позивачем на виконання вимог Порядку №517 було укладено три договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на загальну суму 6445867,00 грн., а саме:

- Договір від 01 серпня 2012 року №51/517 на суму 2500000,00 грн. Для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 30 вересня 2011 року №1Т-ТЕ;

- Договір від 03 грудня 2012 року №399/517з-ГУ на суму 2824367,00 грн. Для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 20 грудня 2010 року №06/10-2563-ТЕ 20;

- Договір від 03 грудня 2012 року №400/517з-ГУ на суму 1121500,00 грн. Для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 23 вересня 2009 року №06/09-1301-ТЕ 20.

Отримані КП "Первомайськтеплокомуненерго" кошти з державного бюджету на погашення заборгованості із різниці в тарифах на теплову енергію у загальній сумі 6445867,00 грн. використано в повному обсязі на погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ.

Проведення розрахунків підтверджено платіжними дорученнями: №1 від 01 жовтня 2012 року на суму 2500000,00 грн. по договору від 30 вересня 2011 року №1Т-ТЕ з ПАТ "Луганськгаз"; №2 від 05 грудня 2012 року на суму 2824367,00 грн. по договору від 20 грудня 2010 року №06/10-2563-ТЕ 20 з ДК "Газ України"; №2 від 05 грудня 2012 року у сумі 1212500,00 грн. по договору від 23 вересня 2009 року №06/09-1301-ТЕ 20 з ДК "Газ України".

Тобто, у 2012 році з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах перед позивачем із запланованих 7527509,00 грн. (розпорядження Луганської обласної державної адміністрації від 30 листопада 2012 року №1755 та від 27 грудня 2012 року №1964) виділено було 6445867,00 грн. Борг державного бюджету перед місцевим бюджетом щодо позивача складає 1081642,00 грн., що підтверджено актом ревізії.

Відповідно до п.2.1, п.2.2. Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію" від 12 травня 2011 року №3319 підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалась станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у періоді з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Протоколу засідання комісії КП "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради від 27 вересня 2011 року №1 списана заборгованість КП "Первомайськтеплокомуненерго" перед ДК "Газ України" за спожитий природний газ у розмірі 6812015,18 грн., з якої основна заборгованість за спожитий природний газ становить 4750064,78 грн., заборгованість із сплати пені, штрафних санкцій - 2061950,04 грн.

Згідно з п.2 Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 11.06.2012 року №517, головним розпорядником субвенції є Мінрегіон. Відповідальними виконавцями відповідної бюджетної програми є Мінрегіон і Казначейство.

Луганська обласна державна адміністрація листом від 29 березня 2013 року №5/10-1708 звернулася до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з питанням, чи повинні підприємства при розрахунку різниці в тарифах враховувати суму списаної заборгованості за природний газ та електроенергію, відповідно до Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою КМУ від 08 серпня 2011 року №894.

Згідно відповіді Департаменту економіки системи життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25 квітня 2013 року №8/20-355-13 та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29 квітня 2013 року №7/20-6819, роз'яснено, що списання заборгованості минулих років за спожитий природний газ не впливає на обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Виходячи з вищенаведених правових норм, судова колегія погоджується з висновком суду першої існтанції, що вимога відповідача щодо перерахування до державного бюджету зайво отриманої субвенції та погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію у сумі 1989078,00 грн. є необґрунтованою, що дає підстави для визнання її протиправною та скасуванню.

Крім того, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №1520/26 від 13 грудня 2013 року Луганського відділення Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз по адміністративній справі №812/6247/13-а (т. 2 а.с. 165-194), проведеним дослідженням в межах наданих документів встановлено, що КП "Первомайськтеплокомуненерго" обґрунтовано при розрахунку об'єму заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію у відповідності з Порядком та умовами надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості по різниці в тарифах на теплову енергію, послуги по централізованому водопостачанню та водовідведенню, які вироблялись, транспортувались та поставлялись населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг по централізованому водопостачанню та водовідведенню тарифам, які затверджувались та погоджувались органами державної влади або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 11.06.2012 року №517, не зменшило видатки на спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення на суму списаної заборгованості за спожитий природний газ у відповідності з Положенням списання заборгованості за природний газ та електроенергію, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2011 року №894.

Отже судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про скасування п.2 спірної вимоги.

Стосовно пункту 3 вимоги судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті ревізії зазначено про завдання підприємству матеріальної шкоди на суму 6508,34 грн.

Згідно з частиною 5 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене (ст.130 КЗпП).

З матерілаів справи видно, що в період ревізії нестачу матеріальних цінностей відшкодовано у повному обсязі шляхом внесення винними особами: начальником дільниці №20 ОСОБА_10, секретарем Зиковою В.Ф., начальником дільниці ВБО ОСОБА_11, завідуючим складом ОСОБА_12, відповідно до актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей в натуральному виразі, що підтверджено відповідними актами. Факт відшкодування шкоди підтверджено перевіряючим навіть у акті ревізії.

Пунктом 4 вимоги відповідач зобов'язав позивача у зв'язку з порушенням строків позовної давності стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 КЗпП.

Статтею ст.130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Відповідно до ст.136 КЗпП покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 223 ГК України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Судова колегія погоджується з ввисновком суду першої інстанції, що за загальним правилом, зі спливом строку позовної давності втрачається можливість отримати захист порушеного матеріального суб'єктивного права у примусовому порядку за допомогою позову (вимагати виконання обов'язку боржником за допомогою примусу).

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі № 812/6247/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі № 812/6247/13-а -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 20 березня 2014 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв