Рішення № 37742902, 11.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23785/13 11.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз" до Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд" про стягнення723 939,62 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з`явивсявід відповідачане з`явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11 березня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 753 938,34 грн. основного боргу, а також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору про передачу права вимоги № 29/10/2013 від 29.10.2013 року було передано право вимоги первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукпропангаз" за Договором купівлі-продажу природного газу № 01-07/11 від 01.07.2011 року на нового кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз". У зв'язку з чим, позивач, як кредитор за Договором № 29/10/2013 від 29.10.2013 року, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 753 938,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року порушено провадження у справі № 910/23785/13, слухання справи призначено на 09.01.2014 року.

27.12.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 09.01.2014 року справу № 910/23785/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/23785/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.01.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року справу № 910/23785/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/23785/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.01.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 27.02.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

25.02.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. В поданій заяві позивач зазначив, що на виконання умов Договору № 29/10/2013 від 29.10.2013 року відповідачем перераховано на користь позивача 30 000,00 грн. та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 723 938,34 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої у судовому засіданні 25.02.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.01.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 11.03.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

07.03.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду та заяву про уточнення заявлених позовних вимог. У поданій заяві позивач зазначив, що згідно акту прийому-передачі природного газу у вересні 2011 року, товару відпущено на суму 1 116 500,00 грн., проте у позовній заяві зазначено суму 1 116 501,28 грн., що призвело до невідповідності заявленої суми до стягнення у розмірі 1,28 грн. З урахуванням того, що відповідачем перераховано на користь позивача 30 000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача 723 939,62 грн. основного боргу.

Приймаючи до уваги пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої у судовому засіданні 07.03.2014 року.

Представник позивача в судове засідання 11.03.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 11.03.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.02.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 25/2, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Інтернафтогазбуд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукпропангаз" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 01-07/11 (надалі по тексту - Договір 1).

Відповідно до пункту 1.1 Договору 1 продавець зобов'язується передати покупцю у 2011 році природний газ в обсязі застереженому у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 2.2. Договору 1 орієнтовна вартість даного Договору складає 8 000 000, 00 грн., крім того ПДВ 1 333 333,33 грн.

Орієнтовна вартість Договору не є остаточною і може корегуватись відповідно до ціни газу та обсягів поставки визначених у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.3. Договору 1 сторони погодили, що приймання і передача газу, що постачається продавцем покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актами прийому-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.4. Договору 1 акти прийому-передачі газу складають уповноважені представники покупця і продавця у двох примірниках до 10 числа наступного за звітним місяця. Акти прийому-передачі газу є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно з пунктом 4.1 Договору 1 сторони встановили за даним Договором такі строки та порядок розрахунків: покупець здійснює 100 % передплату на рахунок продавця за 7 днів до початку наступного місяця у якому буде здійснюватись купівля газу покупцем. Покупець здійснює оплату на підставі рахунку-фактури, що надається продавцем покупцю.

На виконання умов Договору 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукпропангаз" за період з лютого 2011 року по вересень 2013 року здійснило передплату за природний газ в загальному розмірі 12 678 223,81 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Протягом липня 2011 року - травня 2013 року відповідачем поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчукпропангаз" природного газу на загальну суму 11 924 284,19 грн., що підтверджується копіями актів прийому-передачі (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Отже, за твердженням позивача, відповідачем недопоставлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукпропангаз" природний газ на суму 753 939,62 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукпропангаз" звернулося до відповідача з претензією № 74/п від 13.09.2013 року з вимогою про сплату заборгованості за недопоставлений природний газ в розмірі 753 938,34 грн.

29.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукпропангаз" (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз" (новий кредитор, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Інтернафтогазбуд" (боржник, відповідач) укладено Договір про передачу права вимоги № 29/10/2013 (надалі по тексту - Договір 2).

Відповідно до пункту 1.1 Договору 2 первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором (стягувачем) за Договором № 01-07/11 купівлі-продажу природного газу від 01.07.2011 року (Договір 1), укладеним між первісним кредитором й боржником та виниклу внаслідок неналежного виконання боржником грошового зобов'язання у розмірі 753 938,34 грн. - основного боргу, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, актами звірки взаєморозрахунків між первісним кредитором та боржником.

За цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) отримати від боржника виконання всіх зобов'язань за Договором 1 (пункт 1.2. Договору 2).

Відповідно до пункту 1.3. Договору 2 боржник не заперечує проти передачі права вимоги первісного кредитора за Договором 1 новому кредитору всіх прав та обов'язків, що виникли при виконанні зобов'язань за Договором 1.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач, як новий кредитор за Договором 2, звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд" про стягнення 753 938,34 грн. основного боргу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору купівлі-продажу природного газу № 01-07/11 від 01.07.2011 року, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Водночас, суд відхиляє посилання позивача, викладені у заяві поданій до суду 07.02.2014 року, про включення в складову боргу суми у розмірі 1,28 грн., оскільки, дана сума не входила в складову заборгованості (предмет договору) за Договором про передачу права вимоги № 29/10/2013 від 29.10.2013 року.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз" є обґрунтованими, проте такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 723 938,34 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Як вбачається з платіжного доручення № 1036 від 21.11.2013 року, позивач, керуючись вищевказаними нормами законодавства сплатив судовий збір за подання позову у даній справі на загальну суму 15 078,78 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що позивачем зменшено позовні вимоги до 723 939,62 грн., відповідно до частини статті 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 599,99 грн. (15 078,78 грн. - 14 478,79 грн.)

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 25/2, ідентифікаційний код 31031086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз" (39628, Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 71, ідентифікаційний код 36618516) 723 938 (сімсот двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 34 коп. основного боргу, 14 478 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 77 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз" (39628, Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 71, ідентифікаційний код 36618516) з Державного бюджету України 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 1036 від 21.11.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.03.2014 року

Суддя С.В. Стасюк