Ухвала суду № 37742343, 27.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 9104/171590/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря судових засідань Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківськом районі м. Львова Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» до Державної податкової інспекції у Личаківськом районі м.Львова Львівської області про часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» (далі - ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області (надалі - ДПІ у Личаківському районі) про визнання протиправними та скасуваня податкових повідомлень-рішень від 30.03.2012 року № 0001102320/632 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 141 771,62 грн., № 0001112302/633 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 616 398,35 грн., № 0001122320/634 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 48315,01 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 року № 0000771720/636 повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001102320/632 від 30.03.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 141771,62 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001112302/633 від 30.03.2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 616398,35 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001122320/634 від 30.03.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 48 315,01 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000771720/636 від 30.03.2012 року повністю.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, його оскаржила ДПІ у Личаківському районі м. Львова, подавши апеляційну скаргу, в якій вказала, що оскаржувана постанова суперечить нормам матеріального та процесуального законодавства. В апеляційній скарзі податковий орган зазначив, що взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ «Фалкон» мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки вищезазначеного підприємства встановлено, що таке не володіє майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій поставки дизпалива, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Господарські операції між цими суб'єктами були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Позивач не надав суду докази транспортування придбаного товару. Тому первинні документи не мають доказового значення і не можуть бути підставою для формування показників податкового обліку. Враховуючи викладене, донарахування податковим органом позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок виключення цих сум з валових витрат є законним. Також, перевіркою встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Фалкон» та ТОВ «Вентуре» паливо, яке отримувалось працівниками Товариства по заправочних відомостях і у вихідні дні (згідно табелів обліку робочого часу). Згідно подорожніх листів встановлено списання палива за вихідні дні. Згідно авансових звітів за період з січня 2011 року по грудень 2011 року працівники, які отримували паливо на вихідні дні, не перебували у відрядженні. Отже, Товариством надано додаткове матеріальне благо своїм працівникам у вигляді оплати (видачі) палива за вихідні дні. Однак, податок з доходів фізичних осіб із наданих додаткових благ працівникам, позивачем не був утриманий і не сплачений до бюджету, чим порушено п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 162, п. 164.3 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України. Тому податковим органом правомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб за період з січня по грудень 2011 року в сумі 40706, 32 грн. Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача просив залишити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року без змін, вважаючи її законною та обгрунтованою .

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. за результатами якої складено акт № 44/22-60/05393518 від 19 березня 2012 року.

Згідно акту ДПІ дійшла висновку про порушення позивачем п. 1.23, п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон № 334), п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, п.137.4 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток за ІV квартал на 199 291,55 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 866 484,89 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на 616 398,35 грн., за ІІ квартал 2011 року на 250 086,54 грн.; порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 137 832,32 грн., в тому числі: за січень 2011 року в сумі 48 315,01 грн., за липень 2011 року в сумі 89 517,31 грн.; порушено п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 162, п. 164.3, п. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, внаслідок чого донарахований податок з доходів фізичних осіб за період з січня 2011 року по грудень 2011 року на загальну суму 40 706,32 грн.: за січень 2011 року в сумі 1 488,48 грн.; за лютий 2011 року в сумі 1 633,67 грн.; за березень 2011 року в сумі 5 122,46 грн.; за квітень 2011 року в сумі 7 578,25 грн.; за травень 2011 року в сумі 4 553,02 грн.; за червень 2011 року в сумі 6 641,25грн.; за липень 2011 року в сумі 342,33 грн.; за серпень 2011 року в сумі 325,22грн.; за вересень 2011 року в сумі 1 018,44 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 5 340,39грн.; за листопад 2011 року в сумі 3 967,70 грн.; за грудень 2011 року в сумі 2 695,12 грн..

30 березня 2012 року на підставі акта перевірки ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001102320/632, з яким позивач не погоджується в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 141 771,62грн., № 0001112302/633, з яким позивач не погоджується в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 616 398,35грн., № 0001122320/634, з яким позивач не погоджується в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 48 315,01грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000771720/636 про визначення зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» за основним платежем на суму 40 706,32 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 423,30 грн..

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що згідно договору від 04 січня 2011 року № 10НП, укладеного між ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» та ТОВ «Фалкон», останнє взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача товар - нафтопродукти, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору.

Згідно п. 2.1 та п. 2.2 Договору, одиниця та кількість товару вказується у заявці -замовленні (відомості) або у видаткових накладних.

На виконання умов договору ТОВ «Фалкон» у січні-лютому 2011 року поставило позивачу дизельне пальне дрібними партіями на суму 739678, 25 грн. (в тому числі ПДВ 123279, 67 грн).

ТОВ «Фалкон» виписало позивачу на вищевказаний товар податкові накладні.

Факт передачі дизельного пального підтверджується видатковими накладними на товар (т. 1 а.с. 266-308), що підписані уповноваженими особами ТОВ «Фалкон» та позивача.

Факт реального виконання договору та здійснення поставки пального також підтверджено відомостями заправки автомобілів ПАТ«Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» (т. 1 а.с. 159-265) за період з 04 січня по 28 лютого 2011 року з зазначенням марки автомобіля, державного номерного знаку, прізвища та підпису водія, кількість дизпалива та підпис оператора.

Придбаний позивачем у ТОВ «Фалкон» товару був оплачений позивачем, що підтверджено копіями платіжних доручень (т. 2 а.с. 231-260).

Згідно довідки ПАТ«Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» № 165 від 09.04.2012 року за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р. позивач виконав власними силами із залученням власних транспортних засобів та механізмів будівельно-монтажних робіт на суму 11 691 859,20грн..

Подорожні листи вантажного автомобіля, дорожні листи автокрана ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» у період з січня-грудня 2011 року підтверджують факт використання придбаного у ТОВ «Фалкон» дизпалива у господарській діяльності Товариства .

Факт здійснення господарських операцій також підтверджується договором зберігання нафтопродуктів № 2 від 01.01.2007 року, згідно якого ТОВ «Фалкон» надає, а ВАТ «Львівське АТП - 14631» приймає на тимчасове зберігання нафтопродукти у терміналі, розташованому у м.Львові вул. Пластова, 10.

Посилання ДПІ на відсутність на момент перевірки сертифіката відповідності і паспорта якості на товар, як на підставу нікчемності правочину не береться судом до уваги, оскільки згідно умов договору копії вказаних документів можуть бути передані Покупцю у випадку вимоги, тобто їх передача не є обов'язковою вимогою.

Щодо покликання податкового органу на ненадання до перевірки документів про транспортування ТМЦ, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ документом для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснював транспортування товару самостійно, отримував його на орендованій контрагентом автозаправочній станції дрібними партіями, що підтверджено відповідними відомостями, які містяться в матеріалах справи.

Тому висновок податкового органу про нікчемність правочину не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення поставок по ланцюгу до позивача суд першої інстанції правильно відхилив з огляду на персональну відповідальність платників податків за вчинені порушення.

Враховуючи викладене, доводи податкового орану про нікчемність договору та безтоварність торгових операцій позивача з ТОВ «Фалкон» є безпідставними і відповідно суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу податку на прибуток, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334 від 28.12.1994 р. господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як встановлено п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Валові витрати позивача за господарськими операціямиз ТОВ «Фалкон» підтверджені належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства.

Фактичне виконання зазначеного договору повною мірою підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, відомостями, платіжними дорученнями, тощо.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Фалкон» , що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000771720/636 від 30.03.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 40 706,32 грн. та наховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3 423,30 грн. з таких підстав.

Відповідно до п.п. 164.1.2. п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст. 162 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Пунктом 164.3. ст. 164 ПК України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунком 5.2.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ВАТ «Пересувна механізована колона № 9», правонаступником якого є позивач встановлено, що на підприємстві на термін здачі пускових об'єктів за погодженням з профспілковою організацією встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (неділя).

До матеріалів справи (т. 2 а.с. 61-125) долучено відомості заправки автомобілів Товариства за період з 05.02.2011 р. по 17.12.2011 р. (суботи) на отримання дизпалива водіями Товариства.

Судом першої інстанції встановлено, що видача палива у вихідні дні працівникам, яка здійснювалась по факту оформлення відомостей заправки та подорожних листів, відбувалась не з метою використання палива для особистих потреб працівників та не з метою їх матеріального заохочення, а виключно для виконання ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» своїх виробничих програм силами власних кадрових ресурсів.

А тому підстав для включення вартості цього пального у дохід працівників і відповідно дорахування податку з доходів фізичних осіб у відповідача не було.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківськом районі м. Львова Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у адміністративній справі № 2а-3190/12/1370 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.Я. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено 4 березня 2014 року.