Постанова № 37740128, 12.03.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року справа № 823/346/14

м. Черкаси

17 год. 22 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання Будченку А.Ю.,

за участю:

представника позивача - Коваленка А.І.,

представників відповідача - Шапошника А.А., Хоменко Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 року №0003031520.

Позов обґрунтовано тим, що основний вид діяльності позивача не пов'язаний з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у позивача відсутні в експлуатації стаціонарні об'єкти на території м. Черкаси, наявні у позивача дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря визначають лише право на викиди, але не встановлюють їх факт та позивач не є податковим агентом зі сплати екологічного податку в розумінні ст. 241 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судових засіданнях 27.02.2014р. та 06.03.2014р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові, в подальшому 12.03.2014 року просив розгляд справи провести за його відсутністю, за наявними у матеріалах справи документами.

Представники відповідача позов не визнали, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, оскільки позивач має три стаціонарні джерела забруднення, які здійснюють викиди в атмосферне повітря, а саме АЗС, що знаходяться в м. Черкаси та Черкаській області, на які надано дозволи на викиди. Заяв про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку до податкового органу не подавав, а тому зобов'язаний подавати податкові декларації екологічного податку.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Промтехресурс-Центр» зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі 03.07.2006р.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена камеральна перевірка ТОВ «Промтехресурс-Центр», за наслідками якої складено акт № 702/15-2/34479856 від 25.09.2013 року (далі - акт перевірки від 25.09.2013 року) (а.с. 6.)

В акті перевірки від 25.09.2013 року зазначено, що товариство не подало податкової декларації по екологічному податку за ІІ квартал 2013 року, що є порушенням вимог підп. 49.18.2 п. 49.18 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків вказаного акту відповідальність платника передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту камеральної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 року №0003031520 за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднень, яким визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020 грн.

Відповідно до підпункту 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України (далі -ПК України) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Об'єктом та базою оподаткування у такому випадку, згідно з підп. 242.1.1 пункту 241.1 статті 241 ПК України, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Стаціонарним джерелом забруднення, відповідно до підп. 14.1.230. пункту 14.1 статті 14 ПК України, є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Таким чином, суд приходить до висновку, що автомобільні газозаправочні пункти є стаціонарним джерелом забруднення.

Відповідно до пункту 250.1.статті 250 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Згідно з підп. 250.2.1 пункту 250.1 статті 250 ПК України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 та підпунктами 240.2-1.1 і 240.2-1.3 пункту 240.2-1 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

У пункті 250.3. статті 250 ПК України зазначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації до 1 грудня року, що передує звітному, подають до контролюючих органів переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися.

На виконання статті 250.3 ПК України, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області надано Державній податковій службі у Черкаській області перелік підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів у І кварталі 2013р., що підтверджується копією супровідного листа від 30.04.2013р. №2073/05, наявною у матеріалах справи.

Із вищевказаного переліку вбачається, що позивачу надано три дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що не заперечується сторонами.

У статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Відповідно до положень статті 11 цього ж Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких

повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні

технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабміну України від 13.03.2002 року № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Отже, законодавством передбачено обов'язкове оформлення вищезазначених дозволів на об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини, їх суміші, викиди.

Відповідно до наказу Мінприроди України № 108 від 09.03.2006 року «Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців» усі об'єкти, для яких розробляються документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розподіляються на три групи і для кожної з них передбачено відповідний перелік документів для отримання дозволу (п. 1.6 Інструкції).

Позивачем надано копії перших сторінок дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, термін яких до 22.01.2018р., однак умови, які встановлюються в дозволі та дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які є невід'ємним додатком до вищезазначених дозволів, позивачем не надано, а тому суд розцінює таку поведінку позивача, як недобросовісне виконання покладених на нього обов'язків, визначених зокрема ч. 1 ст. 71 КАС України.

Враховуючи наявні у матеріалах справи документи, суд приходить до висновку, що позивач надає послуги з реалізації скрапленого газу через автомобільні газозаправочні пункти у м. Черкасах та Черкаській області, що підтверджується копіями договорів оренди від 01.08.2011№1/7-ОР, від 15.03.2010р. №1-03 та не заперечується сторонами. У позивача наявні дозволи за відповідними газозаправочними пунктами на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що також підтверджується позивачем.

Суд звертає увагу, що законодавством не передбачено оформлення вищезазначених дозволів на об'єкти, з яких не надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини, їх суміші, викиди.

Відповідно до п. 250.9 ст. 250 ПК України якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обов'язковою передумовою для використання стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря - незалежно від потужності того чи іншого устаткування, яке здійснює викиди забруднюючих речовин, є отримання відповідного дозволу, а тому наявність такого дозволу призводить до обов'язку підприємства подавати звітність, нараховувати та сплачувати екологічний податок, за виключенням випадку, коли платник податку подав до контролюючого органу заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку.

Правове регулювання відносини у сфері охорони атмосферного повітря має на меті збереження та відновлення його природного стану, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Для цього згаданим вище Законом України «Про охорону атмосферного повітря» визначено правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, а прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами визначено низку технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин залежно від типу обладнання.

Відносини у сфері оподаткування регулює Податковий кодекс України, який передбачає, що необхідною умовою, яка визначає належність підприємства до категорії платників екологічного податку, є сам факт використання стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря під час провадження, у даному випадку, підприємницької діяльності і лише від обсягів та видів забруднюючих речовин, які виділяються при спаленні певного виду палива, залежить розмір такого податку.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 182 грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням №25376098 від 06.02.2014р. А тому, судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України в розмірі 1644 грн. 30 коп. (1827 грн. 00 коп. - 182 грн. 70 коп.)

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» судовий збір на користь Державного бюджету України в розмірі 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2014 року.