Ухвала суду № 37739465, 11.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2/14

Головуючий у 1-й інстанції: Салюка П.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" (далі - позивач) до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.12.2013 р. 30002262210/63 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 11100,00 грн. штрафні (фінансові) санкції 5550 грн..

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача форми "Р" №0002262210/63 від 30.12.2013 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому представником позивача надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку позивача з податкової звітності по податку на додану вартість за жовтень 2013 року. При перевірці було використано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року №9074496265 від 19.11.2013 р., додаток №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (№9074496075 від 19.11.2013 р.), додаток №8 "Заява про відмову начальника надати податкову накладну (порушення в порядку звернення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних" (№9074496194 від 19.11.2013 р.). реєстр виданих та отриманих податкових накладних до декларації з ПДВ за жовтень 2-13 р. (№9074502304 від 19.11.2013 р.), надані до Хмельницької ОДПІ у електронному вигляді та бази даних Міністерства доходів і зборів України. За результатами проведеної перевірки було складено Акт №18/220/21319929 від 19.12.2013 року, яким зроблено наступні висновки: дані камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість позивача за жовтень 2013 року (№9074496265 від 19.11.2013 р.) свідчать про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 11100 грн. 20.12.2013 р. позивачем було подано заперечення до Акту камеральної перевірки, у своїй відповіді від 27.12.2013р. №6863/10/22-18-22-1-010 на вказане заперечення Хмельницька ОДПІ заперечила, вказавши, що позивач не мав права на формування податкового кредиту по податковій накладній №20 від 31.07.2013 р. на загальну суму 66600 грн., у т.ч. ПДВ 11100 в іншому звітному періоді ніж липень 2013 року. На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року №0002262210/63, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 16610 грн..

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Як вірно встановлено підставою винесення оскаржуваного рішення став той факт, що позивачем подано заяву із скаргою на постачальника, у якій зазначено податкову накладну з періодом виписки відмінним від звітного, а саме: ВКВ "Явір-Інвест" в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розділі ІІ "Отримані податкові накладні" відображено податкову накладну №20 від 31.07.2013 р., згідно якої, Продавець ТОВ "Залізничник УБ ХАЕС" передано Покупцю позивачу послугу з оренди тепловоза, за яким основна ставка становить 55500 грн., податок на додану вартість - 11100 грн., на загальну суму 66600 грн.. Вказана податкова накладна виписана на виконання умов договору №06/01-13 від 18-02/13 року.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як слідує з матеріалів справи позивач скористався правом яке передбачено вказаною статтею та подав податкову декларацію з виправленими показниками. Строк подачі декларації відповідачем не спростовується.

Відповідно до ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як вже встановлено позивач відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, скористався правом подачі до податкової декларації звітний податковий період (липень 2013 р.) заяву із скаргою (додаток №8) на постачальника ТОВ "Залізничник УБ ХАЕС", що є безпосередньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а у разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивача наявне законодавчо закріплене право на формування податкового кредиту упродовж 365 днів після формування податкової накладної.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАС України зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення.

Крім того, відповідач не заперечує факт здійснення господарської операції за податковою накладною №20 від 31.07.2013 р., на підставі якої було сформовано податковий кредит.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.