Ухвала суду № 37737595, 18.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 березня 2014 року Справа № 11/5005/10530/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т. П. - головуючого, Губенко Н.М., Іванової Л.Б., перевіривши касаційну скаргу ТОВ "Манітоба" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2013 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до ОСОБА_4 та ТОВ "Манітоба", треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання частково недійсним та таким, що не підлягає виконанню, векселя,

УСТАНОВИВ:

3 лютого 2014 року ТОВ "Манітоба" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2013 року, проте, як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровським апеляційним господарським судом зазначений процесуальний документ у даній справі не постановлявся і в матеріалах справи, відповідно, відсутній.

Також, подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Приписи вказаної норми заявником не дотримано належним чином.

До касаційної скарги ТОВ "Манітоба" не додано доказів надсилання копії касаційної скарги ОСОБА_5, який є третьою особою у справі та, в силу положень ч. 4 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки сторін у справі.

Відповідно до п. 3 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Відповідно до п. 1.3 цієї Інструкції, її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними.

Згідно п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідно до доданого до касаційної скарги платіжного доручення № 544 судовий збір сплачено заявником 7 серпня 2013 року з призначенням платежу "Судовий збір за подачу касаційної скарги ТОВ "Манітоба", Вищий господ. суд України, ЄДРПОУ 38004897 Без ПДВ".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, по якій саме справі сплачено судовий збір.

Крім того, дата сплати судового збору за подання касаційної скарги свідчить про те, що його сплачено до моменту винесення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції.

За таких обставин подане платіжне доручення не може вважатись належним доказом сплати судового збору у даній справі.

Відповідно до п. 4 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано доказів сплати судового збору.

Керуючись ст. 86, п. п. 3, 4 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Манітоба" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2013 року повернути заявнику, а справу - господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Губенко

Л. Іванова