Постанова № 37736928, 12.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 924/1268/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Лозюк С.Ф. (довіреність №19 від 01 березня 2013 року)

третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційні скарги позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та відповідача ТОВ "Волочиськ-Агро" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013 року у справі № 924/1268/13 (головуючий суддя Олійник Ю.П., суддя Димбовський В.В., суддя Заверуха С.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля"

про стягнення 73629,99 грн. боргу за договором №10/08/11-1п від 10.08.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18 грудня 2013 року у справі №924/1268/13 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" (Хмельницька область, м.Волочиськ, вул. Фридрихівська, 40, код ЄДРПОУ 33007668) (надалі - відповідач) про стягнення 73629,99 грн. боргу за договором №10/08/11-1п від 10.08.2011 року, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" (с.Щиборівка, Красилівського району), задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 15297,46 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто сім гривень 46 коп.) боргу та 357,52 грн. (триста п'ятдесят сім гривень 52 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. Видано наказ. У решті позову відмовлено /а.с. 175-177/. Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивачем надіслано відповідачу тільки в 2013 році (21.05.2013 року) вимогу про сплату боргу від 20.05.2013 року з рахунком від 20.05.2013 року та актом звірки. У зв'язку з цим, на думку суду першої інстанції, посилання відповідача на пропуск строку позовної давності позивачем безпідставне; відповідачем надані в матеріали справи акт виконаних робіт від 31.10.2011 року на суму 13390,81грн., підписаний двома сторонами, та акт виконаних робіт від 30.11.2011 року на суму 622,22грн., підписаний відповідачем. Ця ж сума боргу визнається відповідачем. Відповідно суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення 14013,03 грн. боргу. Крім того, у матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №013594 від 31.10.2011 року про перевезення позивачем з ТОВ „Житниця-Поділля" на Наркевицький цукровий завод (підрозділ відповідача) цукрового буряку - 4024 кг (бруто), 2734 кг (нетто). Відповідно суд вважає правомірними також позовні вимоги позивача про стягнення 1284,43 грн. боргу; щодо решти позовних вимог позивачем не надано належних доказів. При цьому посилання позивача на наявність Звіту по перевезеннях, судом до уваги не приймається, оскільки останній не підписаний ні позивачем, ні відповідачем, ні третьою особою.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - ОСОБА_2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013 року у справі №924/1268/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги до ТОВ "Волочиськ-агро" про стягнення боргу за договором №10/08/11-1п від 10.08.2011 року /а.с.186-192/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було в повній мірі відображено докази, що були подані до суду, пояснення і клопотання сторін, результати їх розгляду, доводи, за якими господарський суд відхилив докази подані позивачем, що в сукупності суперечить вимогам статті 84 ГПК України та призвело до ухвалення незаконного рішення. Під час розгляду справи судом першої інстанції до матеріалів справи було долучено копію Договору переробки цукрових буряків між ТОВ "Волочиськ-Агро" та ТОВ "Житниця Поділля" від 01.10.2011 року, яким спростовується твердження відповідача, що останньому невідомо чому ФОП ОСОБА_2 здійснював перевезення цукрового буряку із полів ТОВ "Житниця Поділля".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 січня 2014 року апеляційну скаргу позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 12 лютого 2014 року /а.с.185/.

03 лютого 2014 року відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові у зв'язку із спливом строків позовної давності /а.с. 210/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та прийнято до спільного розгляду з раніше поданою апеляційною скаргою позивача /а.с. 201-202/.

Від відповідача - ТОВ "Волочиськ-Агро" надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги /а.с. 214/. В обґрунтування своїх доводів посилається на частину 5 статті 315 ГК України та Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якими передбачено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк позовної давності.

У судових засіданнях 12 лютого 2014 року та 26 лютого 2014 року, у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи, розгляд апеляційних скарг відкладався /а.с. 223, 232/.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Волочиськ-Агро" не надав.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 12 березня 2014 року не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 235, 236/. Причин неявки в судове засідання не повідомили.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2014 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги позивача слід відмовити, апеляційну скаргу відповідача - задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.08.2011 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №10/08/11-1п на перевезення з полів цукрових буряків урожаю 2011 року, за предметом якого замовник замовляє, а перевізник надає автотранспорт для перевезення цукрових буряків з полів на заготівельний пункт Замовника (ВП "Наркевицький цукровий завод" ТОВ "Волочиськ-Агро"), місцезнаходження якого: вул.Заводська, 1, смт.Наркевичі, Волочиського району, Хмельницької області /а.с.18-19/.

За умовами пункту 2.1 та пункту 2.2 Договору позивач зобов'язався здійснювати доставку цукрового буряка за замовленням та розпорядженням згідно щоденної рознарядки замовника по маршруту, погодженому із замовником, а відповідач зобов'язався забезпечити приймання та розвантаження цукрового буряка за свій рахунок відповідно до графіку, організовувати роботу бурякопункту, відшкодовувати перевізнику затрати на транспортування сировини у розмірі згідно Додатку №1, відмічати в ТТН час прибуття автомобілів на бурякопункт та з бурякопункту та інше.

У додатку №1 до договору визначені розцінки для автоперевізників за 1 т/км /а.с.20/.

Згідно з пунктом 3.1 Договору замовник проводить розрахунок з Перевізником після завершення вивезення цукрового буряку в термін до 15 днів з моменту пред'явлення рахунку та акту звірки.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що для проведення розрахунків, Перевізник повинен надати копію свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності та копію документа про сплату податку.

Відповідно до пункту 7.1. цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до "31" грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за договором.

До матеріалів справи позивачем наданий не підписаний звіт по перевезенням з 07.09.2011 року по 20.01.2012 року на суму 73629,99 грн. та з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року на суму 13390,81грн., згідно яких позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 посилається на те, що перевезення буряку здійснювалось з полів ВП АФ "Ранок", ВП АФ "Рідний край", ВП АФ "Щаснівецький" та ТОВ "Житниця Поділля" і у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 73629,99 грн. /а.с.21-24/.

Позивачем також надані доповнення до накладних на поставку цукрового буряку на Наркевицький цукровий завод від ТОВ "Житниця Поділля", ВП АФ "Рідний край", ВП АФ "Ранок", ВП АФ "Щаснівецький" за 2011 рік /а.с. 34-71/ та акти виконаних робіт згідно договору №10/08/11-1п від 30.11.2011 року на суму 622,22 грн. /а.с.72/ та від 31.10.2011 року на суму 13390,81 грн. /а.с.73/.

Адвокатським запитом №200513/1 від 20 травня 2013 року /а.с.82-84/, зокрема пунктом 7, представник позивача (адвокат ОСОБА_3) просив Директора ТОВ "Волочиськ-Агро" надати інформацію про те в зв'язку з якими обставинами ТОВ "Волочиськ-Агро" не здійснив розрахунків із ФОП ОСОБА_2 за надані послуги.

У відповіді на адвокатський запит, а саме пунктом 5 відповідачем зазначено, що ТОВ "Волочиськ-Агро" не проводило розрахунок з ФОП ОСОБА_2, оскільки останнім не було дотримано порядок звернення за розрахунком, який передбачений договором №10/08/11-1п від 10.08.2011 року /а.с.86/.

21 травня 2013 року Позивачем надіслано, а ТОВ "Волочиськ-Агро" отримано вимогу про сплату боргу за договором №10/08/11-1п від 01.08.2011 року в сумі 73629,99 грн. в п'ятнадцятиденний строк з моменту її одержання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.05.2013 /а.с.76/ року та описом вкладення до цінного листа від 21.05.2013 року /а.с.77/. До вимоги позивачем долучено рахунок від 20 травня 2013 року на оплату послуг за договором №10/08/11-1п від 10.08.2011 року /а.с.78/ та акт звірки між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Волочиськ-Агро" за договором №10/08/11-1п від 10.08.2011 року /а.с.79/.

Місцевим господарським судом позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором №10/08/11-1п від 10.08.2011 року задоволено частково, проте колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитись з рішенням місцевого господарського суду щодо частково задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частинами 1-3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №10/08/11-1п від 10.08.2011 року на перевезення з полів цукрових буряків урожаю 2011 року, згідно з пунктом 3.1 якого відповідач проводить розрахунок з позивачем - перевізником після завершення вивезення цукрового буряку в термін до 15 днів з моменту пред'явлення рахунку та акту звірки.

В свою чергу, пунктом 6.1. договору передбачено, що для проведення розрахунків, перевізник повинен надати копію свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності та копію документа про сплату податку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем згідно договору №10/08/11-1п від 10.08.2011 року надані транспортні послуги по перевезенню цукрових буряків, що підтверджується актами виконаних робіт від 31 жовтня 2011 року на суму 13390,81грн. та від 30 листопада 2011 року на суму 622,22 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться у справі /а.с.72-73/.

Позивач як у позовній заяві так і у апеляційній скарзі стверджує, що відповідачем надані послуги не оплачені.

Проте, згідно умов пунктів 3.1, 6.1 договору оплата вартості послуг повинна здійснювати після завершення вивезення цукрового буряку в термін до 15 днів з моменту пред'явлення рахунку та акту звірки за умови надання копії свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності та копії документа про сплату податку.

Виходячи зі змісту пунктів 3.1, 6.1 договору №10/08/11-1п від 10.08.2011 року, умовою оплати відповідачем вартості послуг з перевезення цукрових буряків є надання позивачем певних документів, перелік яких наведений у пунктах 3.1 та 6.1 договору.

В той же час, позивачем не надано суду доказів направлення та/або вручення документів, визначених у пункті 6.1. договору №10/08/11-1п від 10.08.2011 року, а саме: копії свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності та копії документа про сплату податку. При цьому, вищевказані обставини також заперечуються відповідачем, який зазначає, що він не отримував від відповідача вищевказаних документів.

З огляду на невиконання позивачем вимог пункту 6.1. договору №10/08/11-1п від 10.08.2011 року стосовно надання відповідачу визначених договором документів, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до положень статті 530 ЦК України, строк виконання зобов'язань з оплати послуг по перевезенню цукрових буряків для ТОВ "Волочиськ-Агро" не настав.

Виходячи із наведених обставин та наданих позивачем документів, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено виконання ним умов Договору №10/08/11-1п від 10.08.2011 року щодо надання відповідачу переліку документів, які є підставою для оплати наданих послуг.

Щодо решти позовних вимог, то судом враховується таке.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно саме позивач повинен довести виконання ним вимог договору на перевезення з полів цукрових буряків урожаю 2011 року №10/08/11-1п від 10.08.2011 року, що призвело до порушення відповідачем строків оплати.

Однак, всупереч положенням статті 33 ГПК України позивач належних доказів по доставці вантажу до пункту призначення та видачі його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві) не надав. Зокрема, не надано товарно-транспортних накладних або інших визначених законодавством документів на вантаж.

Судом враховується, що згідно із частиною 2 статті 48 Закону України від 05.04.2001 року "Про автомобільний транспорт" із змінами і доповненнями документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, крім інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Необхідність складання саме товарно-транспортної накладної врегульовано також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 із змінами і доповненнями. Зокрема, згідно пункту 1 Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно пункту 11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

При цьому згідно пунктів 11.4, 11.5, 11.7 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Згідно пункту 19.3.5 Правил сільгоспвиробники надають Перевізникам товарно-транспортні накладні згідно з установленою формою, оформляють у встановленому порядку всі реквізити, відмічають фактичний час прибуття автомобіля під навантаження та відправки після навантаження.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції враховується неподання позивачем передбачених пунктом 2.1 договору між сторонами замовлень та розпоряджень, щоденної рознарядки замовника по маршруту, погодженому із замовником. При цьому наявність замовлення на перевезення вантажів також передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Зокрема, згідно з пунктом 1 Правил замовлення на перевезення вантажів - це документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни. Згідно пункту 3.7 Правил на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності договору заявку відповідно до встановленої форми, а згідно з пунктом 10.1. Правил перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками або за разовими договорами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не надано належних доказів, які могли бути підставою для задоволення решти позовних вимог. При цьому посилання позивача на наявність Звіту по перевезеннях, судом до уваги не приймається, оскільки останній не підписаний ні позивачем, ні відповідачем, ні третьою особою. Аналогічно не враховуються надані судом доповнення до накладних, враховуючи також додатково їх невідповідність статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та те, що такі документи не передбачені нормами чинного законодавства.

Стосовно заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11.12.2007 року у справі № 17/255-15/389 та в пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів").

Оскільки при вирішенні даного спору судом встановлено, що право позивача не порушено відповідачем, то ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що висновки господарського суду Хмельницької області у справі №924/1268/13 не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, рішення господарського суду першої інстанції у справі підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" задоволити, рішення господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013 року у справі №924/1268/13 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

У задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" (Хмельницька область, м.Волочиськ, вул. Фридрихівська, 40, код ЄДРПОУ 33007668) 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/1268/13 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.