Рішення № 37736610, 20.02.2014, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3б тел. (факс): (048) 718-99-17

_____________________

Справа № 520/1401/13-ц

Провадження № 2/520/1666/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2014 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Літвінової І.А.

за участю секретаря судового засідання Непомнющого М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» про розділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1, якою позивач просив розділити майно, що являється спільною сумісною власністю подружжя та виділити йому у власність:

? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 399660 грн. (799 300 грн.:2);

? частину металевого три-футового контейнеру на торговому місті НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, селище Авангард, 7-й км Овідіопольської дороги, вартістю 199825 гривень (399650:2);

? частину грошових коштів, що зберігалися на депозитному рахунку НОМЕР_6, відкритому в КБ «Приватбанк», що складає 22712 гривень (45424 грн.:2);

? грошових коштів в розмірі 110000 доларів США, що залишилися в користуванні ОСОБА_2, еквівалентні 439615 гривням (879230 грн.:2);

? частину автомобіля «Chevrolet Lachetti», держаний номер НОМЕР_1, вартістю 55000 гривень (110000:2),

а всього майна на суму 1 116 812 гривень.

Виділити у власність ОСОБА_2:

? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 399660 грн. (799 300 грн.:2);

? частину металевого три-футового контейнеру на торговому місті НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, селище Авангард, 7-й км Овідіопольської дороги, вартістю 199825 гривень (399650:2);

? частину грошових коштів, що зберігалися на депозитному рахунку НОМЕР_6, відкритому в КБ «Приватбанк», що складає 22712 гривень (45424 грн.:2);

? грошових коштів в розмірі 110000 доларів США, що залишилися в користуванні ОСОБА_2, еквівалентні 439615 гривням (879230 грн.:2);

? частину автомобіля «Chevrolet Lachetti», держаний номер НОМЕР_1, вартістю 55000 гривень (110000:2),

а всього майна на суму 1 116 812 гривень. Встановити порядок користування жилим приміщенням квартири за адресою: АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 19,0 кв.м., а відповідачу з сином - кімнати площею 12,2 кв.м. та 10,0 кв.м., підсобні приміщення - кухню, ванну кімнату, коридор залишити в загальному користуванні. Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні жилою кімнатою площею 19,0 кв.м. та підсобними приміщеннями (кухнею, ванною кімнатою, коридором) у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

10 червня 2013 року, позивач уточнив та доповнив позовну заяву і окрім первісних вимог просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 та ? частину металевого три-футового контейнеру на торговому місті НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, селище Авангард, 7-й км Овідіопольської дороги; визнати недійсним договір купівлі-продажу в частині продажу ? частини металевого три-футового контейнеру на торговому місті НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок» від 05.02.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні три-футовим контейнером на торговому місті НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок».

Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі та зазначив про відсутність заперечень проти вирішення справи в заочному порядку.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не сповістили.

Відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Справу вирішено судом з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві та уточненнях до неї, наявних в матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказів, на підставі яких встановлено наступне.

16 лютого 1996 року відділом РАГС виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Одеси зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, актовий запис № 103 серія, який рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.11.2007 р. був розірваний, що засвідчено Свідоцтвом про розірвання шлюбу від 20.05.2008 р., актовий запис № 354.

Сторони від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір'ю.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 11.09.2007 р. ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 за 14344 грн. купила 3-кімнатну квартиру, житловою площею 39, 00 кв.м. і загальною площею 65,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 12 жовтня 2007 року.

Згідно письмового договору купівлі-продажу від 21.08.2007 р., ОСОБА_2 купила за 5000 грн. два 3-футових металевих контейнера, встановлених на торговому місці НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок».

Того ж дня між ТОВ «Промтоварний ринок» і ОСОБА_2 укладено договір НОМЕР_5 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності.

Відповідно до угоди № 154220 від 29.11.2007 р. та додатку до цієї угоди від 30.03.2007 р. між ЗАТ АІСЕ та ОСОБА_2, остання купила автомобіль «Chevrolet Lаcetti» вартістю 77500 грн. по системі Автоплан. Автомобіль отримав держномер НОМЕР_1 і зареєстрований на ОСОБА_2

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2012 р. по цивільній справі № 1512/2-2122/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.12.2012 р., встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, два 3-футових металевих контейнера, встановлених на торговому місці НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок» та автомобіль «Chevrolet Lаcetti» д.н. НОМЕР_1 були набуті під час перебування сторін у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачем також заявлені вимоги стосовно поділу грошових коштів, що зберігалися на депозитному рахунку НОМЕР_6, відкритому в КБ «Приватбанк», що складає 22712 гривень (45424 грн.:2).

ПАТ КБ «ПриватБанк» листом від 11.02.2013 р. повідомив, що рахунок НОМЕР_6 - закритий.

Пункт 24 Постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 (далі - Постанова) роз'яснює, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, з яких підстав та коли саме було закрито банківський рахунок НОМЕР_6.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині розподілу грошових коштів у сумі 45424 грн., що зберігалися на депозитному рахунку НОМЕР_6, відкритому в КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_2, задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача щодо виділу йому ? частини від 110000 доларів США, що залишилися в користуванні ОСОБА_2, суд також відмовляє позивачу у задоволенні цих вимог, оскільки вважає їх безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.

Щодо встановлення порядку користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виділу в користування ОСОБА_1 жилої кімнати площею 19,0 кв. м., а відповідачу з сином - кімнат площею 12,2 кв.м. та 10,0 кв.м., підсобні приміщення - кухню, ванну кімнату, коридор залишити в загальному користуванні суд вважає, що у задоволені позову в цій частині слід відмовити, оскільки для визначення порядку користування житловим будинком, відповідно до вимог ст. 143 ЦПК України, необхідний висновок експертизи.

Наданий позивачем особистий варіант порядку користування квартирою, відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України, судом до уваги не приймається.

Слід звернути увагу, що суду взагалі невідомо планування квартири за адресою: АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах справи відсутній технічний паспорт на вказану квартиру.

Що стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині продажу ? частини металевого три-футового контейнеру на торговому місті НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок» від 05.02.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ТОВ «Промтоварний ринок» в особі директора А.І. Берладіна листом № 219 від 27.02.2013 року підтверджено, що власником 3-х футових контейнерів, що встановлені на торгівельному місці НОМЕР_5 на території КП № 2 ТСК № 1 Промринку є гр. ОСОБА_3, який 05.02.2013 року придбав їх за простою письмовою формою договору купівлі-продажу у ОСОБА_2

В матеріалах справи міститься Договір НОМЕР_5 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності, укладений між Берладіним А.І. та ОСОБА_3 від 05.02.2013 року та копія Договору купівлі-продажу контейнера від 05.02.2013 року, укладеного між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 (а.с. 36-38).

Про продаж ОСОБА_2 даного торгового приміщення, ОСОБА_1 не було відомо, що підтверджується його заявами від 01.02.2013 та 04.02.2013 р. на ім'я директора ТОВ «Промтоварний ринок» з вимогами не проводити ніяких операцій з приводу продажі та переоформлення контейнера без відома ОСОБА_2 у зв'язку з процесом поділу майна подружжя, НОМЕР_5 (а.с.63, 64).

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ? частина металевого три-футового контейнеру на торговому місті НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок» всупереч вимог законодавства була продана без згоди ОСОБА_1

Суд зауважує, що після розірвання шлюбу правовий режим майна, набутого в шлюбі, залишається попереднім - спільною сумісною власністю.

Як роз'яснено у п. 19 Постанови, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє. Аналогічні вимоги містить і ст. 68 СК України.

За змістом ч. 1, 2, 4 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Право власності, відповідно ст. 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Стаття 217 ЦК України, закріплює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Аналогічні роз'яснення містяться і в п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9.

З огляду на задоволення судом вимоги позивача щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині продажу ? частини металевого три-футового контейнеру на торговому місті НОМЕР_5 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок», вимога ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні зазначеним контейнером не підлягає задоволенню, оскільки позивач ставить питання не про усунення перешкод в користуванні ? частини контейнера, а про усунення перешкод в користуванні контейнера в цілому, при відсутності доказів вчинення цих перешкод з боку ОСОБА_3

Положеннями ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 214 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи, про що вказано в Узагальненнях судової практики у справах цивільної юрисдикції щодо практики ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах, станом на 05 липня 2012 року.

Верховний Суд України також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 215-217, 369 ЦК України; ст.ст. 60-63, 65, 66-69 СК України; ст.ст. 4-6, 8, 10-11, 14-15, 18, 61, 88, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» про розділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, визнання недійсним договору - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.02.2013 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в частині продажу ? частини металевого три-футового контейнеру, встановленого на торгівельному місці НОМЕР_5 на території КП № 2 ТСК № 1 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок».

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_3) та визнати за ним право власності на ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та ? частини металевого три-футового контейнеру встановленого на торгівельному місці НОМЕР_5 на території КП № 2 ТСК № 1 контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок».

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_4) ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_3) та ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_4) по ? частині автомобіля «Chevrolet Lаcetti», д.н. НОМЕР_1.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_3) судові витрати у розмірі 1037,20 грн.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Суддя Літвінова І. А.