Рішення № 37732937, 03.03.2014, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1010/13-ц

Провадженя№ 2/266/118/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбановой Н.М.,

при секретарі - Жирковой М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо Донецьк про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення № 15/ОС від 29.01.2013р, поновлення на роботі на попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, яка спричинена внаслідок незаконного звільнення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та в обґрунтування заявлених вимог суду пояснив наступне. 21.07.2011р. ОСОБА_1 був переведений начальником поїзду (пасажирського) резерву провідників ділянки 1 групи на умовах контракту в ДП «Донецька залізниця» вагонному депо Донецьк. В той же день з ним було укладено контракт, як з начальником поїзду за № 6816 від 21.07.2011р. 06 листопада 2012 року ревізорами «ФПК - Контроль» Московського відділення ТОВ «Федеральна пасажирська компанія» проведена перевірка поїзда №143 С.Петербург - Донецьк. Даною перевіркою було встановлено провіз трьох безквіткових пасажирів в вагоні №8/21484. 29 січня 2013р. наказом начальника вагонного депо Донецьк а №15/ОС ОСОБА_1 був звільнений за п.8 ст. 36 КЗпП України на підставах, передбачених контрактом №6816 від 21.07.2011р. Вважає, що вина позивача не доведена та підстав для розірвання контракту з ним не було. При цьому представник позивача виходив з того, що на підставі наказу № 3189/ЛВЧД від 15 листопада 2012 р. ОСОБА_1 був звільнений за порушення пункту 4.7. «Інструкції начальнику пасажирського поїзду № 143», яке виразилося у відсутності контролю за роботою поїзної бригади на шляху прямування, допущені випадку провозу безквиткових пасажирів, що у відповідності із п. 18а контракту №6816 від 21.07.2011р року є підставою для його дострокового припинення. Вважає , що позивача звільнили незаконно, тому що адміністрацією відповідача, при винесені наказу про звільнення, порушені вимоги п. 11 Положення про дисциплінарну відповідальність робітників залізничного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року № 55, яким передбачено, що проступком є винне порушення дисципліни робітником залізничного транспорту. Провоз безквиткових пасажирів був здійснений провідником пасажирського вагону ОСОБА_3 , до провозу безквиткових пасажирів ОСОБА_1 непричетний, акт відносно нього не складався. До того ж вважає, що звільнення відбулось з порушенням вимог ст. 252 КЗпП України та ч.3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності» - без узгодження з профспілкою підприємства. Наказ про звільнення вважає незаконним, оскільки порушень умов контракту зазначених в наказі, позивач не вчиняв, а тому підлягає поновленню на роботі з виплатою грошової компенсації за час вимушеного прогулу відповідно до положень КЗпП України. В наслідок незаконного звільнення вважає , що ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях, а також додаткових зусиллях в відшукуванні коштів на життєве існування, яку позивачем оцінено в 5000 грн. Просив позов задовольнити у повному обсязі визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення № 15/ОС від 29.01.2013р., поновити на роботі на попередній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі по день винесення рішення судом, а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, допитані кожен окремо, в судовому засіданні позов не визнали, в обґрунтування своїх заперечень на заявлений позов зазначили наступне: позивач дійсно працював в ДП «Донецька залізниця» вагонне депо Донецьк на посаді начальника поїзду (пасажирського) резерву провідників ділянки 1 групи на умовах контракту №6816 від 21.07.2011р. , був звільнений з законних підстав, згідно п. 18а контракту, тому що порушив положення своєї посадової інструкції, про що свідчить акт ревізії № А 031217 від 06.11.2012р. , який було складено відносно провідника ОСОБА_3 ОСОБА_1 порушив вимоги посадової інструкції, а саме п. 4.7 - відсутність контролю за роботою поїзної бригади на шляху прямування. Просив у позовних вимогах відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 21.07.2011р. був переведений начальником поїзду (пасажирського) резерву провідників ділянки 1 групи на умовах контракту в ДП «Донецька залізниця» вагонному депо Донецьк. (а.с.7)

21.07.201 року відповідач уклав з позивачем контракт № 6816 від 21.07.2011р. як із начальником поїзду (пасажирського) резерву провідників ділянки 1 групи . (а.с.8-12)

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 р. № 273 - робітники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно Переліку категорій і посад робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого Постановою КМУ № 764 от 15.07.1997 р. (зі змін, та доп.) - провідники пасажирських вагонів та начальники пасажирських поїздів відносяться до категорії «Робітники», які підлягають працевлаштуванню за контрактною формою трудового договору.

Відповідно до п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі щодо офіційного тлумачення ч. З ст. 21 КЗпП України „Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсним. Незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо ".

Виходячи із змісту п. 18 «а» контракту №6816 від 21.07.2011р.., та положень ч. 3 статті 21 КЗпП України передбачена можливість дострокового припинення контракту. .

Як вбачається із змісту пункту 18 «а» контракту - контракт припиняється у випадку встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі.

Судом встановлено, що 06.11.2012 року ревізорами «ФПК - Контроль» Московського відділення ОАО «Федеральна пасажирська компанія» проведено перевірку поїзда № 143 С.Петербург -Донецьк (начальник поїзда (пасажирського) ОСОБА_1) на дільниці Москва-Тула.

Перевіркою було виявлено провезення 3-х безквиткових пасажирів у вагоні № 8/21484 ( провідник ОСОБА_3.)

З безквиткових пасажирів стягнута квиткова частина по проїздним документам ф.ЛУ-Юд (без варти плацкарти) №№ 955978,526016,955398 на загальну суму 1326 крб. 60коп. від ст. Москва до ст. Бєлгород.

Начальнику поїзда (пасажирського) ОСОБА_1 ревізорами було вручено копію акту і відповідний запис був зроблений у рейсовому журналі. Акти підписано ОСОБА_1 без заперечень.

По приїзду в пункт формування було проведено службове розслідування.

За результатами перевірки було видано наказ № 3189/ЛВЧД від 15.11.2012р., згідно якого за порушення вимог п. 4.7 «Інструкції начальнику пасажирського поїзду» (затв. наказом від 27.04.2012р. № 158-Ц) що виразилося в не здійсненні належного контролю за роботою поїзної бригади на шляху прямування, та п. 10.4, згідно якого начальник поїзда несе дисциплінарну та адміністративну відповідальність за порушення трудової дисципліни, посадових обов'язків згідно з законодавством про працю та Положення про дисципліну.

На виконання п. 20 контракту № 6818 від 21.07.2011 року "При достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони.

За два тижні адміністрація вагонного депо Донецьк ДП "Донецька залізниця" попередила ОСОБА_1 про розірвання контракту з дотриманням встановленого строку.

Повідомленням № 3511 від 15.11.2012 року ОСОБА_1 ознайомлений про розірвання контракту № 6818 від 21.07.2011 року за порушення п.18 контракту.

Від підпису в повідомленні про ознайомлення про розірвання контракту відмовився, про що складено відповідний акт.

Наказом № 15/ОС від 29 січня 2013р. позивач звільнений з посади начальника пасажирського поїзду за ст. 36 п. 8 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом №6816 від 21.07.2011р. (а.с.13)

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись за згодою сторін.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Умовами контракту сторін додатковою підставою дострокового припинення та розірвання контракту передбачено випадки встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

Пунктом 4 контракту від 21 липня 2011 року передбачено обов'язок працівника виконувати обов'язки в межах, передбачених Інструкцією начальника пасажирського поїзда, затвердженої наказом Укрзалізниці від 27 квітня 2012 року № 158-Ц (далі - Інструкція) та іншими нормативними документами, що регламентують порядок роботи начальника пасажирського поїзда в об'ємі та якості роботи, передбаченими вказаними документами.

Згідно з пунктами 4.7, 10.2.1 Інструкції до обов'язків начальника потяга під час посадки пасажирів і на шляху прямування відноситься, зокрема контроль на шляху прямування виконання провідниками вагонів своїх службових обов'язків згідно з Інструкцією провідника пасажирського вагону № ЦЛ-0038, затвердженої наказом Укрзалізниці 01 вересня 2003 року № 234-Ц, та Санітарними правилами щодо утримання пасажирських вагонів на шляху прямування, а також начальник потяга несе відповідальність за перевезення одного і більше безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі (а.с. 107, 111).

Таким чином, з врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що з боку ОСОБА_1 мало місце порушення умов контракту.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до первинної профспілкової організації вагонного депо Донецьк з питання правомірності розірвання з ним контракту ( а.с. 17 т.2).

Головою первинної профспілкової організації вагонного депо Донецьк керівнику вагонного депо Донецьк було запропоновано повторно розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 (а.с.19 т.2).

Згідно протоколу засідання комісії з розгляду та погодження матеріалів, які є основною для притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників поїздів та провідників пасажирських вагонів від 15 січня 2013 року, комісія постановила залишити без змін рішення щодо розірвання контракту з ОСОБА_1 ( а.с. 21-22 т.2).

Згідно з ч. 3 ст. 252 КЗпП звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі їх структурних підрозділів), його керівників, профорганізатора (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім випадків додержання загального порядку допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України передбачено, що в випадках, встановлених законодавством України, не потрібна згода профспілкового комітету підприємства при звільненні особи за ініціативою власника підприємства.

Судом встановлено, що позивач не є членом первинної профспілкової організації та не входить у склад виборчих органів профспілки залізничників та транспортних будівельників, при розірванні з якими контракту передбачено отримання згоди профспілки, таким чином при звільненні ОСОБА_1 його права порушені не були та при розірванні з ним контракту, який є особливою формою трудового договору, згода профспілки не передбачена діючим законодавством.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді начальника потягу ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не має, тому у задоволені позову необхідно відмовити.

У зв,язку із правомірністю звільнення позивача з посади відсутні і підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача ДП «Донецька залізна дорога» моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо Донецьк про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Курбанова Н. М.