Рішення № 37732695, 27.02.2014, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/331/170/14

№ 331/8685/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представника

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи : Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Марганецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи : Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Марганецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсним договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 29 травня 2013 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, № в реєстрі 503 ; про витребування вказаного житлового приміщення із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 і передачі квартири ОСОБА_2, визнавши за ним право власності на зазначену квартиру.

У грудні 2013 р., позивач, не змінюючи предмету та підстав позову, уточнив позов в частині кола осіб - учасників процесу, залучивши в якості співвідповідача ОСОБА_6, та остаточно просив суд : визнати недійсним договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 29 травня 2013 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, № в реєстрі 503 ; витребувати вказане житлове приміщення із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 ; визнати право власності на вказане житлове приміщення в порядку спадкування за законом ( а.с. 150-153).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є двоюрідним братом і спадкоємцем ОСОБА_8, яка ІНФОРМАЦІЯ_6 р. померла за своїм постійним місцем проживання : АДРЕСА_1. Заповіту ОСОБА_8 не залишила. Осіб, які б могли претендувати на обов»язкову частку у спадщині, немає.

Оскільки на час її смерті її рідна сестра ОСОБА_9 померла, єдиним спадкоємцем по низхідній лінії є рідний син останньої - ОСОБА_6, який за усною домовленістю з позивачем не виявив бажання приймати спадщину і відмовляється від неї на користь позивача.

Отже, як на думку позивача, він набув статусу спадкоємця третьої черги за правом представлення.

Зі слів самої ОСОБА_8, вона оформлювала документи на приватизацію квартири, проте після її смерті цих документів в квартирі не виявилося..

З метою прийняття спадщини він звернувся до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з огляду на відсутність правовстановлюючих документів.

Ніхто інший зі спадкоємців, крім нього , з заявами про прийняття спадщини не звертався.

У липні 2013 р. він дізнався, що невідомі особи виставили квартиру на продаж, розмістивши відповідну об»яву в газеті « Привоз». Надалі стало відомо, що право власності на квартиру було зареєстровано на ім»я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки м. Марганець, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2013 р. у справі № 0808/8119/2012.

Згідно довідки Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.10.2013 р. подібного рішення у будь-яких справах, стороною в яких була громадянка ОСОБА_3, суд протягом 2011 -2013 р.р. не ухвалював. Під № № 0808/8119/2012 в діловодстві суду значиться інша справа, яка не має до спірної квартири жодного відношення.

Отже, як на думку позивача, є всі підстави вважати, що оформлення квартири на ім»я ОСОБА_3 відбулося за допомогою підробки судового рішення, без відома власника і його спадкоємців.

29.05. 2013 р. ОСОБА_3 продає незаконно оформлену квартиру ОСОБА_4. Договір купівлі- продажу квартири посвідчується приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу ОСОБА_7

17.06.2013 р. ОСОБА_4 продає квартиру ОСОБА_5 Договір купівлі- продажу квартири посвідчується приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_10

Фактичні вищевикладені обставини свідчать про те, що спірна квартира вибула з володіння її власника ОСОБА_8 поза її волею, а також поза волею законних спадкоємців власника, оскільки ОСОБА_3, яка розпорядилася квартирою, не мала права цього робити, не мала повноважень на її відчуження і умисно використала підроблене судове рішення, тобто вчинила правочин, який грубо порушує публічний порядок, оскільки є спрямованим на позбавлення майна законних власників. Як на правові підстави позову позивач посилається на ст. ст. 203, 215, 228, 387, 388, 1258, 1266 ЦК України.

В суді представник позивачки вимоги, викладені в остаточній позовній заяві ( а.с. 150-153) підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в заяві.

Відповідачі та треті особи по справі в судове засідання не з»явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Причина неявки відповідачів суду невідома. Будь-яких заяв, клопотань з викладеними позиціями щодо позовних вимог або таких, що перешкоджали розгляду справи, до суду не надходило.

Треті особи : Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, ЗМБТІ, приватний нотаріус Марганецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 надали суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності ( а.с.163, 164).

Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_7 листом № 21/01-16 від 21.01.2014 р. повідомила суд про те, що нею 29.05.2013 р., за реєстровим № 503, був посвідчений договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Під час укладення цього договору покупець ОСОБА_4 з продавцем ОСОБА_3 , в її присутності, за квартиру не розраховувалися. В її присутності ОСОБА_3 повідомила, що житло, яке вона продає, нікому іншому не відчужено, в судовому спорі, під забороною ( арештом) не перебуває, прав щодо відчужуваного житла у третіх осіб, а також юридично закріплених прав не має, будь які інші обтяження стосовно цієї ж нерухомості відсутні. В тім, що рішення суду , на підставі якого ОСОБА_3 набула права власності на вищезазначену квартиру , є підробленим, вона дізналася пізніше з повідомлення співробітників УДСБ ГУМВС України в Запорізькій області.

Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачка, перевіривши їх сукупністю наданих доказів, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № 2284 від 19.03.1996 р., виданого Жовтневою районною адміністрацією , ОСОБА_8 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_8 померла ( а.с.2 ).

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла вищезазначена квартира.

Згідно заповіту, складеному ОСОБА_8 07 липня 1992 р., все своє майно, яке буде їй належати на день смерті , вона заповідала ОСОБА_11 ( а.с. 43).

Згідно актового запису про смерть № 5801 від 23 червня 2006 р. ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 р. ( а.с. 50).

Осіб, які б могли претендувати на обов»язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, не встановлено.

Спадкоємцями за законом є двоюрідний брат померлої - ОСОБА_2 та рідний син сестри померлої - ОСОБА_6

Факт того, що ОСОБА_2 є двоюрідним братом померлої ОСОБА_8, встановлений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 січня 2013 р. по справі № 2-о/0827/184/2012 за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має для нього юридичне значення ( а.с. 6).

У строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, ОСОБА_2 звернувся до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ( а.с.40).

Листом № 617/02-14/16-2013 р. від 02.04.2013 р. зазначена нотаріальна контора роз»яснила ОСОБА_2 те, що оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, тому видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 р. ОСОБА_8 не вбачається можливим ( а.с. 7).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 16/2013, відкритої 18 січня 2013 р. Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою, до нотаріальної контори звернувся тільки ОСОБА_2 Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися ( а.с. 39-56).

Як пояснив в суді представник позивача , його довіритель, отримавши роз»яснення нотаріальної контори, почав розшукувати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, яке належало спадкодавцеві, а у липні 2013 р. дізнався, що невідомі особи виставили квартиру на продаж, розмістивши відповідну об»яву в газеті « Привоз».

Надалі стало відомо, що право власності на квартиру було зареєстровано на ім»я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки м. Марганця, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2013 р. у справі № 0808/8119/2012.

10 жовтня 2013 р. представник позивача звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із відповідним запитом за № 0127-2013 ( а.с. 20).

14 жовтня 2013 р. голова суду листом № 8119/2012 повідомив заявника про те, що за результатами проведеної перевірки судової програми « Д-3» та внесених до бази даних справ, які знаходяться в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, було встановлено наступне : під унікальним номером 0808/8119/2012 перебуває справа про адміністративне правопорушення, по якій винесено постанову 14.11.2012 р. ; за період з 01.01.2011 р. по 14.10.2013 р. справ, стороною в яких приймала участь ОСОБА_3 в провадженні суду не перебувало ( а.с.21).

Саме на підставі підробленого рішення суду, датованого 04 березня 2013 р., ОСОБА_3 в подальшому оформила право власності на спірну квартиру на своє ім.»я.

Згідно договору купівлі- продажу від 29 травня 2013 р., за реєстровим № 503, посвідченого приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, ОСОБА_3 продала АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ( а.с. 13-14).

В свою чергу, ОСОБА_4 17 червня 2013 р. продала вказану квартиру ОСОБА_5, що підтверджується відповідним договором купівлі- продажу майна, за реєстровим № 1426, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 ( а.с. 15-18).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 24.02.2014 р. власником спірної квартири є ОСОБА_5

З метою поновлення порушеного права на отримання спадщини після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_8, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

Виходячи з позиції Верховного Суду України , яка викладена в узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 17.11.2008 р., вимоги про недійсність нікчемного правочину можуть бути заявлені фізичними особами, що мають безпосередній інтерес у результаті розгляду справи, на права й обов»язки яких безпосередньо впливає нікчемний правочин, так і представниками, що виступають в силу наданих законодавством повноважень у захист державних і спільних інтересів.

Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В даному випадку, позивач ОСОБА_2 має безпосередній інтерес у результаті розгляду справи , на його права та обов»язки безпосередньо впливають правочини, один із яких він просить суд визнати недійсним у зв»язку з його нікчемністю, а тому він є належним позивачем по справі.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Законодавець має на увазі те, що сторони такого правочину не зобов»язані виконувати його умови. Проте, потреба в необхідності визнання нікчемного правочину недійсним виникає тоді, якщо сторони виконали певні умови нікчемного правочину; якщо він нотаріально посвідчений ; якщо він порушує права третіх осіб ; якщо він зареєстрований у державних органах тощо.

З оглядом на викладене та встановлені обставини справи, сторона позивача правомірно порушує питання щодо визнання вищевказаного правочину - договору купівлі- продажу квартири від 29.05.2013 р. недійсним у зв»язку з його нікчемністю. Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 228 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частиною 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об»єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом. , та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об»єктів з наступним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що спірна квартира вибула з володіння її власника ОСОБА_8 поза її волею, а також поза волею законних спадкоємців власника, оскільки ОСОБА_3, яка розпорядилася квартирою, не мала права цього робити, не мала повноважень на його відчуження і умисно використала підроблене рішення суду. Природа такого правочину, виходячи із положень ст. 41 Конституції України, ст. 228 ЦК України, безумовно порушує публічний характер, оскільки він спрямований вперш за все на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

На підставі викладеного, суд вважає позовну вимогу щодо визнання недійсним договору купівлі- продажу АДРЕСА_1, укладеного 29.05.2013 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у зв»язку з його нікчемністю, законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами, що містяться у ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Норма частини 1 ст. 216 ЦК України є загальною. Зокрема, відповідно до ч.3 ст. 216 ЦК України вона застосовується, якщо законом не встановлено особливі умови застосування наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів правочинів.

Згідно частин 4,5 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину , які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін ; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред»явлена будь-якою заінтересованою особою ; суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як роз»яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. , реституція, як спосіб захисту цивільного права ( ч.1 ст. 216 ЦКУ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв»язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред»явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

З огляду на положення ст. 388 ЦК України умовами, за яких власник може витребувати своє майно від добросовісного набувача, є такі : - отримання майна добросовісним набувачем за відплатним договором ; - майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння ( віндикація).

Виходячи з фактично встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо витребування майна - квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 , і як наслідок, визнання за позивачем права власності на вказане житлове приміщення.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий збір в сумі 114, 70 грн, при ціні позову - 398 700,00 грн. Позовна заява містила вимогу ОСОБА_2 про відстрочення йому оплати повної суми судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2013 р. вимога позивача задоволена, відстрочено ОСОБА_2 сплату решти судового збору по цій справі до ухвалення судового рішення у справі.

На підставі викладеного, стягненню з позивача ОСОБА_2 на користь держави підлягає сума судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі 3 326, 30 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 215, 216, 228, 387, 388, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 29 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватний нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, за реєстровим № 503.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_2, право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_2, на користь держави судовий збір в сумі 3 326, 30 грн. ( три тисячі триста двадцять шість гривень 30 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

27.02.2014