Ухвала суду № 37731028, 18.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №629/277713-к, Головуючий 1 інстанції: Жмуд Н.М.

Провадження№11кп/790/220/14 Доповідач: Григоров П.О.

Категорія: ч.2 ст.186 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року м.Харків

Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Григорова П.О.,

суддів - Ємця О.П., Самсонової В.Г.

при секретарі ШматокТ.О.,

за участю:

прокурора - Золочевського С.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по апеляційних скаргах прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 5 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Іларіонове Синельніковського району Дніпропетровської області, раніше судимий:

- 30 жовтня 2008 року за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України протягом 2 років;

- 22 вересня 2009 року за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років і 3 місяців позбавлення волі, звільнений умовно - достроково з місць позбавлення волі 28 жовтня 2011 року на 1 рік і 10 днів, не працюючий, засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком від 22 вересня 2009 року і остаточно визначено покарання 4 роки і 3 місяці позбавлення волі.

Як встановив міськрайонний суд, 18 січня 2012 року, близько 13 години, ОСОБА_1, навмисно, з метою наживи, біля будинку АДРЕСА_1 відкрито викрав з рук малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 мобільний телефон « Нокіа 5130» з карткою пам*яті спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 311 грн.

В апеляційних скаргах:

- прокурор у кримінальному провадженні, змінивши доводи раніше поданої апеляційної скарги, посилаючись в обґрунтування апеляції на порушення судом права на захист ОСОБА_1 просить скасувати вирок міськрайонного суду, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд;

- обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово доповнивши зміст раніше поданої апеляційної скарги просить скасувати вирок міськрайонного суду, а матеріали кримінального провадження направити на новий розгляд то того ж суду.

ОСОБА_1 посилається на порушення судом його права на захист, неповноту судового розгляду, відсутність можливості виступити в судових дебатах, ігнорування судом його клопотання про участь у розгляді кримінального провадження захисника.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 і його захисника, які просили про задоволення апеляційних скарг, перевіривши наведені доводи і матеріали кримінального провадження колегія суддів вважає необхідним апеляцію обвинуваченого задовольнити частково, а апеляцію прокурора - задовольнити у повному обсязі виходячи з наступного.

Доводи прокурора і обвинуваченого ОСОБА_1 про суттєве порушення судом вимог КПК є обгрунтованими.

Так, пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» передбачено, що відповідно до ст. 8 Конституції, в Україні визначається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до пункту 2 наведеної Постанови Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Статтею 59 Конституції України передбачено право кожного громадянина на правову допомогу і на вибір захисника своїх прав.

Як передбачено ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними доказів до суду.

Згідно ч. 1 ст. 20 КПК України, обвинувачений має право на захист, який полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 20 КПК України передбачено обов*язок суду роз*яснити і забезпечити реалізацію права обвинуваченого на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним, або призначеного захисника.

Наведені норми Конституції України і КПК України свідчать про те, що правова безпосередність розуміється як обов*язок державного органу забезпечити учасникам розгляду кримінального провадження розуміння своїх прав і можливість реалізувати ці права, знати обсяг і зміст підозри, мати можливість ефективно захищатися.

На порушення вищенаведених вимог, суд, належним чином не забезпечив реалізацію процесуальних прав обвинуваченого.

Так, згідно свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю і дорученням Харківського обласного центру з надання безплатної правової допомоги ( т.2 а.с. 166,168) інтереси ОСОБА_1 в судовому засіданні забезпечувала захисник ОСОБА_4

Відповідно до журналів судових засідань ( т.2 а.с. 169- 170, 235-237, 244) вказаний захисник приймав участь у розгляді кримінального провадження по 13 листопада 2013 року включно.

Записами в журналі судового засідання від 13 листопада 2013 року, та змістом ухвали Лозівського міськрайсуду від 13 листопада ( т.3 а.с.6-9, 10) підтверджується, що в цьому судовому засіданні було задоволено клопотання обвинуваченого про його відмову від захисника ОСОБА_4 і судове засідання було продовжено без участі будь-якого захисника.

Зі змісту аудіозапису судового засідання за 13 листопада 2013 року вбачається, що після відмови ОСОБА_1 від захисника ОСОБА_4, він заявив суду про необхідність надання йому іншого захисника, однак це клопотання судом не було задоволено.

Згідно запису в журналі судового засідання за 21 листопада 2013 року і змісту ухвали Лозівського міськрайсуду від 21 листопада 2013 року (т.3 а.с. 31-32, 33-34), в цьому судовому засіданні, за порушення порядку в судовому засіданні, а також у зв*язку з ігноруванням розпоряджень і зауважень головуючого, було прийнято рішення про видалення ОСОБА_1 із зали судового засідання на час проведення судового слідства, однак, як вбачається з аудіозапису цього судового засідання, питання про залучення до участі у розгляді кримінального провадження захисника інтересів обвинуваченого судом також не вирішувалось.

З журналів судового засідання за 3 і 5 грудня 2013 року (т.3 а.с.39, 45), а також з аудіозапису цих судових засідань вбачається, що ОСОБА_1 як під час судових дебатів, так в і в останньому слові посилався на необхідність надання йому захисника, вказував на неможливість без юридичної допомоги визначити яким чином здійснювати свій захист, однак питання про залучення до розгляду кримінального провадження будь-якого захисника судом вкотре не вирішувалось.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 330 КПК України, суд, 21 листопада 2013 року прийнявши рішення про видалення ОСОБА_1 із зали судового засідання, зобов*язаний був залучити захисника для здійснення захисту за призначенням, і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.

За змістом ч.1 ст. 48 КПК України захисник до участі у кримінальному провадженні може бути залученим в будь-який момент цього провадження, а суд - зобов*язаний надати обвинуваченому можливість в реалізації його права на захист.

На порушення вимог ч.1 ст. 48 і ч.1 ст. 330 КПК України судом не здійснено будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення ОСОБА_1 захисником, що свідчить про обґрунтованість доводів апеляційних скарг обвинуваченого про порушення судом його права на захист, а також про обґрунтованість доводів апеляційної скарги і прокурора.

Оскільки судове провадження, після видалення ОСОБА_1 із зали судового засідання здійснено за відсутності захисника, участь якого, відповідно до вимог п.4 ч.2 ст. 412 КПК України є обов*язковою, це свідчить про істотне порушення судом вимог кримінально процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування постановленого вироку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 415 КПК України, порушення, передбачене п.4 ч.2 ст. 412 КПК України є підставою для скасування постановленого вироку і призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.407, 409, 412,415, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити у повному обсязі, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 5 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити по кримінальному провадженню новий судовий розгляд в Лозівському міськрайонному суді Харківської області.

Головуючий

Судді