Постанова № 37729409, 26.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р. Справа №805/694/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-40

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стирана В.В.,

при секретарі - Д'яченко К.Г.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача 1 - Віціни О.О.

представника відповідача 2 - Щеглова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 404 від 06.09.2013р. про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 із позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 404 від 06.09.2013р. про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 18.07.2011 року ОСОБА_4 проходив службу в Центрально-Міському РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області на посадах заступника начальника сектору карного розшуку та начальника сектору карного розшуку. Під час проходження служби мав спеціальне звання «капітан міліції». Яке відноситься до середнього начальницького складу. З 10.07.2013р. по 23.07.2013р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в міській клінічній лікарні № 21 м. Донецька з діагнозом «гострий панкреатит», що підтверджується листком непрацездатності. Перебування на лікарняному доведено до відома ГУМВС України в Донецькій області, про що свідчить печатка відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Донецькій області на листку працездатності. По закінченню лікарняного позивач з'явився на робоче місце, однак йому було повідомлено, що посада начальника сектору карного розшуку вже зайнята, а тому йому необхідно зв'язатись з керівництвом для узгодження всіх питань. Після цього, він ще неодноразово звертався до Центрально-Міського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області з метою встановити причини, чого його не допускають до виконання службових обов'язків, однак офіційної відповіді отримано не було. Фактично з цього часу, позивачу перестали нараховувати та виплачувати заробітну плату.

Представник позивача вказав, що у відповіді на адвокатський запит, начальник Центрально-Міського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області зазначив, що станом на 08.11.2013р. згідно штатно-посадового обліку атестованих працівників міліції, капітан міліції ОСОБА_4 службу не проходить.

У відповіді на повторний адвокатський запит начальник Центрально-Міського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області зазначив, що компетенція видання розпорядчих документів щодо переміщення по службі, звільнення зі служби належить Головному управлінню МВС України в Донецькій області, у зв'язку із чим рекомендовано звернутися за належністю. 27.12.2013р. представником позивача було отримано відповідь на адвокатський запит із довідкою щодо проходження служби позивачем. Згідно довідки № 10/455 від 23.12.2013р. ОСОБА_4 дійсно проходив службу в Центрально-Міському РВ Макіївського МУ з 18.07.2011р. по 06.09.2013р. на посадах заступника начальника сектору карного розшуку та начальника сектору карного розшуку. На час звільнення мав спеціальне звання «капітан міліції». Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06.09.2013р. № 404 о/с звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «е» у запас.

Також зазначив, що в порушення вимог діючого законодавства ОСОБА_4 не було ознайомлено з наказом про його звільнення з органів внутрішніх справ, при цьому по сьогоднішній день трудова книжка ОСОБА_4 знаходиться в Управлінні кадрового забезпечення ГУ МВС України в Донецькій області, та до теперішнього часу позивач має службове посвідчення.

Представник позивача та позивач вважають, що протиправними діями відповідача грубо порушені права позивача на працю, які підлягають захисту в судовому порядку. Також вважають необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу. Лише 27.12.2013р. з довідки Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Донецькій області позивачу стало відомо, що 06.09.2013р. наказом ГУМВС України в Донецькій області № 404 о/с його було звільнено з органів внутрішніх справ, тому позивачем не порушено строків звернення до суду передбачених нормами чинного законодавства. Тому позивач вважає, що не порушив строки звернення до суду.

Просив суд визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області щодо видання наказу про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «е» у запас № 404 о/с від 06.09.2013р.; скасувати наказ ГУ МВС України у Донецькій області № 404 о/с від 06.09.2013р.про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 «е» у запас; поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ України на раніш займаній посаді або надати рівнозначну посаду з урахуванням досвіду та терміну перебування на службі в органах внутрішніх справ; стягнути з ГУ МВС України у Донецькій області на користь позивача розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 24.07.2013 року до дня поновлення на роботі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позивача аналогічно викладеному у позивній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у судовому засіданні позов не визнала, вважала його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, просила позов залишити без задоволення.

Крім того звернулась до суду із письмовим запереченням, в якому зазначила, що з серпня 1997 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, з вересня 2012 року займав посаду начальника сектора карного розшуку Центрально-Міського РВ Макіївського МУ. 10.07.2013 року до керівництва Центрально-Міського РВ Макіївського МУ від заступника начальника райвідділу - начальника кримінальної міліції цього ж райвідділу Радельчука О.В. надійшов рапорт про невихід на службу без поважних причин ОСОБА_4 З метою встановлення причини відсутності на службі позивача начальником сектору кадрового забезпечення райвідділу ОСОБА_7 до Відділу медичного забезпечення ГУМВС в Донецькій області було надіслано запит з питання повідомлення про перебування на лікуванні позивача. У відповіді повідомлено, що позивач звертався за медичною допомогою в лікарню з поліклінікою м. Донецька ВМЗ ГУМВС в Донецькій області: з 04.03.2013р. по 29.03.2013р.; з 01.04.2013р. по 30.04.2013р.; з 03.05.2013р. по 12.05.2013р.; з 04.06.2013р. по 08.07.2013р., виписаний до роботи 09.07.2013р.

Однак, 09.07.2013 року позивач на службу не прибув, до виконання службових обов'язків не приступив, на телефонні дзвінки не відповідав. 11.07.2013 року керівництвом СКЗ Центрально-Міського РВ Макіївського МУ здійснено виїзд до місця проживання ОСОБА_4, опитані сусіди пояснили, що позивача бачили останній раз близько місяця потому , його місцезнаходження їм не відомо, в його квартирі мешкають квартиронаймачі. Опитаний особовий склад сектору карного розшуку цього райвідділу в своїх поясненнях зазначив, що ОСОБА_4, починаючи з лютого 2013 року на службі був відсутній, службові обов'язки не виконував, його місцезнаходження їм не відомо. Позивачу під час телефонної розмови було запропоновано прибути до райвідділу для надання письмового пояснення за фактом відсутності на службі з 09.07.2013р., однак він відмовився, про що було складено акт від 04.08.2013р.

Посадовими особами райвідділу було проведено службове розслідування, за результатами якого наказом ГУМВС України в Донецькій області від 06.08.2013р. №1947 прийнято рішення звільнити начальника сектора карного розшуку Центрально-Міського РВ Макіївського МУ ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту, невихід на службу без поважних причин з 09.07.2013р.

Представник відповідача також зазначила, що вимоги позивача про зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, не ґрунтуються на законі, оскільки його звільнення проведено відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача 2 - Макіївського міського управління Головного управління внутрішніх справ України в Донецькій області в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області до судового засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає встановленим наступне.

Позивач, ОСОБА_4, проходив службу в ОВС на посаді начальника сектору карного розшуку Центрально-Міського РВ Макіївського МУ.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 404 о/с від 06.09.2013р. позивача за порушення вимог пункту 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, звільнено з органів внутрішніх справ у запас за порушення службової дисципліни.

Керуючись статтею 21 Закону України «Про міліцію» працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.

Позивач із вказаними наказами відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Проблемою даного спору є питання щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільнення з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, та іншими.

Законом України «Про міліцію» передбачено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, за протиправні дії або бездіяльність, несуть дисциплінарну відповідальність.

У відповідності до ст. 1 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Нормами статей 7 та 8 Дисциплінарного Статуту ОВС, статті 10 Закону України «Про міліцію», Етичним кодексом працівників ОВС, наказів, які, порушені позивачем визначені загальні обов'язки осіб рядового і начальницького складу, обов'язки міліції, а також обов'язки начальників.

Відповідно до протоколу № 28 засідання кадрової комісії ГУМВС України в Донецькій області від 20.08.2013р., було вирішено звільнити капітана міліції ОСОБА_4, начальника сектора карного розшуку Центрально-Міського райвідділу Макіївського МУ.

Так, відповідно до копії листка звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність, виданий Відділом медичного забезпечення МВС України в Донецькій області лікарня з поліклінікою м. Донецьк, ОСОБА_4 перебував у стаціонарі з 04.06.2013р. по 08.07.2013р.

Крім того із довідки, виданої лікарем Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання поліклініки № 1, ОСОБА_4 знаходився на лікуванні з 09.07.2013р. по 10.07.2013р.

Актами від 11.07.2013р. та 04.08.2013р. про відмову від письмового надання пояснень щодо відсутності на службі без поважних причин, підтверджено, що позивач відмовився прибути до Центрально-Міського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області для надання письмового пояснення за фактом незаконної відсутності на службі починаючи з 09.07.2013 року.

Поясненнями сусідів - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтверджено, що ОСОБА_4 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 не проживає та в його квартирі мешкають квартиранти.

Як вбачається із копії автобіографії ОСОБА_4, він власноруч вказав, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади, зокрема, дисциплінарної відповідальності.

Згідно з ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Судом встановлено, що позивач перебував на лікарняному до 09.07.2013 року, в подальшому не з'явився до служби без поважних причин, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного Статуту ОВС за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Тобто, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ є вчинення ними дисциплі нарного проступку, сутність якого у розумінні статті 2 Статуту полягає у невиконанні або в неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У відповідності до частини 4 статті 14 Дисциплінарного Статуту порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

У відповідності до Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення службової дисципліни, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

У відповідності до п. 6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять). Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Відповідно до наказу № 631 від 05.08.2013р. «Про проведення службового розслідування за фактом рапорту підполковника міліції Радельчука О.В. про невихід на службу підлеглих працівників Центрально-Міського РВ», призначено проведення службового розслідування по рапорту підполковника міліції Радельчука О.В. за фактом невиходу на службу працівників міліції Центрально-Міського РВ Макіївського МУ.

Із висновку службового розслідування № 2-7/12097 від 05.08.2013 року вбачається, що керівництвом Центрально-Міського РВ Макіївського МУ прийняті всі заходи із встановлення причин відсутності ОСОБА_4 на службі з 09.07.2013р. до теперішнього часу так і не прибув.

Так висновком службового розслідування від 05.08.2013р. визначено, що за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, що виразилося в невиході на службу без поважних причин з 09.07.2013р. до теперішнього часу, клопотати перед керівництвом ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_4

Вказане надає право суду вважати, що службове розслідування проведено відповідно до дотримання всіх норм, регулюючих діяльність ОВС та інших нормативно - правових актів.

У відповідності до частини 10 статті 14 Дисциплінарного Статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно із пункту 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.

Окрім того відповідачем в засобах масової інформації було опубліковано оголошення, в якому зазначено, що службове посвідчення УДО № 089625 на ім'я ОСОБА_4 вважається недійсним та втраченим.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, суду пояснив, що він особисто дзвонив позивачу на протязі всього серпня 2013 року та пропонував прибути до кадрового забезпечення і отримати витяг з дисциплінарного наказу та запропонував прибути до райвідділу для отримання трудової книжки. Однак позивач відмовився спілкуватись. Крім того свідок показав, що особисто виїздив за адресою проживання ОСОБА_4: АДРЕСА_1, яку він вказав, однак сусіди повідомили, що він не проживає в цій квартирі та де він мешкає не знають. Тож свідок вважає, що ним прийнято всі необхідні заходи щодо повідомлення позивача про його звільнення.

Суд вважає, що посилання позивача - ОСОБА_4, стосовно того, що він не був ознайомлений з наказом про звільнення та до теперішнього часу не отримав трудову книжку, безпідставні, оскільки відповідачем було вжито всіх необхідних заходів щодо його повідомлення ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки, що було підтверджено в судовому засіданні.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за прогул, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.

В судовому засіданні представник позивача, не заперечував, що з 09.07.2013р. по день звільнення ОСОБА_4 був відсутній на роботі та крім того не надав суду доказів, які підтверджують поважність відсутності на роботі.

За таких обставин, суд вважає, що спірний наказ винесений, обґрунтовано та у відповідності до діючого законодавства України, яке регламентує порядок проходження служби в ОВС, з урахуванням тяжкості проступку та особи порушника та іншого.

Нормами частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд, з урахуванням викладеного, вважає, що при звільненні позивача відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо визнання дій протиправними, скасування наказу № 404 від 06.09.2013р. про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11, 86, 94, 98, 99-100, 112, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 404 від 06.09.2013р. про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 26 лютого 2014 року.

Повний текст постанови буде виготовлено 03 березня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або у порядку ст. 186 КАС України.

Суддя Стиран В.В.