Ухвала суду № 37728618, 19.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цицюра О. О.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року справа №812/20/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі № 812/20/14 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу Державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Шахтобудівник» Відкритого акціонерного товариства трест «Краснодоншахтобуд» про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.12.2013 року ВП № 39774235,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 08.01.2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області, який в подальшому було доповнено, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ним отримано виконавчий лист 13.05.2011 року про стягнення з ДП «Шахтобудівник» ВАТ трест «Краснодоншахтобуд» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 15939,13 грн. та пені в сумі 395,56 грн., а всього: 16334,69 грн. 23.12.2013 року відповідачем було винесено постанову № 39774235 про повернення виконавчого листа стягувачу. Позивач вважає таку постанову незаконною, тому просив суд скасувати її.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову Відділу Державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області від 23.12.2013 року ВП № 39774235 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на норми ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», п. 1 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року у справі № 2а-27066/09/1270 позовні вимоги Прокурора м. Краснодону Луганської області в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено. Стягнуто з ДП "Шахтобудівник" ВАТ трест "Краснодоншахтобуд" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно - господарських санкцій у розмірі 15939,13 грн. та пені в сумі 395,56 грн., а всього 16334,69 грн. (а.с. 9-11).

13 травня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист (а.с. 7).

23.09.2013 року виконавчим органом винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 787/14 до складу зведеного виконавчого провадження на суму 16334,69 грн. (а.с. 50).

Відповідачем 23.12.2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та з зазначенням, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, майно на яке можливо звернути стягнення - відсутнє, грошові кошти на рахунках відсутні. Зазначена постанова отримана позивачем 25 грудня 2013 року (а.с. 6).

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і визначив коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 XIV (далі - Закон № 606) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ст. 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", яка регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Пунктами 4.13.3 та 4.13.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15.12.1999 року № 865/4158 визначено, що у разі відсутності відомостей про місцезнаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними в пункті 4.13.2 цієї Інструкції, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (місцезнаходженням) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).

Згідно з абз. 2 п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.12 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 за № 489/20802 організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія судів дійшла висновку, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо при здійсненні заходів примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець вжив заходи щодо встановлення наявності нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечує ведення виробничої діяльності, та іншого майна, щодо якого може бути звернуто примусова реалізація, наявності акцій (часток або паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, та інших цінних паперів, які можуть бути реалізовані у примусовому порядку.

Але в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання повною мірою державним виконавцем обов'язків, покладених на нього законодавством, зокрема, з моменту отримання виконавчого листа № 2а-27066/09/1270 відповідачем не було вчинено жодних виконавчих дій, направлених на організацію розшуку боржника та майна боржника. Вчинялися тільки в межах з'єднаного виконавчого провадження, і то ще до приєднання до нього виконавчого листа у справі № 2а-27066/09/1270.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апелянта є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи, передбачені вимогами Закону України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи виконавчим органом не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятої ним постанови.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції у справі № 812/20/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі № 812/20/14 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу Державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Шахтобудівник» Відкритого акціонерного товариства трест «Краснодоншахтобуд» про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.12.2013 року ВП № 39774235 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін