Рішення № 37728587, 13.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1483/14

13.03.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/1483/14

за позовом приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» -

металургійний завод»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕСКО»;

про стягнення 6710,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (надалі – позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕСКО» (надалі – відповідач) про стягнення 6710,00 грн. заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 26230дс від 01.06.2012р. у визначений строк не надав передплачені позивачем послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5000,00 грн., також за прострочення надання послуг позивачем нарахована пеня в сумі 1710,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/1483/14 та призначено її розгляд на 20.02.2014р.

Проте, у зв’язку з подіями в центрі м. Києва, які стались з 18.02.2014р. по 21.02.2014р., та загрожували життю співробітників суду, розгляд справи 20.02.2014р. не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014р. розгляд справи було призначено на 13.03.2014р.

В судове засідання 13.03.2014р. представник позивача не з’явився, при цьому, через канцелярію суду від позивача отримано витребувані судом документи та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 24.02.2014р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 04.02.2014р. та ухвалу суду від 24.02.2014р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті, без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012р. між позивачем (за договором – замовник) та відповідачем (за договором – виконавець) було укладено договір № 26230дс на надання консалтингових послуг, у відповідності з п.1.1. якого відповідач зобов’язався надати консалтингові послуги, пов’язані з підготовкою документів для включення проекту позивача: «Розширення кисневої станції з установкою нового кисневого блоку і реконструкцією відділення компресії повітря» до Реєстру підприємств, установ, організацій, які займаються розробкою, впровадженням та використанням енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість послуг за цим договором складає 15 000,00 грн. з ПДВ.

За умовами п.2.2 договору, авансовий платіж за надання послуг, передбачених предметом даного договору, складає 5000,00 грн., в тому числі ПДВ і повинен бути перерахований в строк не пізніше п’яти банківських днів з дня підписання договору.

На виконання умов п.2.2 договору позивач оплатив аванс у сумі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28077 від 27.08.2012р., належним чином завірена копія якої містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення умов договору, станом на час розгляду справи в суді, послуги за спірним договором не надав, у зв’язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за передплачені послуги у сумі 5000,00 грн.

Позивач 20.09.2013р. та 28.10.2013р. цінними листами надсилав відповідачу вимогу вих. № 17/17-0302юр від 18.09.2013р. з проханням виконати передбачені умовами договору послуги та претензію вих. № 17/17-0342юр від 25.10.2013р. відповідно з вимогою про повернення передплачених коштів у сумі 5000,00 грн. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Отже, на підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 5000,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором..

Нормами частини першої статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає іздоговору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання передплати за представленим платіжним дорученням та не надано доказів надання передплачених послуг, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 1710,00 грн. пені.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 5.6. договору передбачено, що за порушення строків надання послуг, вказаних у договорі, стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості послуг за кожний день прострочення. Загальна сума фінансових санкцій складає не більше 7% від загальної вартості послуг за цим договором.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 статті 230 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовної заяви, визнав його необґрунтованим, оскільки позивачем не враховано обмежень розміру пені, встановлених умовами п.5.6 договору, зокрема, сума пені не може перевищувати 7% від загальної вартості послуг, визначено п.2.1 договору.

У зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 1050.00 грн. (15 000,00 грн. * 7%).

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕСКО» (04112, м. Київ, вул. І. Гонти. 1, код ЄДРПОУ 37146646) на користь приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, код ЄДРПОУ 30939178) 5000,00 грн. – боргу, 1050 грн. 00 коп. – пені та 1647 грн. 30 коп. – витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.03.2014р.

Суддя А.І. Привалов