Рішення № 37728307, 19.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2014 Справа № 905/699/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «100 Шин», м.Одеса

до відповідача: Приватного підприємства «Анілін-Транс», м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 10971,61грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “100 Шин”, м. Одеса, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Анілін-Транс”, м.Маріуполь Донецької області суми основного боргу за поставлену продукцію у сумі 9 000грн., пені за несвоєчасну сплату боргу за поставлену продукцію у розмірі 1 530,25грн., 3% річних за користування чужими коштами у сумі 450,21грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №122-ю від 27.08.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію листа-вимоги від 11.12.2013р., копії банківських виписок, копію рахунку на оплату №293 від 24.08.2012р., копію видаткової накладної №262 від 27.08.2012р., копію довіреності №10 від 27.08.2012р.

27 лютого 2014р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява від 25.02.2014р. про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства “Анілін-Транс”, м.Маріуполь Донецької області суму основного боргу за поставлену продукцію у сумі 9 000грн., пеню за несвоєчасну сплату боргу за поставлену продукцію у розмірі 1 530,25грн., 3% річних за користування чужими коштами у сумі 441,36грн. (Усього 10 971,61грн.) Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Позивач в засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Проте, поштовий конверт був повернутий підприємством зв»язку на адресу суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Разом з цим, обізнаність відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

27 серпня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “100 Шин”, м. Одеса, (далі по тексту-Постачальник) та Приватним підприємством “Анілін-Транс”, м.Маріуполь Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №122-ю, згідно умов якого Постачальник зобов”язався на протязі дії договору поставляти покупцю товар за замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід»ємною частиною договору, а Покупець в свою чергу зобов»язався приймати та оплатити товар на встановлених договором умовах.

Покупець зобов»язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 30 днів від дати, зазначеної у видатковій товарній накладній (п.5.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2012р. включно.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №122-ю від 27.08.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

На виконання умов Договору за видатковою накладною №262 від 27.08.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача за довіреністю №10 від 27.08.2012р. отримала товар на загальну суму 15 224грн.

З представленої накладної вбачається, що вона скріплена печатками, підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне її отримання. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

На виконання вимог суду відповідач здійснив частково оплату одержаного товару на суму 6 224грн., що підтверджується банківською випискою.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.5.2 договору, отриманий товар в повному обсязі не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 9 000грн.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу у сумі 9 000грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована належними доказами, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “100 Шин”, м. Одеса щодо стягнення боргу у сумі 9000грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 1 530,25грн. пені, яка нарахована за прострочення оплати товару, відповідно до п.7.2 договору.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов’язку з оплати вартості поставленого товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що в разі порушення термінів оплати товару Покупець, на вимогу постачальника, зобов»язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення впродовж всього часу прострочення.

Отже, сторонами самостійно узгоджено, що пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов»язань. Таким чином, судом не застосовуються приписи п.6 ст.232 ГК України.

У відповідності до представленого позивачем розрахунку пеня за період з 16.01.2013р.-16.01.2014р. складає 1 530,25грн.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача до відповідача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 27.09.2012р.-16.01.2014р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.5.2 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 441,36грн. 3% річних в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “100 Шин”, м. Одеса до Приватного підприємства “Анілін-Транс”, м.Маріуполь Донецької області про стягнення 10971,61грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “Анілін-Транс”, м.Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “100 Шин”, м. Одеса суму основного боргу за поставлену продукцію у сумі 9 000грн., пеню за несвоєчасну сплату боргу за поставлену продукцію у розмірі 1 530,25грн., 3% річних за користування чужими коштами у сумі 441,36грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.03.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна