Ухвала суду № 37726479, 18.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа: № 826/15830/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пергам-Україна Інжинірінг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пергам-Україна Інжинірінг» ( далі - позивач ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 червня 2013 року № 0007882280 та № 0007892280.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 20 листопада 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Пергам-Україна Інжинірінг» зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Пергам-Україна Інжинірінг» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" за період з 01 серпня 2012 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було складено акт від 15 травня 2013 року № 1406/22-80/36469331.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Пергам-Україна Інжинірінг» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 83372 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 79402 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 15 травня 2013 року № 1406/22-80/36469331 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року № 0007882280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119103 грн., з якої: за основним платежем - 79 402 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39701 грн. та № 0007892280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 125 058 грн., з якої: за основним платежем - 83372 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41686 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця ( отримувача ) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно до матеріалів справи, здійснення фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» за період з 01 серпня 2012 року по 30 листопада 2012 року за договорами поставки підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями до договорів, рахунками на оплату, виписками по рахункам, що відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеним між ТОВ «Пергам-Україна Інжинірінг» і ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із «Ю.О. Електронікс-1» є безпідставним.

Посилання відповідача на те, що в провадженні слідчого ГУМВС України в місті Києві перебуває кримінальна справа за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, порушена за фактом фіктивного підприємництва, зокрема, відсутності факту здійснення господарської діяльності ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», що є контрагентом позивача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності не несе юридичної відповідальності за дії своїх контрагентів за відсутності вини. Окрім того, згідно до матеріалів справи, відсутні відповідні судові рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької діяльності контрагентів позивача, немає вироків суду відносно їх посадових осіб чи самого позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України, які набрали законної сили.

Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Більш того, в акті перевірки від 15 травня 2013 року № 1406/22-80/36469331 відповідач посилається на недійсність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, що суперечить положенням цивільного законодавства, а саме: частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, з яких вбачається, що законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договори, укладені між позивачем і ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», не спрямовані на реальне настання господарсько-правових наслідків, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: договором оренди нежитлових приміщень, призначених для зберігання товару, договорами, за якими товар, придбаний позивачем у ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», був реалізований «Пергам-Україна Інжинірінг» наступним контрагентам, рахунками на оплату за цими договорами, видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Отже, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 01 червня 2013 року № 0007882280 та № 0007892280.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 20 березня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.