Постанова № 37723446, 13.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа№ 910/9552/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Галков І.О.-представник;

Від відповідача: Мариношенко К.А.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013

у справі № 910/9552/13 (Головуючий суддя: Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 183 892,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі - позивач) звернулось до Господасрького суду м.Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) про стягнення 183 892,44 грн., а саме: 172 568,28 грн. - основного боргу, 9 002,63 грн. - неустойки, 2 132,78 грн. - 3% річних, 188,75 грн. - збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 834/05/2007 від 15.05.2007, внаслідок чого у Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування останнім пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 10.12.2013 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" у розмірі 172 568 грн. 28 коп., пеню у розмірі 9 002 грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 2 132 грн. 78 коп., збитки від інфляції в розмірі 170 грн. 76 коп., судовий збір у розмірі 3 677 грн. 49 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фірма "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням його правової позиції та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю у справі № 910/9552/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 для розгляду апеляційної скарги Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження

17.02.2014 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 розгляд справи відкладено до 13.03.2014, вирішення питання стосовно вищенаведеного клопотання про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду також відкладено до наступного судового засідання.

11.03.2014 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення суду клопотання про залучення до участі у справі правонаступника ТОВ «МЕГА ТОРГ ЛТД».

12.03.2014 позивача подав через відділ докментального забезпечення суду відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 13.03.2013 сторони надали свої пояснення з приводу заявлених клопотань та по суті справи.

Як вже зазначалось вище, представником відповідача подавалось клопотання про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування обставин, викладених в заяві, відповідач посилається на відсутність фінансової можливості вчасно проводити розрахунки з контрагентами та жорсткий графік зобов'язань стосовно погашення наявної заборгованості. Колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки скаржником не надано належних доказів того, що дійсно існують виняткові обставини, які спричинюють ускладнення або унеможливлюють виконання судового рішення.

Крім того, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі правонаступника ТОВ «МЕГА ТОРГ ЛТД» з тих підстав, що залучення вказаного товариства жодним чином не вплине на суть постанови, тоді як з вказаним клопотанням сторона може звернутись під час виконавчого провадження.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.05.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." Товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 834/05/2007 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

Відповідно до того ж пункту Договору предметом лізингу є Телескопічний навантажувач 541-70 2007 року випуску у кількості одна одиниця.

В пункті 6.1 Договору сторони домовились, що валютою Договору є умовна одиниця (далі - у.о.) Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу згідно до п. 6.1.1 Договору.

Згідно п. 6.1.1 Договору для цілей даного Договору вводяться поняття: "Курс 1" курс, встановлений НБУ для одного Євро на 20.07.07. "Курс 2" курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток № 1) до даного Договору.

Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 81 691,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 13 615,17 у.о, виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з п. 6.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по курсу 1 та викупну вартість, вказану в додатку № 1 до Договору по курсу 1 (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 103 765,75 у.о., враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 13 281,83 у.о.

Згідно п. 3.1 Договору, передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинне бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення.

Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

Далі, Додатковою угодою № 834/05/2007/R від 30.07.09. сторонами графік внесення лізингових платежів викладено в новій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання обумовлені Договором та Додатковою угодою до нього в повній мірі, 31.07.2007 передав предмет лізингу відповідачу, що підтверджується видаткової накладної № РН-0000296ю.

Лізингоодержувач, в свою чергу, в особі Розпорня О.П., що діяв на підставі довіреності № 689204 від 31.07.2007 прийняв предмет лізингу: Телескопічний навантажувач 541-70 2007 року випуску у кількості одна одиниця.

Позивач вказує, що за період з 28.06.12. по 13.05.13., що включає чергові лізингові платежі (графа 3) та заборгованість (графа 7) (60-69 періоди лізингу) за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 172 568,28 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошових зобов'язань за Договором.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до вимог ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 807 Цивільного кодексу унормовано, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно з п. 6.8 Договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити на всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

Статтями193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 527 Цивільного кодексу Українивтсановлено,що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України)

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу в тимчасове користування предмет лізингу.

Відповідач, в свою чергу,не виконав положення Договору в частині щодо сплати платежів, а саме за 60-69 періоди не здійснював оплату.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів (за 60-й - 69-й періоди лізингу) у період з 28.06.12. по 13.05.13. в розмірі 172 568,28 грн. на підставі Договору.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 8.5 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 002,63 грн. - неустойки.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня..

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В п.8.5 Договору передбачено, що відповідач повинен сплатит позивачеві неустойку в розмірі 0,25 % протягом перших п'яти днів та 0,5 протягом наступних днів від суми платежу лізингоотримувача за кожен день прострочення платежів.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 9 002,63 грн. - пені, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 132,78 грн. - 3% річних та 188,75 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши перерахунок збитків від інфляції,колегією суддів встановлено, що розмір інфляційних нарахувань на суму заборгованості за 60-й період лізингу та за 66-й період лізингу становить -0,16 грн. та -17,83 грн. відповідно, а не 0,00 грн., як на те вказує позивач.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 170,76 грн. збитків від інфляції. Отже, колегія суддів приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 17,99 грн.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 132,78 грн. - 3% річних, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на ст.198 Господарського кодексу України, відповідно до якої грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті лише у гривні. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюти лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці-гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Чинне законодавство не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Як встановлено в Договорі, грошові зобов'язання виражені у гривнях.

При цьому необхідно зазначити, що всі оплати відповідачем здійснювались в гривні. Жодних розрахунків між сторонами окрім гривневих не відбувалось.

Таким чином, умова щодо визначення ціни Договору у гривнях є виконаною, твердження відповідача щодо порушення істотної умови Договору ,а саме ціни, є безпідставним.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 по справі № 910/9552/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9552/13 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко