Постанова № 37723406, 20.03.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р.

Справа № 923/1637/13

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Плодоовочевий комбінат “Херсон”

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.01.2014р.

по справі №923/1637/13

за позовом Приватного підприємства “Експохім”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Плодоовочевий комбінат “Херсон”

про стягнення 10 138, 42 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.03.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2013р. Приватне підприємство “Експохім” (далі – ПП «Експохім», позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Плодоовочевий комбінат “Херсон” (далі – ТОВ «Плодоовочевий комбінат «Херсон», відповідач) про стягнення основної заборгованості в розмірі 8 246, 00 грн., пені в сумі 1 084,61 грн. та 10 % річних – 807, 81 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежно виконує свої зобов’язання за договором поставки №60/АК від 29.05.2013р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.01.2014р. позов ПП «Експохім» задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Плодоовочевий комбінат «Херсон» на користь позивача 8 246, 00 грн. заборгованості з оплати продукції, 807, 81 грн. в якості річних, 1 084,61 грн. пені та 1 720,50 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач повністю виконав свої зобов’язання за договором, поставивши весь замовлений товар, однак відповідач у повному обсязі свої зобов’язання за договором не виконав.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ «Плодоовочевий комбінат «Херсон», звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати. Скаржник вважає, рішення незаконним та таким що прийнято з порушенням норм процесуального права, із неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014р. апеляційну скаргу ТОВ «Плодоовочевий комбінат «Херсон» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.03.2014р.. Названою ухвалою суду було зобов’язано відповідача надати докази доплати судового збору в розмірі 53,25 грн. строком до 17.03.2014р..

Представники сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та копія виписки з реєстру поштових відправлень від 20.02.2014р., проте в судове засідання вони не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Приймаючи до уваги вищевикладене судова колегія порадившись на місці, прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відстуністю представників сторін за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 29.05.2013р. між ПП "Експохім" (постачальник) та ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" (покупець) укладено договір поставки №60/АК, за умовами якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець, прийняти та оплатити хімічну продукцію, в асортименті, кількості та за цінами згідно з додатками до договору (рахунками на оплату продукції та видатковими накладними позивача), які є невід'ємними складовими договору (п. 1.1 договору).

Поставка продукції здійснюється окремими партіями, згідно замовлень (заявок) відповідача, які прийнято (погоджено) позивачем (п. 1.4 договору).

Згідно з п. п. 3.4, 3.5 договору поставка продукції здійснюється в строк не більш ніж 5 (п'ять) робочих днів з дати погодження позивачем замовлення (заявки) відповідача на поставку продукції, якщо позивачем та відповідачем не узгоджено іншій строк поставки продукції. Датою поставки продукції є дата передачі продукції від позивача відповідачеві, яка зазначена у товарно-супровідних документах на продукцію.

З дати поставки продукції до відповідача переходить право власності на продукцію (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.5.1. договору ціни на продукцію (з ПДВ) вказуються у рахунках на оплату продукції та видаткових накладних позивача.

Пунктами 6.0 - 6.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату продукції позивача шляхом сплати попередньої оплати у розмірі 50 % та сплати решти, 50 %, вартості продукції - по факту поставки продукції протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів на банківський рахунок постачальника.

У випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла на період, за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочки. Також, покупець за вимогою постачальника, у випадках несвоєчасної оплати продукції, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням десяти відсотків річних від простроченої суми.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2014р. (п. 13.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві продукцію загальною вартістю 61 446,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № РН-0001521 від 06.06.2013р. на суму 4 200,00 грн. та № РН-0001844 від 25.06.2013р. на суму 5 7246,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою без будь-яких зауважень та заперечень. Доказів іншого відповідач суду не надав.

На оплату продукції, яку вказано у видаткові накладній № РН-0001844 від 25.06.2013р., позивач виставив відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000001938 від 21.06.2013р. Для отримання цієї продукції відповідачем було видано та надано позивачеві довіреність № 271 від 25.06.2013р.

За умовами договору № 60/АК від 29.05.2013р. відповідач мав сплатити за видатковою накладною № РН-0001521 від 06.06.2013р. - до 06.06.2013р. 50 % вартості продукції, що складає 2100,00 грн. та до 20.06.2013р. сплата 2100,00 грн. залишку вартості продукції.

Відповідач оплату цієї продукції здійснив у повному обсязі, але з порушенням (простроченням) на 11 днів строку оплати 1100,00 грн., а саме, сплатив : 2 100,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 459900 від 30.05.2013р.; 1 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 517879 від 18.06.2013р. та 1 100,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 576643 від 02.07.2013р.

За видатковою накладною № РН-0001844 від 25.06.2013р. відповідач повинен був сплатити за продукцію наступним чином: до 25.06.2013р. попередня оплата у розмірі 50 % вартості продукції, що складає 28 623,00 грн. та до 09.07.2013р. сплата 28 623,00 грн. залишку вартості продукції.

Відповідач здійснив оплату цієї продукції з порушенням умови щодо попередньої оплати 50 % її вартості та лише частково, у сумі 49 000,00 грн. (а.с.41-51), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме: № 597251 від 10.07.2013р. на суму 10 000,00 грн.; № 603334 від 12.07.2013р. на суму 5 000,00 грн.; № 611002 від 17.07.2013р. на суму 5 000,00 грн.; № 665804 від 30.07.2013р. на суму 5 000,00 грн.; № 712420 від 15.08.2013р. на суму 5 000,00 грн.; № 769427 від 30.08.2013р. 5 000,00 грн.; № 826893 від 19.09.2013р. на суму 1 000,00 грн.; № 896113 від 08.10.2013р. на суму 2 000,00 грн.; № 903686 від 10.10.2013р. на суму 5 000,00 грн.; № 910638 від 14.10.2013р. на суму 5 000,00 грн.; № 1027129 від 15.11.2013р. на суму 1 000,00 грн.

Гарантійним листом № 280 від 16.09.2013р. відповідач зобов'язався перед позивачем до 10.10.2013р. здійснити погашення заборгованості за договором, у сумі 22 246,00 грн., що відповідає розміру цієї заборгованості станом на дату складання даного гарантійного листа. Проте, такий новий строк погашення заборгованості не був погоджений позивачем, що слідує з надісланої 02.10.2013р. відповідачеві письмової вимоги позивача про сплату 21 246,00 грн. заборгованості за договором по отриманню даної вимоги.

На дату звернення позивача до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем з оплати продукції за договором, а саме, продукції, яку вказано у видаткові накладній № РН-0001844 від 25.06.2013р., становить 8 246,00 грн. (57 246,00 грн. (вартість продукції згідно з накладною) - 49 000,00 грн. (сума часткової оплати продукції)).

Окрім названих документів, заборгованості перед позивачем за договором підтверджується також товарно-транспортною накладною № 01АБ від 25.06.2013р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи вищевказані видаткові накладні, які були підписані без зауважень та претензій позивачем та відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу товар, а відповідач отримав цей товар.

Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу). Жодних зауважень або претензій щодо якості та кількості від відповідача не надходило.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8 246,00 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування річних у розмірі 10 % від суми боргу, передбачено п.10.4. договору та відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування суми пені передбачено п.10.3. договору та узгоджується з ст.ст.230, 231 ГК України.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача (скаржника) та дійшла до висновку, що розрахунок 10% річних також зроблено арифметично і методологічно вірно.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, колегія суддів дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 807,81 грн. та 10 % річних в сумі – 1 084,61 грн..

Посилання скаржника на порушення судом вимог ст.77 ГПК України безпідставне, оскільки дана стаття зобов’язує суддю відкласти розгляд справи у зв’язку з відсутністю сторін, у разі, якщо він вважає, що без них неможливо вирішити справу.

В даному випадку позивач надав усі необхідні матеріали для вирішення позову, а відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та наданні відзиву і доказів своїх заперечень, тому суд обґрунтовано на підставі ст.75 ГПК України розглянув позов без участі відповідача за наявними матеріалами.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, підтвердженням цього є поштове повідомлення від 28.11.2013р., яке отримано останнім 29.11.2013р. (а.с. 27), тобто з цього часу до 14.01.2014р. у апелянта було достатньо часу щоб скористатись своїми правами відповідно до ст.. 22 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Крім наведеного, судова колегія звертає увагу на те, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014р. апеляційну скаргу ТОВ «Плодоовочевий комбінат «Херсон» прийнято до провадження, призначено до розгляду та зобов’язано відповідача надати докази доплати судового збору в розмірі 53,25 грн. до 17.03.2014р.

Проте, відповідачем до 20.03.2014р., зазначена вимога щодо доплати судового збору виконана не була.

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судова колегія вбачає за необхідне стягнути з ТОВ «Плодоовочевий комбінат «Херсон» до Спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 53,25 грн.

Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.01.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Плодоовочевий комбінат “Херсон” до Спеціального фонду Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір у розмірі 53 (п’ятдесят три) грн. 25 коп.

Зобов’язати господарський суд Херсонської області видати накази відповідно резолютивної частини цієї постанови, з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.03.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.