Ухвала суду № 37722861, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15839/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просили визнати дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними № 36141876 неправомірними; зобов'язати відповідача вчинити дії - відновити виконавче провадження ВП № 36141876, повернути оригінали виконавчих документів до ДВСУ, примусити Міністра охорони здоров'я України виконати рішення суду по справі № 2-а-3233/11/2670 - надати відповідь на скаргу від 28.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 36141876; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 1 березня 2013 року у ВП № 36141876; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Рішення суду вмотивовано тим, що у Державній виконавчій службі України були відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 36141876. Також, судом зазначено, оскільки доказів відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_3 суду не надано, з огляду на що підстав для задоволення позовних вимог останньої судом не встановлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що державним виконавцем виконавчі дії за виконавчим провадженням проведені у відповідності до вимог закону, що регулюють виконавче провадження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, у справі № 2а-3233/11/2670 зобов'язано Міністра охорони здоров'я України надати відповідь на скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 28 грудня 2010 року.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року ОСОБА_2 10 липня 2012 року видано виконавчий лист, у якому стягувачем зазначено ОСОБА_2, а боржником - Міністра охорони здоров'я України.

Постановою старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Людмилою Володимирівною 23 січня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 36141876 про примусове виконання виконавчого листа № 2а-3233/11/2670, виданого 10 липня 2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л.В. 1 березня 2013 року закінчено виконавче провадження ВП № 36141876 відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі листа № 14.02-04/01 від 31.01.2013 року представника Міністерства охорони здоров'я України, в якому повідомлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року у справі № 2а-3233/11/2670, МОЗ України надано відповідь листом від 6 лютого 2012 року за № 7.01-ГУ/265 на скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 28 грудня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зазначеної постанови, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою статті 11 зазначеного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 зазначеного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону (ч. 2 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Матеріалами справи підтверджується, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що як доказ виконання рішення суду від 10 травня 2011 року Міністерство охорони здоров'я України надало старшому державному виконавцю відповідь на звернення ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 № 7.01-ГУ/265 від 06 лютого 2012 року за підписом завідуючого сектору радіаційної безпеки та медичних проблем наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_5

Однак, з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2011 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, вбачається, що надати відповідь на скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 28 грудня 2010 року зобов'язано саме Міністра охорони здоров'я України. До того ж, у виконавчому листі, виданому 10 липня 2012 року, боржником визначено Міністра охорони здоров'я України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, доказів виконання рішення суду Міністром охорони здоров'я України відповідачем суду не надано. Будь-яких доказів звернення боржника у виконавчому провадженні до суду із заявами у порядку, визначеному статтями 170 та 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суду також не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у Державної виконавчої служби України були відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 36141876.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 3 березня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.